Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
У 1908 році Архипенко їде до столиці Франції, яка
приваблювала молодих художників європейських кра-
їн різноманітними течіями модернізму в образотвор-
чому мистецтві, і, вступивши до Паризької художньої
школи, поринає в художнє життя Парижа. Він відві-
дує музеї, але античні скульптури та живопис епохи
Відродження не справляють на нього враження. У спо-
гадах Архипенко пише: «1908 року, приїхавши до Па-
рижа, я, звичайно, відвідав
«Джоконду» й «Венеру Мілоську», про яких стільки
363
чув. Але на мене че-
кало
жорстоке
роз-
чарування: те, що я
побачив там,
анітро-
хи не зворушило й не
наснажило мене.
На-
впаки. Певна річ, я не
хочу сказати, що це
не шедеври. Але це ін-
ший світ, інша плане-
та. Аполлінер тоді на-
звав мене дикуном».
У ці часи під впли-
вом творчості фран-
цузького
живописця
Поля Сезанна
(1839-
1906), який на проти-
364
вагу розпливчатості О. Архипенко. Жінка, яка розчісує
форм, властивих імп-
волосся. 1914 рік.
ресіонізму213, прагнув до зображення матеріальності
світу, до вагомості та об'ємності форми, французький
художник Жорж Брак (1882-1963) створив свої «Ку-
бики».
Так з'явився ранній «сезаннівський» кубізм
(1907). До Жоржа Брака у 1908 році приєднується
французький художник Пабло Пікассо (1881-1973), і
вони створюють нову течію авангардизму — кубізм,
прагнучи звести художній образ до комбінації про-
стих геометричних тіл або фігур.
Кубізм відповідав ідейним поглядам Архипенка, які
випливали з його технічних дослідів. За використання
простих геометричних форм його називали кубістом.
365
Про це він писав: «...як я дійшов до цих простих гео-
метричних форм, через котрі мене називали кубістом?
Перш за все, . , вони випливали з моїх технічних до-
слідів. Один із них полягав, наприклад, у тому, що я
використовував різні матеріали, сполучаючи їхню
різноманітну структуру й забарвлення. Скомбінова-
ні в певному порядку ці різноманітні матеріали дава-
ли незвичайний ефект. Ну, а те, що твори мої завж-
ди поєднували в собі найпростіші форми, то це майже
неминуче призводило до асоціації
використання простих форм випливала також із моєї
пристрасті. Я люблю прості речі. Люблю все зрозуміле.
Не люблю штучності й складності. А крім того, з про-
стої форми легко можна зробити символічну».
Для Архипенка кубізм став відліком для пошуку
нових ідей. Розвиваючи скульптурний варіант кубіз-
му, він створив свої «контррельєфи».
У пошуках нових ідей він ніколи не поривав зв'язку
з природою, вважаючи її великим творцем і творчою
силою. Він писав: «Ця сила, звісно, не задовольняєть-
ся тим, що творить сама. Свою могутність вона пере-
носить на всі живі істоти. Зі своїх витворів вона робить
творців. Тварини творять інстинктивно, ми ж , — і це
єдина відмінність, — творимо свідомо. І тому помиля-
ємося, якщо думаємо, що наближаємося до природи,
точно відтворюючи картоплю або оголену натуру. Від-
творення ні до чого не призводить. Єдиний спосіб, як
уподібнитися природі, — це винаходити. Винаходити
впродовж усього свого життя».
І він винаходить те, чого ще не було в природі. Ще в
дитинстві Архипенко звернув увагу на порожній про-
366
стір між предметами, а у 1911-1912 роках після числен-
них дослідів створив свою теорію порожнього просто-
ру, що символізує неіснуючий предмет. Згадуючи про
це, він писав: «Після цього відкриття я раптом почав
скрізь бачити порожній простір, який нагадував мені
різні предмети. Я вжахнувся, що відкриваю їх стіль-
ки, і це привело до того, що я почав використовувати
ці предмети в своїх пластиках. Випукле в них я замі-
нював увігнутим, повне — порожнім, створював сим-
воли постатей чи предметів, яких не було поруч. Тому-
то — і цим я відрізняюся од усіх, хто використовував
до мене або використовуватиме після мене порожній
простір, — ці мої твори завжди символічні».
У 1912 році Архипенко створює в Парижі власну
школу, знаходить нові пластичні форми, запровад-
жує у пластику колір, будує форми на контрастах різ-
них матеріалів, що мало незвичайний ефект, створює
скульптури-картини, в яких у різних комбінаціях по-
єднує на площині рельєф і колір.
Творчість Архипенка опинилася в центрі художніх
подій того часу, його ідеї не всім були зрозумілі і це ви-
кликало глузування, які він стоїчно переніс і витри-
мав тяжкий іспит новатора. Комуністи вилучили його