Іліада
Шрифт:
651] Мовив він так. Дослухавши слово Неліда похвальне, 652] Рушив до місця свойого Ахілл між рядами ахеїв. 653] Тут за важку навкулачки борню він поклав нагороди – 654] Вивів на збори й припнув до стовпа шестирічну мулицю, 655] Що, терпелива й уперта, до запрягу ще не давалась. 656] А переможений мав одержати келих дводонний. 657] Став між аргеїв Ахілл і слово таке до них мовив:
658] «Сину Атреїв і всі в наголінниках мідних ахеї! 659] Найсміливіших мужів викликаємо двох – навкулачки 660] Битись за цю нагороду. 1 той, кому Феб дальносяжний 661] Дасть перемогу (і згодні усі із цим будуть ахеї), 662] Хай до намету свойого веде терпеливу мулицю. 663] А переможений хай собі візьме цей келих дводонний».
664] Мовив він так. І підвівсь тоді велетень,
667] «Ну-бо, підходь, хто хотів би хоч келих придбати дводонний! 668] Тож не здобуде мулиці, я певен того, із ахеїв 669] Жоден, мене навкулачки здолавши, бо я тут найдужчий! 670] Хоч поступаюсь в бою, – чи не досить? Адже неможливо 671] В кожному ділі майстерним однаково мужеві бути. 672] От що скажу я тепер, і слова мої збудуться справді: 673] Шкіру на ньому порву і геть розтрощу його кості; 674] Ті, хто ховать його має, збирайтесь сюди й зачекайте – 675] Труп заберете, коли мої руки його подолають».
676] Мовив він так, і мовчки те слухали всі нерухомо. 677] Врешті підвівся єдиний лише Евріал богорівний, 678] Талайоніда могутнього син, владаря Мекістея. 679] В Фіви прибувши колись, де ігри ішли похоронні 680] В пам'ять Едіпа померлого, всіх переміг він кадмеїв. 681] Списом славетний Тідід супроводив його в тім змаганні, 682] Дух бадьорив йому словом, бажаючи щиро звитяги. 683] Спершу він пояс йому пов'язав охоронний, потому 684] Ремені дав йому, скроєні з шкури вола польового. 685] Підперезавшись, бійці на середину вийшли обидва 686] І, замахнувшись руками потужними, враз один з одним 687] Люто зчепились, лиш руки важкі замелькали в повітрі, 688] Щелепів скрегіт страшенний лунав, з їх тіл ручаями 689] Піт опливав. Коли раптом Епей налетів богосвітлий, 690] Вдарив в щоку Евріала, як той озирнувсь. І не встояв 691] Він на ногах – цілим тілом лиснючим умить надломився. 692] Наче з поривом Бореєвим з моря виплигує риба 693] В трави на березі, темна ж і там покрива її хвиля, – 694] Так Евріал від удару підскочив. Його підхопивши, 695] Великодушний підтримав Епей. В оточенні друзів, 696] Що повели Евріала, він ледь волочив свої ноги, 697] Згустками крові плював, голова йому набік звисала. 698] Поміж своїми його, непритомного зовсім, поклали 699] І, повернувшись на збори, одержали келих дводонний.
700] Третю данаям тоді Ахілл показав нагороду, 701] За велетрудне змагання в завзятій борні призначивши: 702] Для переможця – великий триніг, щоб на вогнищі ставить, –
703] Аж у дванадцять биків той триніг оцінили ахеї; 704] А переможений мав одержати жінку, майстриню 705] В різних роботах, – її у чотири бики оцінили. 706] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово: 707] «Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!» 708] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній, 709] Встав Одіссей велемудрий, на хитрощі всякі умілий. 710] Підперезавшись, вони на середину вийшли обидва 711] І, один одного міцно руками схопивши, сплелися, 712] Наче ті крокви, що ними високого дому будову 713] Тесля скріпляє славетний на захист од буйного вітру. 714] В дужих обіймах напружених рук безнастанно тріщали 715] Спини могутні в обох, і піт заливав їх струмками. 716] Смуги криваво-червоні у них на боках і на плечах 717] Понабігали одна при одній, а вони все боролись, 718] Прагнучи перемогти і триніг той коштовний здобути. 719] Ні Одіссей на землю не міг повалити Еанта, 720] Ані Еант подолати не міг Одіссеєву силу. 721] Тож надокучило це в наголінниках мідних ахеям, 722] І Одіссеєві мовив Еант Теламоній великий:
723] «О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею! 724] Ти підніми, чи тебе підніму я. Все ж інше – від Зевса!» 725] ' Мовив він так і підняв. Одіссей, не забувши про підступ, 726] Ззаду ударив його в підколінок і м'язи розслабив. 727] Навзнак звалився Еант; Одіссей же до нього на груди 728] Також упав. Дивились лише й дивувалися люди. 729] Хтів і Еанта незламний піднять Одіссей богосвітлий, 730] Та не здолав, тільки трошечки зрушив його над землею 731]
735] «Годі змагатися вам! Не трудіть свої сили так тяжко! 736] Перемогли ви обидва, й однакова вам нагорода. 737] Тож одійдіть, щоб і інші могли позмагатись ахеї».
