Історія української літератури. Том 6

Грушевський Михайло Сергійович

Переїзд патр. Феофана дав привід козацькому війську зимою 1619/1620 р. відновити свої зносини з московським правительством і уставити наново приязні відносини після всіх пустошень і руйнувань, завданих козацькими ватагами під час Смути. Формальне "пробачення" за це цар дав козацькому війську в 1625 р., але вже козацьке посольство, що було в Москві, на новий рік 1620 приготувало для того грунт.

Отже, по тім всім не повинно бути для нас несподіванкою, що в 1622 р. звісний нам Ісайя Копинський, висвячений Феофаном на єпископство перемиське, але фактично далі займаючись організацією своїх приграничних лубенських монастирів, висилаючи до московського царя слезницю з благаннями матеріальної помочі для цих монастирів і для безпечності усно переказуючи через своїх посланців своє бажання перейти з своїми ченцями за московську границю від польського гоненія,

коли на це буде воля царя, заразом велів переказати і більше — що всі православні Польщі і запорізькі козаки носяться з гадкою перейти до Москви, коли їх поляки притиснуть. Такі прохання він поновляв і пізніш.

Восени 1624 р. сам митрополит Ійов — очевидно, за спільною волею і відомом київського осередку, вирядив уже цілком формальне посольство до царя: поїхав фундатор Луцького братства Ісакій Борискович з печерським старцем (титулують його "архімандритом") Памвою Бериндою. Памва повіз в поклін лаврські книги, а Ісакій митрополичу грамоту з проханням вислухати усне доручення, дане через цього Ісакія яко "мужа во всЂм вЂрна и тайну царскую могуща сохранити": щоб цар прийняв під свою руку Україну і військо козацьке, пробачивши козакам їх пустошення московських країв під час Смути, з огляду на утиски православної віри від поляків і небезпеку польського наступу на козаків — її єдиних оборонців.

Я вважаю потрібним навести ці прохання владиків — як паралелю до наведених вище суплік, "Верифікації" і "Юстифікації", писаних на польські адреси. Вони мають не тільки політичний інтерес, а й літературний. Пишучи на польські адреси по-польськи, в термінах і ідеології шляхетської Річи Посполитої, на царську адресу, навпаки, вживали старих традиційних форм церковнослов’янської мови і різних риторських окрас церковного стилю. Місцями їх писання заплутують конструкцію до незрозумілості, сильно нагадуючи шумне послання Місаїлове, іноді ж дають гарні образи і ритмічні каденції; як літературні вироби вони, в кожному разі, варті уваги. На жаль, тільки декотрі листи маємо в оригіналах, інші в московських відписах, не дуже справних 1.

Перша супліка Ісайї Копинського ("список"):

"Благочестивому и христолюбивому князю и великому царю восточному, самодержцу Великия Росии, Москвы и иных земель многих государю, царю, великому светилу росийському, Михайлу Феодоровичю содержащему скифетр царствия.

Благословения божия благоденствия, мира, здравия, многолЂтствия державе твоей от Господа Бога вседержителя недостойный раб твой и богомолец топлейшиі присно желаю.

Исаия Копинский милостию божиею епискуп и ехсарха Малой Росии земли Киевской, раб твой и богомолец, тебЂ державному великому Государю, царю восточному московскому, ниско до земли челом бью и со умилением молю твое благородіє, просячі о жалованье, о святую милостинию. Сотвори нам убогим и зеле оскудным богомольцом своим, понеже не имамы к кому прибЂгнути. Царей и князей и боляр благочестивых не имамы; всЂ отступницы от благочестивые вЂри нашей. Едины ляхи, вторыи унеяты, третиі сымеве єретичестиі. Отовсюду обстоят ны скорби і гонения на благочестие наше и церковь сионскую восточную, матку нашу, хотяще ны растерзаити аки 2 звЂре дивиі, и аки львы рыкают на христоименитых людей, хотяще поглотити.

1 Очевидні помилки, де можна, справляємо, не зазначаючи цього, в сумнівних місцях пояснюємо.

2 В копії: яки.

И нигдЂ не имамы от них упокою, только всЂ, мы благочестивыі в маленьком кутку теснимося на Украине в землЂ Киевской, колько нас особ святительских благочистивых, которых посвятил на степень святительства всесвятЂйший патріарх ерусалимскиі кир Феофан, который был и в вашей велицЂй державе.

Сея ради вины ко твоєму благородию прибегаем и о жалованье просим. Не имамы ниоткуду инуды жалованья и казны: бо аз недостойный раб твой и богомолец сожительствую на пограничной твоей землЂ в держа†великого короля польского. От града державы твоея Путивля верст пятдесят, в мЂсте Лубнах, на пущі, над рекою Сулою нове залежилем 1 будовати святую обитель Преображения господа нашего Иисуса Христа на Мгару. И другую имам обитель давныя за градом Прилукою — святой живоначальной тройцы, зовома Густині 2. В сих менованных обителех еже о Христе братія иноцы общежительно сожительствуют и от своих трудов себЂ снискають потребное, не имуще ни откуду что восприятий.

И сего ради посылают ко твоєму благордию посланца моего, недостойнаго раба твоего, священноинока Гедиона Слобыну, со послушником монахом Леонтием, просячи от нас твоего благолЂпия великого государя царя восточнаго

московского, де сотворити нам милостынию Христа ради, якоже рече Писаніе: блажени, рече, милостивиі, яке тиі помиловани будуть. Дающаго, рече, рука не оскудЂет, но исполненна благодаті. За што яз, недостойный раб твой епискуп Исайя, со всею еже о ХристЂ братиею моєю, причетники церковнымі, схимоеромонахи, иеромонахи, иеродияконы, со старцы послушникамі монастырскимі, числом сто пятдесят, за тебя, великого князя и великого государя царя восточного 3 московского, благовЂрные земли державца и прочих многих земель самодержца, и за твофі князи и думные головы, сынов боярских, и прочаго народу христолюбиваго державы твоея всегда повинен Господа Бога вседержителя просити в молитвах і во Проскомидиі.

1 Заложилом.

2 Пустині.

3 Восточново.

И по сем худоумном начертаниі моем, со всею еже о Христе братьею моєю, тебЂ, благочестивому и христолюбивому царю восточному раби твои присниі до земля челом бьем.

Начертана сия грамота в богоспасаемой обители Мгарской Лубенской Преображения Господа Бога і спаса нашого Иисуса Христа, в лЂто от созданія миру 7130, а от воплощенія господа нашего Иисуса Христа, в лЂто 1622, мЂсяца декабря 4 дня" 1.

1 Московська копія в "Малорос. справах" Посольського Приказу 1622 р., серед актів подорожі до Москви Слобини, л. 3; надрукована була в "Матеріалах" Куліша, для нинішнього видання зрівняна ще раз, тим пояснюються деякі відміни; правопис очевидно помосковщений, я його не виправляв — тільки деякі помилки.

До патріарха, з тої ж посилки:

"ВсесвятЂйшему і всеблаженнейшему кир Филарету милостию божиею Преосвященному Патриарху Великой и Малой Росиі и до послЂдних великого океяну, мира, здравія и спасения и многолЂтствия от господа бога вседержителя вашему преосвященству недостойный в епіскопах Исайя присно желаю.

ВсесвятЂйши и всеблаженнЂйши, пресвященный господине отче Филарете! Аз убогиі епископ Исайя ко вашей святительской милости братиі своих посылая пишу, понужен сыи нужных требованьем. Не имамы бо никамо прибЂжища и пристанища, развЂе Господа Бога и благочестіваго и православного царя московского, всея Русиі самодержца. У нас бо, якож самі вЂсте, отнюдь православие умалися і вЂра благочестива оскудЂ. Всюду ереси, всюду не благочестивыи. Ми днесь новопосвящении, иже нас святЂші жі патріарх иерусалімский кир Феофан Посвятій, еже и у вашеі православной земли бых, — не имамы, где приклониті голови свояи. ВсЂ здЂ на Украине предЂле киевском сотЂсняемся, от всюду гонение, от всюду нужда, от всюду беда; не имами откуды что нужных взяті Сего ради дерзнул послаті ко православному вашему царю о милосердие прося. Молю вашу святительскую милость: яко да сходатайстваете святЂм вашим ходатайством милостину и помілованье! Аз винен буду всегда вся дни жизни моея за православного царя і за вашу святітельскую милость Господа Бога безпрестани проситі, И не оставівше прочее со вашею святітельскою милостью посланцови моєму священно иноку Гедиону устнЂ рещій и бесодоватій других, пречее молитве и благословенью вашеі святітельской милості свою худость вручаю.

Начертана сия грамота во святой обителі Мгарстей пресвЂтлаго Преображения господа нашего Иисуса Христа в лЂто 7130-го, а от воплощенья господа нашего Иисуса Христа 1622-го, месяца декабря 4-го дня.

Вашей святітельской милості всЂх благ радетель и богомолеца присныи Исайя Копинский, єпископ и ексарха Малой Росиі рукою власною" 1.

1 Там же, л. 6.

Лист Борецького до царя — маємо його в оригіналі (титулатуру пропускаю):

"Смиренный и недостойный богомолец Іов Борецкий, милостію божіею архіепіскоп митрополит кіевский и галицкий твоєму пресвЂтлому царскому величеству и Богом украшенному образу и богосіятельному лицу смиренія своего нижайший до пресвЂтлых царских стоп и до самого лица земнаго поклан c молитвами к владыцЂ Христу непрестанными прилад отдает.

ПресвЂтлый и богоукрашенный царю! Якоже нЂкогда Іосиф прекрасный сый патріарх от патріархи смотренієм божиим в чужду краину братіями своими в землю Єгипетськую проданный, господин и владыка всему Єгипту, поставлен о прекормленію в богопопущенную казнь не токмо Єгипту, в немже начальник явися, и прочіим странам и язиком, но и самому роду, племени и братіям, ими же продася, послЂжде и прелюблезному родителю не токмо не скуп пшеницопродавец, но и зЂло щедр и премилостив и тЂмже, ими ж продася, единоотечным братіям, предателем своим, родитель вторий и благодЂтель богат поставися. И о всЂх милостивнЂ паметствова, и єдиноутробного си Веніамина благоутробнЂ с слезами пріятова.