Переходимо до любові
Шрифт:
Богошукач
Чоловік, переодягнений жінкою. Цю роль грає жінка.
Мільйонер
Контрабандист
Його прикмети: автоматична гвинтівка, транзистор, розбійницькі вуса.
Дервіш
Полковники:
перший,
другий,
третій з аксельбантом.
Всі полковники одягнені в шорти й формені сорочки з короткими рукавами. Ботинки на товстій підошві. Коркові тропічні шоломи.
У четвертого полковника, окрім погонів із зірками,— плетений шнур аксельбанта.
Молоде подружжя:
чоловік,
жінка.
Ті, що слухають нафту:
1-й сліпий,
2-й сліпий.
Сини пустині, носії, слуги, жінки тощо, залежно від потреби. Діється в пустині в наш час.
— А чому постановник Г. Книш не скористався музикою? — запитав я Клементину, щоб наповнити її серце відчуттям гордощів од родинних зв'язків із самим постановником спектаклю Г. Книшем.
— Мовчи. Починається!
Я вмовк. І взагалі вмовкаю, поки всі ми дивимося першу частину цього незвичайного спектаклю, що не має до нашого заводу ніякісінького відношення, але саме через те неймовірно цікавий усім нам, бо народився серед нас так само, як щодня народжуються кілометри небачених труб.
Отож «Пустиня». Фарс на три частини.
ЧАСТИНА ПЕРША
ШУКАЧІ
Ніч. Крик шакала. Здалеку чутно гуркіт моторів. Мотори гуркочуть із двох протилежних боків. Невидимі, підходять дві машини. Світло фар осяває пустельний краєвид. Ніде нічого. Тільки два потужні снопи світла з протилежних боків. Схрещуються снопи світла, відчайдушно сигналять обидві машини, моргають фарами, видно, водії засліпили один одного. Вмовкають мотори, зупинилися машини, мертве світло фар над пустинею. Від машин з протилежних боків водночас біжать двоє. Видно, хочуть з'ясувати стосунки. Розмахують, обурені, руками. Двоє — в світлі фар. Чудернацький одяг: ні чоловічий, ні жіночий, суміш американізму із європеїзмом. Важко встановити, хто перед нами: чи двоє молодих чоловіків, чи дві молоді жінки, чи жінка й чоловік.
Археолог (це жінка, але вона перевбралася в чоловіка, і зовні не розпізнаєш, хто вона).Ви жінка?
Богошукач (це юнак, але він відростив собі патли, зробив жіночу зачіску, має на собі джинси і якусь кофту,щосили вдає із себе жінку).Чорти його бери, це не має ніякого значення. Ви світите мені в очі!
Археолог. Хо! Ви чоловік?
Богошукач. Чорти його... Але... Пардон... Ви що — жінка?
Археолог. Ви світите мені в очі.
Богошукач. Це ви світите мені...
Археолог. У мене така професія. Щоб знайти в цій пустині бодай дрібничку, треба добре присвітити.
Богошукач. Сонце зробить це ліпше за ваші фари.
Археолог. До речі, ви світите також.
Богошукaч.
– Я хочу знайти в пустині бога, а боги мешкають тільки в освітленому просторі. В пітьмі, як відомо, плодяться сили дияволічні.
Археолог. То ми — колеги. Я теж шукаю богів, але мертвих. Я — археолог.
Богошукач. Мертві боги мене ніколи не приваблювали. Надаю перевагу живим.
Археолог. Ви їх бачили коли-небудь?
Богошукач. Чорти його... Пардон... Для цього сюди й... Як сказано, хто хоче знайти бога, хай іде в пустиню.
Археолог. Це мовиться в філософському розумінні. Ви що — ідеаліст?..
Богошукач. Якщо матеріалісти — це ті, що намагаються склеїти собі життя з черепків, знайдених у пустині, тоді я справді ідеаліст.
Археолог. Черепки — це вічність. Ніщо так не затримує в собі час, як археологічне череп'я.
Богошукач. У вас є віскі? Хоча, пардон, ви ж...
Археолог. Жінка? Але я в чоловічім одягу, то мушу... В мене є все...
Темні постаті виникають зненацька з трьох боків при останніх словах Археолога, мовчки налітають на двох мандрівників, коротка боротьба, приглушені крики; на Богошукача й Археолога якісь закутані в бурнуси люди накидають мішки, обплутують їх вірьовками, тягнуть у темряву. І тільки світло фар над пустинею, і ніде нічого. ...Світанок. Та сама пустиня. Але тепер бачимо віддаля пальму і під нею — Шейха, який спочиває на високому, досить химерному ложі. З лівого боку, в напрямку до Шейха, просувається дивна процесія. Дві постаті, закутані в мішки з верблюдячої вовни, обплутані вірьовками, кінці яких тримає в своїх руках Контрабандист, досить мальовничий голодранець із транзистором й автоматичною гвинтівкою, завішеними на плечі. Слуги тягнуть за кінці килима так, що Шейхове ложе опиняється на авансцені. Контрабандист підводить своїх бранців до Шейха, падає перед ним на коліна.
Контрабандист. О повелителю! (Смикає за вірьовку, щоб примусити впасти на коліна своїх бранців, але ті стоять).
Шейх (ляскає в долоні, до слуги, що надбігає).Одну каву для цього...
Контрабандист (приймаючи з рук слуги чашечку кави).Хай благословить твій аллах і мій Адонаї твою щедрість, о повелителю! (Сьорбає каву, вихлюпує гущу на килим, на якому стоїть Шейхове ложе).
Шейх. Той, хто випиває каву занадто швидко, не вартий кави.
Контрабандист. Я поспішаю зробити радість для твоїх очей.
Шейх. Твоя мова починає мені подобатися..
Контрабандист. Але обіцяй, о повелителю, достойно заплатити мені.
Шейх. Ти починаєш з кінця, мов той учень, що береться вперше за коран, останні сури якого коротші й зрозуміліші за решту.
Контрабандист. Тоді дивись! (Підбігає до своїх бранців, зриває з них мішки).
Шейх сідає на своєму ложі, довго мовчки дивиться на бранців.
Шейх (тицяє пальцем у Богошукача).Ти — жінка?
Богошукач. Ти не помилився.
Контрабандист (підказує).О повелителю...
Богошукач. Що?
Контрабандист. Треба додавати: о повелителю.
Богошукач (мовби вперше помітивши Контрабандиста, до
Шейха).Цей чоловік — злочинець. Я не вірю, щоб він міг
виконувати твої веління.
Шейх. Мені подобається твоя мова. Підійди ближче.