Побачити Алькор
Шрифт:
— Немає потреби? Поясніть, дорогі брати, що ви маєте на увазі.
— Я буду розповідати, — сказав Девід, а Джордж кивнув. — Як ти напевне знаєш, брате, Генератори Долі, які у вас чомусь називають Машинами Проклять, створили наші попередники, що жили на землях теперішньої Іспанії в кінці темних століть. Метою їх створення було покращання долі тих братів, що потерпали від фатального невезіння, анафем Церкви і відьмацької роботи. Таких братів тоді було багато, і страждання їхні були невимовними. Світ тоді був жорстоким, брати потерпали від гонінь, а чаклуни творили зло на догоду розбещеним і зарозумілим правителям. Жити в тому світі було важко, тому попередники шукали розради у Королівському Мистецтві. Генератори були шедеврами Мистецтва, рідкісними
— Запобіжники, — підказав Джордж.
— Так, брат має рацію, запобіжники. Вони спрацьовують при спробі перетворити Генератор на зброю. Понад шістдесят років тому у нас була подібна ситуація. Тоді Вашингтонським Генератором зацікавились люди з армійської розвідки. Хтось із хранителів був необережним у розмовах, а прослуховування урядовців в ім'я національної безпеки тоді стало модною справою. Люди з розвідки шантажували братів, погрожували їхнім близьким. Керівники Ордену спробували вплинути на них через братів в уряді і Сенаті, але від того стало ще гірше, на масонів упала підозра в антипатріотичному заколоті. Ситуація здавалася дуже поганою. Хранителі зібралися на нараду і вирішували, що ж їм робити. Тоді один мудрий майстер, ім'я якого ми пам'ятатимемо завжди, сказав братам-хранителям: «Віддайте їм Генератор». Брати дуже здивувались, але майстер сказав: «Усе передбачено, вони будуть безпорадні, немов мавпи, які вкрали ядерну бомбу». Брати послухались і передали Генератор розвідникам. А через тиждень ті самі люди привезли його назад і більше ніколи не згадували про нього. Кажуть, що в ті дні за дивних обставин загинуло кілька високопоставлених офіцерів і політиків.
— Форестол? [40]
— Ми не називаємо імен, дорогий брате. Це давня історія. Так само ми радимо вчинити і вам. Якщо чорний маг хоче отримати Генератор Долі, то нехай він його отримає.
— Але у вашому випадку Машину отримали військові профани. А досвідчений маг може обійти або відключити запобіжники.
— Тобто, — втрутився у розмову брат Джордж, — ти, дорогий брате, вважаєш, що Традиція Тага досягла таких височин, які перевищили вміння великих майстрів-масонів минулого?
40
Джеймс Форестол— міністр оборони США (1947–1949). 22 травня 1949 року покінчив з собою, викинувшись із вікна.
— Я перебуваю в сумнівах. Пробачте мою недосконалість, брати.
— Не треба хвилюватись, брате, — заспокоїв брата Ігоря брат Девід. — Спеціалісти нашої військової розвідки теж не були повними ідіотами. Коли в них самих нічого не вийшло, вони запросили для дослідження Генератора чорного мага з Мексики. Він також залишив наш світ. Дехто з наших майстрів вважає, що світ залишило не лише його фізичне тіло. Генератори насправді дуже могутні, і всіх їхніх можливостей не знає ніхто із теперішніх знавців магії.
— Це дуже переконливий прецедент, дорогі брати, — сказав брат Ігор. — Справді переконливий. Дякую вам від імені всіх наших братів. Я передам Великому Командору вашу пораду.
Розділ 30
Ближче до вечора в Космічної Мавпи підвищилася температура. Рани вона промила, але вони все одно боліли, пекли, не давали їй розслабитись і відпочити. Знеболююче не допомагало.
Вона чекала, що Вчитель пришле когось забрати іграшку, але години йшли і ніхто не приходив. У квартирі було тихо, лише гарчав порожній
Коли за вікном загусла літня темрява, Космічна Мавпа нарешті забулась у хворобливому сні. Спочатку їй наснився Вчитель, суворий і здатний відчути корені всіх подій. Вона знову була юною дівчиною. Малим зацькованим звіром. Затятою грішницею з отруєним ненавистю мозком. Кістлявою інтернатівською буровою [41] , від якої всі чекали лише невдячності і руйнування. І тільки Вчитель побачив її присмеркову суть і визначив для неї життєвий напрям — шлях воїна. Він навчив її керувати тілом і направляти ненависть на те, що вже вичерпало терпіння богів. Вона просила його дати їй знання про бойову магію, але він їй відмовив.
41
Бурова— хуліганка, особа з неадекватною поведінкою (крим. арго).
Їй наснилась ніч, освітлена червоними лампами спальні мага. Вона знову просила навчити її Мистецтва Древніх. Уві сні, як і тої червоної ночі, вона перевершила себе, задовольняючи Вчителя в ліжку. Вона змушувала його знов і знов повставати з безсилля і оволодівати її тілом. І знов, як і тої ночі, ледь вона почала вимолювати в нього знання, як він ударив її. Ударив не сильно, майже байдуже. Так б'ють набридлу кішку. Космічна Мавпа на мить прокинулась, гаряча і мокра, машинально обмацала поранене плече і знову поринула в сон.
Тепер їй наснились ті, кого вона вбила. Вони стояли під стінами великої зали, складеної з цегли. Вони не дивились на неї, але давили на її відчуття самою своєю присутністю. Вона не могла відійти, не могла наказати їм забратися з цегляної зали. В цьому місці вона не була господинею. Потім до зали зайшов пес. Великий і чорний. Він пройшов уздовж шереги мертвих, немов щось винюхуючи. Пес здавався мирним, але Космічній Мавпі стало страшно. Вона звідкись знала, що цього пса поставлено охороняти велику і розгалужену таємницю, що пес безжальний і вправний, що втекти від нього не вдавалось ще нікому.
«Не чіпай мене, — звернулась вона до пса. — Я лише виконувала чужу волю».
Пес і далі не звертав на неї уваги. Він підійшов до хлопчика, якого вона допитувала, і довго дивився йому в обличчя. Можливо, вони розмовляли, але Космічній Мавпі не дано було почути їхню розмову. Можливо, хлопчик свідчив псові про неї, про те, як вона била його і погрожувала розпеченою праскою. Вона подумала: добре, що хлопчик злякався погроз і їй не довелося класти праску йому на живіт. Вона колись бачила, як розпечена праска пропалює живіт і як шкварчать під нею кишки. Так Вчитель при всіх стратив одного з учнів, який зазіхнув на дівчину з його гарему. Добре, що їй не довелося пропалювати живіт хлопчикові. «А що в тому доброго?» — запитав її голос Вчителя. І вона не знала, що йому відповісти.
Пес підійшов до жінки, яку вона пам'ятала погано. Вона застрелила її, не допитуючи. Тепер вона бачила, що жінка померла молодою, їй не було й тридцяти п'яти. Космічна Мавпа подумала, що жінка могла народити хлопчика зовсім юною. Бізнесмени часто одружуються з малолєтками. Жінка, так само як і хлопчик, щось мовчки свідчила собацюрі, а той слухав. Вуха його посіпувалися.
Після жінки настала черга спілкуватись із псом батькові хлопчика. На його обличчі залишились сліди від допиту: порізи і великий синець під правим оком. Біля батька пес затримався найдовше. Потім він потрюхав далі, вздовж цегляної стіни, безкінечної, як саме зло.