Шалено багаті азійці
Шрифт:
Його розповідь перервала дружина:
– От що я тобі скажу: декілька років тому ми були з візитом у родини Астрід. Ти навіть уявити не можеш, які страшенно багаті ці люди, Марі-Елен. Будинки, обслуга, стиль, яким вони живуть. Як порівнювати з ними, родина Арно [48] – прості селяни. Ба більше: мені казали, що Астрід – спадкоємиця двох статків, адже з материного боку на неї чекає навіть більше багатство.
48
Бернар Арно – французький бізнесмен, один з найбагатших людей планети, у 2018 р.– найбагатша людина Європи.– Прим. пер.
– Навіть так? – вигукнула здивована Марі-Елен і кинула погляд через кімнату. Тепер вона дивилася на дівчину із цікавістю.– Що сказати, вона досить soign'ee [49] ,–
– О, вона надзвичайно вишукана – одна з небагатьох дівчат її покоління, які розуміються на стилі,– рішуче вимовила графиня.– Франсуа-Марі каже мені, що Астрід володіє колекцією нарядів от-кутюр, яка може конкурувати із гардеробом шейха Катару. Вона ніколи не відвідує показів, бо терпіти не може, коли її фотографують; натомість вона йде просто до ательє і щосезону хапає десятки суконь із пристрастю, немов це – macarons [50] .
49
Охайна (фр.).– Прим. пер.
50
Мигдальне печиво.– Прим. пер.
Астрід стояла в салоні й захоплено роздивлялася портрет роботи Бальтюса, коли хтось позаду неї промовив:
– Ви ж знаєте, що це мати Лорана.– Виявилося, що це баронеса Марі-Елен де ля Дюре; цього разу вона спробувала посміхнутися своїм щільно витягнутим обличчям.
– Мені здалося, що, певно, так і є,– відповіла Астрід.
– Ch'erie [51] , мушу сказати, що мені дуже сподобалося ваше намисто. Взагалі-то я помітила його ще кілька тижнів тому в салоні месьє Розенталя, але, на жаль, він мені повідомив, що цю річ уже забирають,– поскаржилася баронеса.– Тепер я розумію, що воно ніби створене для вас.
51
Люба (фр.).– Прим. пер.
– Дякую вам, а мені дуже стали до вподоби ваші дивовижні сережки,– мелодійним голосом вимовила Астрід, вражена несподіваною зміною в поведінці цієї жінки.
– Ізабель сказала, що ви із Сінгапуру. Я так багато чула про вашу країну, про те, що наразі це – азійська Швейцарія. Моя онука цього літа збирається в поїздку до Азії. Можливо, ви могли б щось їй порадити?
– Авжеж,– ввічливо відповіла Астрід, подумавши: «Овва… цій леді вистачило лише п’яти хвилин, щоб перетворитися з чванькуватої дами на підлизу». Це було не дуже приємно, правду кажучи. Для Астрід Париж був порятунком, тут їй хотілося відчути себе невидимою, бути просто однією з численних азійських туристок, що із жадібним блиском в очах набиваються в бутики вздовж Фобур Сент-Оноре [52] . Саме через цю розкіш анонімності Астрід і полюбила Місто Вогнів. Але кілька років тому життя дівчини тут змінилося. Її батьки занепокоїлися тим, що вона живе сама в чужому місті, без гідної компаньйонки, і зробили помилку: оголосили тривогу серед друзів у Парижі, зокрема задіяли й Лерм-П’єрів. Слово за слово – і раптом Астрід уже не була простою jeune fille [53] , що винаймає кімнату на горищі в Маре [54] . Тепер вона – донька Гаррі Леонга або онука Шань Су Ї. О-о-о-ой, як же це було гірко. Авжеж, вона вже мала б звикнути до цього – що люди починають про неї теревенити, щойно вона виходить з кімнати. Так було майже від того дня, коли вона народилася.
52
Вулиця в Парижі, що йде від перетину з вулиці Рояль до площі Терн; знаменита тим, що на ній розташовані крамниці відомих паризьких будинків високої моди.— Прим. пер.
53
Юна дівчина (фр.).– Прим. пер.
54
Модний район у Парижі.– Прим. пер.
