Пригоди бравого вояка Швейка
Шрифт:
Перелякана пані Міллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву й, тіпаючись усім тілом, із острахом дослухалась, як бравий вояк Швейк співає далі, лежачи в постелі:
Ой веди нас, Матір Божа, на чотири мости.Побудуй собі, П’ємонте [65] , могутні форпости!Гоп-гоп-гоп!Була битва, та жахлива біля Сольферіно, [66] Там лилися річки крові по самe коліно.Гоп-гоп-гоп!По коліна крові, і м’яса не тонко,Воювали хлопці з десятого полку.Гоп-гоп-гоп!Не бійтеся, хлопці, злиднів у дорозі,Там везуть за вами грошики на возі.Гоп-гоп-гоп!65
П’ємонт – провінція на півночі Італії із центром в Турині. Цим словом узагальнюється усе італійське військо, що в 1859 p. воювало проти Австрії.
66
Бій під Сольферіно. – У битві під Сольферіно 24. VІ. 1859 p. австр. армія під командуванням Франца Йосифа І зазнала поразки від об’єднаної франц. – сардинської армії під командуванням Наполеона ІІІ.
– Заради Бога, ласкавий пане, я вас благаю, – почулося з кухні жалісне хлипання, але Швейк до кінця проспівав свою бойову пісню:
Ой на возі гроші, а їсти – в повозці;Хто щасливіший у світі, як ті наші хлопці?Гоп-гоп-гоп!Пані Міллерова метнулася до дверей та побігла по лікарів. Повернулася вона за годину. Швейк тим часом задрімав.
Раптом його збудив якийсь опасистий добродій. З хвилину він тримав руку на Швейковому лобі й говорив:
– Не бійтеся, я лікар Павек із Віноград, дайте руку, а цей термометр покладіть під пахву. Гаразд. Покажіть язик, висуньте його, ще більше, так його й тримайте. Від чого померли ваші батько й мати?
І ось тоді, коли Відень пнувся із шкіри, щоб усі народи Австро-Угорщини подавали приклади беззастережної вірності й любові, лікар Павек прописав пацієнтові проти його патріотичного запалу бром, порадивши відважному й бравому воякові Швейку не думати про військо.
– Лежіть рівно й не хвилюйтесь. Я завтра навідаюся знову.
Наступного дня він прийшов і поцікавився на кухні в пані Міллерової, як почуває себе пацієнт.
– Гірше, пане лікарю, – із щирим смутком відповіла служниця. – Вночі, як його знову схопив ревматизм, він, пробачте на цім слові, почав співати австрійський гімн.
Лікар Павек був змушений реагувати на цей новий вияв лояльності пацієнта збільшеною дозою брому.
На третій день пані Міллерова доповіла лікареві, що Швейкові погіршало.
– Пополудні, пане докторе, він послав мене по карту воєнних дій, а вночі, в гарячці, марив, що Австрія переможе.
– А порошки приймає точно, як прописано?
– Та він, пане лікарю, по них ще й не посилав.
Засипавши Швейка низкою докорів і заявивши, що ніколи більше не прийде до людини, яка відкидає його лікування бромом, доктор Павек пішов.
За два дні Швейк уже мав з’явитися до призовної комісії. До цього він ретельно приготувався. По-перше, послав пані Міллерову купити йому військового кашкета, а по-друге, у кондитера за рогом позичити візка, на якому кондитер колись возив подихати свіжим повітрям свого кульгавого діда-шкарбуна. І, нарешті, згадав, що потребує милиці. На щастя, кондитер, як родинну пам’ятку, зберіг і милиці.
Бракувало Швейкові лише рекрутського букетика. Але пані Міллерова роздобула його. Вона за ці дні змарніла й всюди, де б не йшла, плакала.
Того пам’ятного дня празькі вулиці побачили приклад зворушливого патріотизму: літня жінка штовхала поперед себе візок, на якому сидів чоловік у військовому кашкеті й розмахував милицями. Начищений франтик [67] на його кашкеті аж сяяв, а на піджаці красувався барвистий рекрутський букетик.
67
Металева кокарда на кашкеті з ініціалами «FJI» (Франц Йосиф І).
Безперестанку вимахуючи милицями, цей чоловік щохвилини кричав на всю вулицю: «На Бєлград! На Бєлград!»
За ним ішов цілий натовп, який розрісся з невеличкої купки людей, що зібралися перед будинком, звідкіля Швейк виїхав до війська.
Швейк міг констатувати, що деякі поліцаї на перехрестях віддавали йому честь.
На Вацлавській площі юрба навколо Швейкового візка зросла до кількохсот чоловік, а на розі Краківської вулиці вони побили якогось студента-бурша в корпорантській шапочці, який вигукнув Швейкові: «Heil! Nieder mit den Serben!» [68]
68
«Хай живе! Смерть сербам!» (нім.)
На розі Водічкової вулиці в цю історію втрутилася кінна поліція, розігнавши натовп.
Коли Швейк показав дільничному інспекторові повістку, де чорним по білому було зазначено, що він мусить сьогодні ж стати перед призовною комісією, інспектор трохи розчарувався і, щоб запобігти бешкетам, наказав двом кінним поліцаям конвоювати візок зі Швейком на Стршелецький острів.
Про всю цю подію в «Празькій офіційній газеті» з’явилася стаття такого змісту:
ПАТРІОТИЗМ КАЛІКИ
Учора близько полудня перехожі на головних празьких вулицях були свідками сцени, яка красномовно свідчить про те, що у величну та серйозну добу сини нашого народу можуть подати чудовий приклад вірнопідданства трону старого монарха. Здавалося, ніби повернулися часи стародавніх греків і римлян, коли Муцій Сцевола пішов разом із іншими в бій, незважаючи на свою обгорілу руку. Каліка на милицях, якого стара матуся везла на інвалідному візочку, продемонстрував нам учора найсвятіші свої почуття й щирий патріотизм. Цей син чеського народу добровільно, хоч він інвалід, попросився в армію, щоб віддати усі сили й навіть життя за свого монарха. І коли його заклик «На Бєлград!» мав такий жвавий відгук на вулицях Праги, то це свідчить, що пражани подають зразкові приклади любові до батьківщини і монаршого дому.
Точнісінько так писалося і в «Праґер Таґеблатт». [69]
Там стаття закінчувалася приміткою, де переповідалося про те, що каліку-добровольця супроводив загін німців, які оберігали його власним тілом від самосуду чеських агентів Антанти. «Богемія» [70] теж вмістила відгук про цю подію, вимагаючи нагороди для каліки-патріота, і оголосила, що редакція приймає від німецьких громадян дарунки для невідомого героя.
69
«Пpаґep Таґеблатт» – німецькомовна газета, яка виходила в Празі. Засн. в 1877 р. В неї була репутація поміркованого і лояльного щодо Відня видання. Виходила двічі на день і мала багато додатків.
70
«Богемія» – газета нім. Прогресивної партії в Чехії. Засн. в 1828 р. Виходила у Празі двічі на день і мала кілька додатків. Була лояльною щодо Відня.
Отже, ці три газети твердили, що чеська земля не могла породити шляхетнішого громадянина. Однак панове з призовної комісії були про це іншої думки, особливо військовий лікар Баутце, людина невблаганна, яка в усьому вбачала шахрайські спроби викрутитися від військової служби, фронту, куль і шрапнелі.
Всі знали його вислів: «Das ganze tschechische Volk ist eine Simulanten bande!» [71]
71
Увесь чеський народ – це банда симулянтів! (нім.)