Переходимо до любові
Шрифт:
Богошукач. Поглянь на мене: хіба я схожа на муху?
Шейх. О, ні! Ти не муха! Може, тому й важко мені втриматися, щоб...
Богошукач. А ти спробуй стримати себе. Хоча б інколи. Тоді бог прийде до тебе.
Шейх. Аллах завжди коло мене.
Богошукач. Коли ти гніваєшся, він зникає.
Шейх. Тільки боягузи не мають гніву в своєму серці!
Богошукач. А хіба ти не боїшся за своє багатство?
Шейх. Моє багатство завжди зі мною, чом би мав за нього боятися?
Богошукач (вдивляється вдалину). Там ідуть якісь двоє людей. Як дивно вони йдуть. Мовби пророки або сліпі.
Шейх (регоче). Ти вгадала тільки наполовину: вони не пророки, але сліпі! Це я звелів колись виколоти їм очі, бо ці два брати були занадто незалежні й непоштиві щодо мене. Я знищив їх з їхньою незалежністю. В пустині давно вже знищено все, лишився тільки твій ближній, що може бути або ж твоїм підданим, або ворогом. Якщо хочеш вберегти власну голову — зрубай чужу, зітни голову своєму ворогові. Або ж перетвори його на свого підданого. Я зробив цих двох своїми рабами. Втративши зір, вони вигострили свій слух. Тепер вони слухають нафту.
Богошукач. Слухають нафту? Як це?
Шейх. Сини вашого племені десь в глибині під пісками знайшли чорну нафту, яка горить в моторах і каганцях. Щоби вивезти нафту з пустині, вони проклали в пісках товсту трубу, по якій нафта тече до моря, де її забирають ваші кораблі. Залежно від того, скільки нафти протече за день через мою пустиню, мені платять ту або іншу суму доларів. Ти бачиш ці долари тут, підо мною.
Богошукач. Але що роблять оті сліпі?
Шейх. Вони слухають нафту. Скільки її протікає за день. Щоб
мене ніхто не зміг ошукати. Богошукач. Для цього є лічильники. Механізми. Шейх. Я не вірю вашим лічильникам. Богошукач. А віриш колишнім своїм ворогам? Шейх. Подоланий ворог — вже не ворог. Ти переконаєшся зараз сама.
Сліпі підходять ближче, йдуть, заточуючись, перечіпаючись, підтримуючи один одного, ще здалеку витягують руки до Шейха.
1- й сліпий. О повелителю!
2- й сліпий. Вона тече швидше!
Шейх. Як то?
1- й сліпий. Вчора протекло більше на чотири піскові міри.
2- й сліпий. А сьогодні вже на цілих сім мір!
Шейх. І ви мовчали?
1- й сліпий. Ми не наважувалися...
Шейх. Я зроблю вас сміливішими, звелівши відшмагати воловими жилами по п'ятах!
2- й сліпий. Ми не наважувалися повірити самим собі, отож, щоб переконатися...
Шейх. Я втратив через вас страшенну силу доларів! З моєї пустині витікає її чорна кров, а ви! Я звелю вицідити кров із вас самих. Краплина за краплиною...
1- й сліпий. Ми сліпі, а тому — покірливі.
2- й сліпий. Але пам'ятай, Шейху, що ми — твої вуха. Зни щиш нас — оглухнеш.
Шейх. Погрожувати!
2-й сліпий. Нагадуємо.
Шейх. Геть! І доповідати мені тричі на день!
Сліпі повільно виходять.
Богошукач. Ти надто жорстокий до людей, які бережуть твоє багатство.
Шейх. Якщо станеш добрим, вони кинуться тобі на горло і вмить розправляться з тобою! Пограбують! Всі мене грабують, о аллах!
Богошукач. Всі, та не я.
Шейх. Так, так, так. Ти — дарунок самого неба. Сказав пророк: «З вашого світу мені полюбилися жінки й пахощі». Ти зможеш відродити мій втрачений смак до жінок.
Богошукач. Ти згадав про пахощі?
Шейх. Пахощі? Де пахощі? (Нюхливо поводить носом).
Богошукач. Маю для тебе дарунок, Шейху. (Зникає, незабаром з'являється з величезним флаконом, до якого дочеплено ще більший пульверизатор). Підставляй бороду! (Натискує на гумову грушу).
Шейх (блаженно). О-о-о, всі пахощі світу! О-о-о, ще, ще! Як називаються твої пахощі?
Богошукач. Одеколон.
Шейх. О-де-ко... Ще, ще, ще! Повтори, як зветься.
Богошукач. Одеколон.
Шейх. О-де-ко-лон! О-де-ко-лон!..
Під цей вигук сцена повертається, пальма з Шейхом, Богошукачем, слугами віддаляється від нас і тепер лиш бовваніє на виднокрузі, а на першому плані коло великої американської машини, ховаючись у її затінку,— двійко молодят.
Чоловік. Нарешті, моя люба, ти маєш те, що хотіла.
Жінка. А що я хотіла?
Чоловік. Самотності. Самотність у пустині.
Жінка. І це називається нашим медовим місяцем?
Чоловік. Ти мріяла провести його подалі від людей. (Цілує її).
Жінка. Бо жінка може бути впевнена в своєму чоловікові тільки тоді, коли його ніхто в неї не зможе відбити.
Чоловік. Але ж я тебе кохаю скрізь — і в пустині, і не в пустині!
Жінка. В пустині кохання міцніше. Бо тут більше нікого кохати.
Чоловік. Невже ти мені не віриш?
Жінка. Чоловікам тепер вірити не можна. Чоловікам вірять тільки ненормальні. Сподіваюся, ти не вважаєш мене за ідіотку?
Чоловік. Я? Не знаю.
Жінка. Тобто як не знаєш? Та що це таке? Ти не знаєш — ідіотка я чи ні?
Чоловік. Я не про те. Не знаю, чи можна вірити чоловікам, чи ні.
Жінка. Не можна і не слід. Поцілуй мене...
Чоловік. З охотою.
Жінка. Боже, нарешті ми самі.
Чоловік. Так. Хоча, по щирості, мені якось моторошно в цій пустині.