Щоб з’ясувати, чому так відбувалося, спершу треба врахувати очевидне: її приголомшливу красу. Астрід не можна було назвати привабливою в типовому сенсі – адже її очі не мали тієї мигдалеподібної форми, якою може похвалитися будь-яка гонконгівська старлетка. І на бездоганну зірку стандартного типу вона також не була схожа. Можна було відзначити, що очі Астрід були посаджені надто широко, а лінія підборіддя – як у чоловіків з боку її матері – надто видавалася вперед, як для дівчини. Але якось разом із тонким носом, повними губами та довгим, від природи хвилястим волоссям загалом складався
В Астрід була ще одна, більш істотна деталь: вона народилась у найвищому ешелоні багатих азійських родин – закритому, рафінованому колі, про яке сторонні не знають майже нічого, серед тих, кому належать незмірно величезні статки. По-перше, її батько походив з пенанзьких Леонгів [55] , поважної родини Китайців Протоки [56] , яка утримувала монополію на виробництво пальмової олії. Крім того, її мати була старшою донькою сера Джеймса Янга і ще більш величної Шань Су Ї. Кетрін, тітка Астрід, одружилась із тайським принцем ще за його неповноліття. Інша тітка була в шлюбі з відомим кардіологом Гонконгу Малкольмом Ченгом.
55
Тобто Леонгів зі штату Пенанг, Малайзія.– Прим. пер.
56
Китайці Протоки також відомі як перанаканці, вони є нащадками китайців, які імігрували до Малайзії у кінці п’ятнадцятого та у шістнадцятому сторіччях, ще за часів колоніальної ери. Вони були елітою Сінгапуру, із англійською освітою і більше прихильними до Англії, ніж до Китаю. Китайці Протоки часто одружувались із корінними малайцями і зрештою утворили унікальну культуру – поєднання китайських, малайських, англійських, голландських та індійських особливостей. Перанаканська кухня, яка довго залишається наріжним каменем сінгапурського та малазійського готування їжі, перетворилася на останній писк моди серед гурманів Заходу, хоча приїжджі азійці просто німіють від шалених цін у модних ресторанах.
Можна годинами продовжувати будувати схеми династичних зв’язків на родинному дереві Астрід, але з якого кута не подивись – походження Астрід було надзвичайним. І коли Астрід зайняла своє місце за осяяним світлом свічок бенкетним столом у довгій галереї Лерм-П’єрів, уставленим сяючою севрською порцеляною часів Луї XV та в оточенні полотен «рожевого періоду» Пікассо, вона й гадки не мала, яким дивовижним її життя от-от має стати.
6
Ченги
Більшість людей, які проїжджали повз присадкувату сірувато-коричневу будівлю на пересиченому рухом перехресті Козуей-Бей [57] , найімовірніше, вирішили б, що це – якесь урядове управління з охорони здоров’я, але насправді Китайська асоціація легкої атлетики являла собою один із найексклюзивніших приватних клубів Гонконгу. Попри доволі стандартну назву, це був перший китайський спортивний заклад на території колишньої колонії Британської імперії. Його гордістю став легендарний гральний магнат Стенлі Ло у ролі почесного президента, і кандидати на членство в ньому записувались у довгий список, де їхні прізвища повільно рухались до початку переліку часто вісім років поспіль, і мали шанси долучитися до цього клубу тільки люди з найвизначніших родин.
57
Район Гонконгу, багатий на місця для шопінгу.– Прим. пер.
Громадські приміщення КАЛА досі поринали глибоко в кінець сімдесятих і були щедро оздоблені хромом та шкірою – оскільки члени клубу проголосували витратити всі гроші на оновлення спортивного обладнання. Лише вартий високої оцінки ресторан за останні роки перетворили на оббиту плюшем їдальню з блідо-рожевими парчовими стінами та вікнами, що виходили на головні тенісні корти. Круглі столи були передбачливо розставлені так, що всі, хто сиділи за ними, бачили вхідні двері ресторану. Це дозволяло шанованим членам, перевдягнувшись після тренування, ефектно з’являтися в залі. Завдяки цьому прийом їжі також перетворювався на запальний та видовищний вид спорту.
Щонеділі увечері родина Ченгів у повному складі обов’язково з’являлась у КАЛА на обід. Неважливо, наскільки зайнятим або ж гарячковим був тиждень – усі знали, що недільні дімсами [58] у «будівлі клубу», як вони називали заклад, обов’язкові для відвідування всіма членами родини, які перебувають у межах міста. Доктор Малкольм Ченг був найшанованішим кардіохірургом у всій Азії. Його вправні руки цінувалися настільки високо, що він завжди носив рукавички з ягнячої шкіри, пошиті спеціально для нього «Дангіллом», щоб захистити свої дорогоцінні руки під час кожного виходу у світ. Також він вживав додаткових заходів для захищення рук від зносу або пошкодження під час водіння – і тому за кермом його «роллс-ройсу» моделі «Сільвер Спіріт» сидів спеціально найнятий водій.
58
Також «дяньсінь» – легка страва, у китайській традиції подається разом із чашкою китайського чаю.– Прим. пер.