738] Мовив він так, і послухали мови тієї обидва, 739] І відійшли, й, обтрусивши весь пил, одягнули хітони.
740] А Пелеїд бігунам швидконогим поклав нагороди: 741] Ковану з срібла кратеру велику, що шість уміщала 742] Мір, і красою рівної їй не було ще на світі, – 743] Так сідонські митці чудово її змайстрували, 744] А фінікійські мужі повезли через море імлисте, 745] В гавань зайшли і Тоантові тут віддали в подарунок. 746] Син же Язона Евней Патроклові дав ту кратеру 747] Викупом за Лікаона, славетного сина Пріама.
748] Нині поставив Ахілл як першу її нагороду 749] Мужу, що вийде найшвидшим у гонах на честь його друга. 750] Другому – рослий, годований бик в нагороду мав бути, 751] В дар же останньому – золота визначив він півталанта. 752] Став між аргеїв Ахілл і слово таке до них мовив:
753] «Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!»
754] Мовив він так, і Еант, син Ойлеїв, підвівсь, прудконогий, 755] Встав Одіссей велемудрий і Нестора, віком старого, 756] Син Антілох, що молодь усю подолав бистротою. 757] Стали всі поряд. Мету показав їм Ахілл богорівний. 758] Кинулись бігти вони. Попереду всіх опинився 759] Зразу ж Еант, а за ним Одіссей поспішав богосвітлий 760] Зовсім близенько, як ткаля ставна тримає мотушку 761] Перед грудьми, руками її притягнувши, тоді як 762] Нить крізь основу вона пропускає, тримаючи близько 763] Перед грудьми, – Одіссей за Еантом летів так же близько, 764] В слід попадаючи швидше, ніж курява з нього здіймалась. 765] Біг так за ним Одіссей богосвітлий і дихав жагуче 766] Над головою його. Гукали навколо ахеї, 767] Бачачи рвійність таку, й бадьорили його до звитяги. 768] А як кінчалися гони, звернувсь Одіссей богосвітлий 769] До ясноокої діви Афіни у серці своєму:
770] «Зглянься, богине, і доброю будь помічницею в гонах!»
771] Мовив він так із благанням, і вчула Паллада Афіна, – 772] Легкість дала і рукам, і ногам, і цілому тілу. 773] Вже добігали вони, і близько була нагорода, 774] Раптом Еант послизнувсь, – перешкоду вчинила Афіна! – 775] Він на лайно наступив, що ревучі бики залишили, 776] В пам'ять Патрокла Ахіллом зарізані, бистрим на ноги. 777] В ніздрі Еанту і в рот лайно натовклося бичаче. 778] Отже, кратеру незламний здобув Одіссей богосвітлий, 779] Першим прибігши, бика ж одержав Еант світлосяйний. 780] Встав він, руками за роги бика ухопив польового, 781] Виплюнув з рота лайно і так до аргеїв промовив:
782] «Горе! Та сама, мабуть, мені сплутала ноги богиня, 783] Що Одіссея, як мати, давно береже й доглядає!»
784] Мовив він так, і на вигляд його всі навкруг засміялись. 785] А Антілох, здобувши останню лише нагороду 786] І усміхаючись, слово таке до аргеїв промовив:
787] «Знаєте, друзі, й самі ви те, що вам зараз скажу я. 788] Старших роками людей і понині шанують безсмертні. 789] Не набагато Еант, але трохи старіший за мене, 790] Цей же – із давнього роду, з давніше народжених смертних. 791] Тож Одіссей ще, як кажуть, бадьорий старий, і ахеям, 792] Крім лиш Ахілла, у швидкості з ним змагатися важко».
793] Мовив він так в похвалу прудконогому сину Пелея. 794] Відповідаючи, так Ахілл йому тут же промовив:
795] «Без нагороди хвала не лишиться твоя, Антілоху, 796] Щирого золота нині ж додам я тобі півталанта». 797] Мовлячи так, дав дарунок йому, – й той прийняв його радо.
798] Виніс тоді син Пелеїв Ахілл довготінного списа 799] І перед зборами поряд поклав із щитом і шоломом – 800] Всю Сарпедонову зброю, зняту із нього Патроклом. 801] Став між аргеїв тоді і слово таке до них мовив: