Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
У його поетичній творчо-
сті романтична іронія по-
єднується із сатиричним
розкриттям
дійсності
та
формалістичними
експе-
риментами, які виразились
у відмові від розділових знаків,
порушенні
синтак-
сичних правил, застосуванні ускладнених поетичних
прийомів
творам Аполлінера притаманні тонкий ліризм і потяг
до фольклорної традиції. У своїй творчості він звер-
тався до французьких, німецьких і українських на-
родних переказів, легенд, поетичних розповідей се-
редньовіччя, до образів давньої індійської літератури,
380
Біблії, давньогрецьких міфів, музичних драм Ріхар-
да Ваґнера219. До шедеврів музи поета належать вір-
ші про українських козаків-запорожців, їхню вірність
своїй батьківщині.
Аполлінер дивився на поезію як на знаряддя піз-
нання світу і в цьому полягала життєвість і сила його
творів. Основним його внеском у розвиток поезії було
те, що він об'єднав розрізнені елементи фантастики і
сатири, героїки та інтимності у синтез, який перетво-
рив однотемну поезію в багатотемний, як саме життя,
твір. Відтворюючи «дух нового часу», він у своїх творах
об'єднував суб'єктивне та інтимне з об'єктивною дійс-
ністю. Спадкоємцем творчості Аполлінера став фран-
цузький поет Поль Елюар220, вплив його мистецьких
теорій позначився на окремих представниках укра-
їнського футуризму і на поезії французького Руху
Опору в часи Другої світової війни 1939-1945 років.
Предки Аполлінера були польськими й італійськи-
ми дворянами. Батько його матері польський шлях-
тич Михайло Костровицький, одружений з італійкою
Джульєттою Флоріані, брав участь у Польському по-
встанні 1863-1864 років проти національного гноблен-
ня російського царизму. Після придушення повстання
він, щоб уникнути заслання до Сибіру, утік з родово-
го маєтку Оряни під Новогрудком (нині Білорусь) на
батьківщину дружини в Італію, де й оселився з нею
та малолітньою дочкою Анжелікою у Римі. У Ватика-
ні дід Аполлінера дістав посаду почесного камергера
плаща й шпаги й увійшов до кола знатного італійсько-
го дворянства. Його дочка Анжеліка, закінчивши один
з кращих монастирських пансіонів Рима, закохалася
381
в офіцера Франческо Флуджі д'Аспермона із знатно-
го італійського роду. Кохання закінчилося
скандалом. Анжеліка вела з Франческо спільне жит-
тя, так і не скріпивши з ним офіційно шлюбу.
26 серпня 1880 року в Римі у них народився син,
який при хрещенні був записаний у церковній книзі як
Вільгельм Альбер Влодзимеж Олександр Аполлінарій
Костровицький без назви імені батька. Через два роки
народився ще один син, Альбер. Після тривалого спіль-
ного життя відносини між батьками були перервані.
Дитинство братів Костровицьких проходило в Іта-
лії, а потім вони виховувалися і навчалися у мона-
стирській школі і ліцеї в Монако, Каннах і Ніцці, куди
були прийняті за допомогою дядька, брата батька, ге-
нерального абата ордена бенедиктинців Ромаріо.
У 1899 році, закінчивши ліцей, Вільгельм приїхав
до Парижа, і з цього часу почалося його нове життя.
Юнака захопив вир політичного й поетичного життя
столиці Франції. Він починає писати вірші, фейлето-
ни, п'єси, відвідує бібліотеки, бідує, живе на випадко-
ві заробітки. У 1901 році як секретар графині Мільгау
подорожував по Франції і Німеччині. Нові враження,
перша любов надихнули молодого поета на написання
ліричних віршів.
Повернувшись до Парижа, він з 1902 року почав дру-
куватися під псевдонімом Ґійом Аполлінер. В одному з
кращих своїх ліричних творів цього часу «Пісні нелю-
бого» (1903), перекладеного українською мовою Мико-
лою Лукашем221, Аполлінер висловив свою вірність у
любові, порівнюючи її з лицарською вірністю вітчизні
українських козаків-запорожців:
382
Я вірний як той хміль тичині
Як пес господарям своїм
Як запорожці душі щирі
Побожні лотри й гультяї
Своїм степам і предківщині
Продовжуючи тему вірності вітчизні, поет звернув-
ся в цьому творі до легендарного листування турець-
кого султана із запорізькими козаками. Він відтворив
лист султана до запорожців у віршованій формі:
Прийміть Півмісяця ярмо
Що гордо сяє в високості
Я зодчий славних перемог
Мої завзяті запорожці
Султан і пан ваш цар і бог
Вклоніться правій нашій вірі
Так написав до них султан
Зареготали чуприндирі
І тут же в відповідь листа
Ушкварили бундючній хирі
Далі йде відповідь запорожців султанові:
Царя небесного харцизе
Високорогий сатано
Не годимося ми в підлизи