Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

в місті Кременчуці в родині

лікаря. Ще гімназисткою багато

малювала і готувалася стати

скульптором.

Але коли

сімнадцятирічна

Леонора

приїхала до Петербурґа, то

виявилося, що її підготовка до

вступу в Академію художеств була недостатньою, і вона

поступила в Школу товариства заохочення мистецтв. Першим її

вчителем був Р.Бах, академічний метод навчання якого не

задовольняв

потреб дівчини. Її приваблювало реалістичне

мистецтво.

Часті відвідування Ермітажу і Російського музею

розвивали її художній смак, а розповіді молодих ху-

дожників про творче життя Парижа, який був цен-

тром художньої культури Європи, наштовхнули її

на думку їхати вчитися до Франції. Восени 1899 року

вона приїхала в Париж, не маючи ніякого уявлення, до

346

кого йти в науку. Щоб вибрати собі вчителя серед па-

ризьких скульпторів, вона пішла до Люксембурзького музею, де

з 1886 року експонувалися твори новітнього

мистецтва. У музеї їй сподобалися роботи Оґюста Ро-

дена «Мадам де Вікуна», «Людина бронзового віку» та

інші.

Довідавшись адресу майстерні Родена, вона пішла

до нього, щоб показати свій доробок. У майстерні її зу-

стрів міцний, кремезний, невеликий на зріст чоловік з

довгою сивою бородою. Це був Роден. У своїх спогадах

Леонора писала: «Його могутня, велика голова, що си-

діла на велетенських плечах, освітлювалася тонким,

наскрізь пронизуючим поглядом сірих очей. Сила по-

гляду була така, що я подумала: від цієї людини нічого

не можна приховати. Вона все бачить, все розуміє без

слів. При ближчому знайомстві з Роденом до цього до-

далося незбагненне відчуття геніальності, яку він ви-

промінював».

Роден запитав Леонору про мету її приходу, а коли

довідався, що вона хоче у нього навчатися, то добро-

душно посміхнувся. Потім вона дізналася, що до ньо-

го ніхто не зважувався приходити без рекомендації.

Роден спитав, що вона вміє робити. Оглянувши її не-

великий доробок, який йому сподобався, він погодив-

ся взяти її ученицею з поурочною оплатою в сто фран-

ків. Побачивши, що це для неї дуже багато, він сказав:

«Ну, здається, це для вас трохи дорого. У такому разі

можете зовсім не платити мені. Я беру або дорого, або

нічого».

Щоб навчатися у Родена, треба було, як він казав,

мати такі якості: любов до праці, слухняність і тер-

піння. Він говорив, що це, особливо терпіння, народ-

жує талант. Ставши ученицею Родена, Леонора щосуботи

приносила йому свої роботи, вислуховувала його

347

настанови,

була свідком його бесід з іншими учнями і

численними відвідувачами майстерні.

Роден прищеплював учням любов до природи —

єдиного джерела справжньої художньої творчості — і

вимагав від них уважного і терплячого її вивчення. Він

вважав необхідним постійне тренування скульптора в

умінні підмічати цікаві рухи і передавати їх з великою

пластичною виразністю. Роден любив своє мистецтво і

прагнув правдиво зображати будь-яке явище життя.

Він казав: «Митець повинен любити своє ремесло і на-

городою за цю працю буде радість від того, що він ство-

рив щось прекрасне. Коли у всіх людей будуть душі

митців, тобто праця стане радістю, світ стане щасли-

вим». Роден був вимогливим до себе і домагався цьо-

го від своїх учнів. Він застерігав молодь від поверхової

скоростиглості робіт, створених заради грошей або ж

легкого успіху.

Під керівництвом Родена Блох пройшла шлях уч-

нівства, оволоділа мистецтвом і на п'ятому році на-

вчання за його порадою почала виставляти свої твори

в художньому Салоні, який тоді очолював сам Роден.

Відтоді художниця брала участь у різних паризьких

виставках, аж до свого від'їзду з Парижа. У портрет-

них роботах паризького періоду її творчості відчува-

ється увага до внутрішнього світу людей і ясне розумін-

ня конструкції пластичних форм. Для всіх скульптур

Блох цього часу характерним було уважне, любов-

не ставлення до натури і велика культура пластичної

мови, прищеплені Роденом. Композиції її фігур були

прості, правдиві і різноманітні. Її роботи доброзичливо зустріла

паризька

критика,

особливо

відзначивши

скульптури дитячих голівок.

Деякий час Блох була секретарем Родена, що да-

вало їй можливість часто спілкуватися з великим ху-

348

дожником. Вона записувала для себе його яскраві і сві-

жі думки. Ці записи згодом лягли в основу книги «Як

учив Роден», видану вже після її смерті у 1967 році.

У Парижі Блох пробула до 1912 року. Школа, прой-

дена у Родена, стала для неї міцною основою осмисле-

ної і тісно пов'язаної з життям творчості. Уроки Роде-

на служили для неї опорою впродовж усього творчого

життя. Повернувшись з Парижа до Петербурґа вона

виставляла свої роботи на петербурзьких виставках