Перше Правило Чарівника

Гудкайнд Террі

Річард від подиву застиг з ножем в руках.

— Як? Мій брат це сказав? І прийшов на допомогу з військом?

Чейз кивнув.

— Він сказав, що де ти, там повинен бути і він.

Річард відчув сором за те, що сумнівався в Майклі, і захват від того, що той готовий все кинути і з'явитися на допомогу.

— А він не сердився?

— Я теж думав, що напевно розсердиться, і вже був навіть засмутився через це, але він тільки поцікавився, чи у великій ти небезпеці і де ти зараз. Він сказав, що знає тебе, і якщо для тебе

це так важливо, то і для нього — теж. Він хотів навіть піти разом зі мною, але я не погодився. Він зараз тут, зі своїми людьми, і можливо, чекає звісток у своєму наметі і хвилюється, ходячи туди-сюди. Кажу тобі, він і мене здивував.

Річард теж дивувався, слухаючи його.

— Брат з тисячею воїнів прийшов в Серединні Землі до мене на допомогу! — Він подивився на Келен. — Ну хіба не чудово?

Та тільки мовчки посміхнулася йому.

Чейз суворо подивився на нього, продовжуючи різати м'ясо.

— Був момент, коли я вже вирішив, що ти загинув. Це коли я побачив, що твої сліди ведуть в землю Агад.

Річард глянув на нього.

— Ти був там?

— Що я, дурень? Чи може дозволити собі бути дурнем начальник вартових кордону? Я тільки почав думати, як розповім Майклу, що ти загинув, як побачив твої сліди, що ведуть з Агада. Як тобі вдалося вийти звідти живим?

Річард посміхнувся:

— Думаю, допомогли добрі духи.

Речел раптом скрикнула.

Річард і Чейз повернулись з ножами в руках. Але перш ніж Чейз встиг щось зробити, Річард зупинив його.

Це прийшов Брофі.

— Речел? Це ти?

Дівчинка витріщила очі.

— У тебе голос, як у Брофі.

Вовк завиляв хвостом.

— Це тому що я і є Брофі, — сказав він, підійшовши до Речел.

— Брофі, чому ти став вовком?

Він сів на землю поруч з нею.

— Тому, що один добрий чарівник перетворив мене на вовка, як я сам хотів.

— Це Джіллер перетворив тебе на вовка?

У Річарда перехопило подих.

— Це правда, — відповів Брофі. — Тепер у мене чудове нове життя.

Вона обняла вовка за шию, а Брофі лизнув її в щоку.

— Речел, — запитав її Річард, — ти знала Джіллера?

— Він дуже славний, — відповіла дівчинка, — він подарував мені Сару. — Вона з побоюванням подивилася на Келен. — А ти — проти нього. Ти — за королеву. Ти бридка. — Вона притулилася до Брофі, немов шукаючи захисту.

Брофі знову лизнув її в щоку.

— Ти помиляєшся, Речел. Келен — мій друг. І вона найпрекрасніший друг.

Келен засміялася і простягла руки до Речел.

— Іди до мене.

Речел подивилася на Брофі, і той кивнув їй: мовляв, можна. Вона підійшла, недовірливо дивлячись на Келен.

Келен взяла її за руки.

— Ти чула, як я сказала щось погане про Джіллера, так? — Речел кивнула. — Речел, королева дуже погана. До сьогоднішнього дня я і сама не знала, яка вона погана. А Джіллер колись був моїм другом. Коли він пішов до королеві, то я подумала: він сам поганий, він — за королеву. Але я помилилася. Я ніколи б не заподіяла Джіллеру зла, тому що тепер я знаю, що він мій друг.

Речел повернулась до Річарда.

Він сказав:

— Вона говорить правду. Ми — на тій же стороні, що й Джіллер.

Речел глянула на Брофі. І він кивнув на підтвердження, що це правда.

— Отже, ви з Річардом — не друзі королеви?

Келен розсміялася.

— Ні, і будь моя воля, вона б уже не була королевою. Ну а Річард витяг меч і погрожував вбити принцесу. Не думаю, що це зробило його другом королеви.

Речел подивилася на нього.

— Яку принцесу? Принцесу Віолетту?

Річард кивнув.

— Вона говорила гидоти Келен, і я сказав, що якщо вона не притримає язика, то я відріжу його.

Речел так і відкрила рот.

— І вона не наказала тут же відрубати вам голови?

— Ми, — сказала Келен, — не збираємося більше дозволяти їм рубати людям голови.

Речел подивилася на Келен, і очі дівчинки наповнилися сльозами.

— Я думала, що ти погана, що ти хочеш образити Джіллера. Я так рада, що ти зовсім не така.

Вони міцно стиснули один одного в обіймах.

Чейз повернувся до Річарда.

— Ти оголив меча проти принцеси? Тобі відомо, що це державний злочин?

Річард холодно подивився на нього.

— Якби я мав більше часу, я б її ще як слід відшльопав.

Речел засміялася при цих словах, а Річард їй посміхнувся.

— А ти, значить, знайома з принцесою?

Вона перестала сміятися.

— Я була її іграшкою. Я жила в одному гарному будинку разом з іншими дітьми, але після того, як помер мій брат, туди прийшла королева і забрала мене, щоб я стала іграшкою принцеси.

Річард повернувся до Брофі.

— Це той самий хлопчик? — Вовк сумно схилив голову. — Так, значить, ти жила у принцеси. Це вона так потворно постригла тобі волосся? Вона била тебе?

Речел сумно кивнула.

— Вона робить зло людям. Вона стала наказувати, щоб людям відрубували голови. Я боялася, що вона і мені відрубає голову, тому і втекла.

Річард глянув на буханець, який Речел притискала до себе.

— Скажи, це Джіллер допоміг тобі втекти?

Трохи не плачучи, вона відповіла:

— Джіллер подарував мені Сару. Він сам хотів утекти разом зі мною. Але тут прийшов цей підлий чоловік, Даркен Рал. І він страшно розлютився на Джіллера. А Джіллер сказав мені, щоб я сховалася десь до зими, а потім знайшла б собі нову сім'ю і жила б у ній. — Сльоза скотилася по її щоці. — А Сара сказала, що він вже не зможе піти разом зі мною.

Річард знову подивився на буханець хліба. Він був підходящого розміру. Він поклав руки на плечі дівчинки.

— Речел, ми всі — Зедд, Келен, Чейз і я — вороги Даркена Рала і хочемо, щоб він більше не міг робити людям зло.