"Сатурна" майже не видно
Шрифт:
Рудін помовчав, начебто бажаючи вгамувати обурення, що охопило його, і потім додав:
— Взагалі ви повинні знати, що російський націоналізм або шовінізм — це тупа і, я б сказав, сліпа штука. Ось чому я не дуже вірю тим росіянам з числа еміграції, які працюють тут. Вони самі розповідають, що, живучи в Німеччині, ледь животіли, поки не стали вам потрібні для цієї війни. Ця публіка навіть тут, одержуючи від Німеччини високу платню, при нагоді дає мені відчути, що вони справжні росіяни і, отже, не мені пара. Вони ж переконані, що вся ця війна ведеться тільки для того, аби повернути їм у
Канаріс слухав Рудіна з величезним інтересом. Йому було цікаво говорити з цим розумним і красивим молодим чоловіком, він хотів з ним говорити, а така потреба у нього виникала рідко.
— Як ви розцінюєте нашу роботу в зоні Москви? — спитав Канаріс.
Рудін глянув на Зомбаха, що сидів осторонь, Канаріс розсміявся.
— Не бійтесь, Крамер, не бійтесь, кажіть те, що думаєте. Ми, німці, не менше за комуністів любимо оцю, як це у них називається, ага, самокритику.
Рудін шанобливо посміхнувся і сказав:
— Я ще не можу вважати себе спеціалістом з розвідки. Але мені здається, що ми зараз діємо надто поквапливо. Ті полонені, яких я відбираю, в цілому хороша сировина, але тільки сировина. У школі їх навчають місяць, щонайбільше — два і закидають. Я знаю, агент хоче зробити діло, але я далеко не певен, чи він його зробить. Питання тут в умінні — тільки в ньому.
— А що б ви запропонували?
— Я думав ось про що, — з готовністю відказав Рудін. — Що, коли, не згортаючи тотального закидання, виділяти для ретельнішого навчання найбільш надійних і здібних? Щоб у розсипу середньої агентури у нас систематично появлялись особливі ударні точки. З перспективою передавати кілька середніх агентів у підпорядкування такій ударній точці. Адже у нас взагалі дуже слабо поставлений контроль за роботою агентури. Старший лейтенант Фогель нарікав, що в його віданні тепер так багато агентів, що він не встигає систематично стежити за їхньою діяльністю. А за таких умов агентові можна або зовсім бути бездіяльним, або займатися висмоктуванням інформацій із власного пальця. Я б, приміром, провів вибіркову перевірку і якнайретельніший аналіз діяльності, скажімо, двох десятків агентів.
— Ви маєте на увазі інспекцію на місці? — спитав Канаріс.
— Зовсім необов'язково, — відказав Рудін, — Це, звичайно, також необхідно робити, але зараз я мав на увазі просто серйозний аналіз усіх донесень агента, аналіз, проведений тут.
Канаріс звернувся до Зомбаха.
— По-моєму, ця порада пана Крамера слушна.
— Мюллер теж говорив про це, — сказав Зомбах.
— Так, я кілька разів пропонував йому це, — підхопив Рудін і помітив, як при цьому Зомбах і Канаріс виразно перезирнулись.
Рудін подумав, що розмова з Канарісом іде добре, і трохи послабив нерви. І саме в цю мить він мало не здригнувся, відчувши на собі погляд адмірала — напружений, підозріливий, злий. Перед ним був зовсім інший Канаріс.
— А тепер, пане Крамер, — навіть голос у нього став іншим: жорстким і підвищеним, — спробуйте абсолютно точно
— Із того, що я розказав зараз вам? — виграючи час, як тільки міг спокійно, спитав Рудін.
— Ні, ні,— квапливо, напористо, наче підганяючи Рудіна, сказав Канаріс— Це стосується всього, що ви наговорили про себе по цей бік фронту і писали в документах. Ну-ну!
Рудін задумався, мовчав…
— Пригадайте, Крамер. І я мушу прямо попередити вас, що од вашої відповіді залежить уся ваша доля. Розумієте?
Рудін неуважно кивнув головою. Думка його в цей час працювала блискавично. «Що все це могло означати? Невже виявлено якийсь прорахунок у моїй версії? Може, я сам припустився помилки і в якомусь епізоді версії з'явилось різночитання?..» Ні, це відпадало. В усьому, що стосувалося версії, він завжди був гранично уважний і обережний. Рудін звів погляд на Канаріса і у виразі його обличчя вловив якусь ледь помітну і миттєву ознаку втоми, ніби йому важко було перебувати в цьому напруженому стані і він поспішав скинути з обличчя маску «другого Канаріса».
«Ясно! Все це розігрується для того, щоб піймати мене», — подумав Рудін і зовсім спокійно, дивлячись в очі Канарісу, сказав:
— Усе, що я писав і говорив по цей бік фронту, правда, і тільки правда.
Канаріс одвів погляд і недбало кинув:
— Можете йти…
Рудін підвівся, вклонився Канарісу, потім Зомбаху і вийшов з кабінету.
— Ну як? — спитав Зомбах з ледь помітною усмішкою.
Канаріс підвівся, підійшов до вікна і, дивлячись у нього, відказав:
— Мабуть, це знахідка…
— Я вважаю його досить перспективним працівником, — не без самовдоволення сказав Зомбах.
— Що про нього говорять інші?
— Хто, наприклад?
— Скажімо, той росіянин, якого я прислав вам на початку кампанії… Андросов, здається…
— Його в нас уже нема, — не зразу відказав Зомбах.
— А де він?
— Спершу він зник, а потім ми дізналися, що його ліквідували комуністи.
Канаріс різко одвернувся од вікна і швидко, стривожено спитав:
— Коли це сталося?
— Тоді ж, коли загинув ад'ютант Мюллера.
— Його труп знайдено?
— Так. Але спотворений до невпізнання.
— І це трапилось буквально в один день з загибеллю Ноеля?
— Дещо пізніше, я гадаю.
— Що означає «дещо», що означає «я гадаю»? А точно?
— Схопили його точно того ж дня. А коли стратили, невідомо. Труп знайдено через тиждень, а то й десять днів.
— Старанне пізнання трупа було проведене?
— Так. Абсолютно точно встановлено, що це труп Андросова. Слідство вело гестапо. Є документація. — Зомбах відповідав впевнено, бо мав щодо цього офіціальні дані з гестапо. Він не міг знати, що ці дані були наслідком складної і сміливої роботи Кравцова.
— Так… — Канаріс замовк, дивлячись поперед себе напруженим, зосередженим поглядом. — Мені дуже не подобається ця історія, — проказав він задумливо. — Чому я про неї нічого не знав?
— Досить ординарна подія. Червоні повсякчас полюють на своїх зрадників, — стомлено сказав Зомбах.