Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

виключений з нього і висланий в Симбірську губернію.

Повернувшись із заслання у Кам'янець-Подільський, Бу-

рачек вступив до місцевої трупи російської драми і став

актором. Сімнадцять років виступав Бурачек під псевдо-

німом Соломін у комедійних ролях на сценах різних теа-

трів. У складі гастрольних труп побував у багатьох містах

Росії, України і Білорусі. Йому доводилося грати з таки-

ми визначними акторами, як Мамонт Дальський162

та

Віра Коміссаржевська163. Незважаючи на труднощі ко-

чового акторського життя, він не залишав занять живо-

писом, писав пейзажні етюди, пробував свої сили як теа-

тральний декоратор. Бурачек був талановитим майстром

міміки і йому пророкували блискучу акторську кар'єру

на сценах столичних театрів. Однак потяг до живопису

взяв гору, і він назавжди залишив театр.

Залишивши у 1905 році сцену, Бурачек деякий час

навчався в Київській рисувальній школі Миколи Му-

рашка164 і жив літературною працею. Його оповідання,

нариси і рецензії під псевдонімом Каменцев охоче дру-

кували газети і журнали. Того ж року він бере участь у

художній виставці, організованій у лютому — березні

у Львові в Салоні Латура. На ній вперше спільно пред-

329

ставили свої твори відомі художники східних і захід-

них областей України. Серед учасників виставки були

Ф.Красицький165, М.Жук166, І.Труш167, А.Манастирсь-

кий168 та інші. Ініціатор і організатор виставки І.Труш

серед кращих творів відзначив пейзажні етюди Бура-

чека, назвавши їх прегарними. Твори митця прихиль-

но зустрічали і в Києві, де він постійно проживав.

Видатний польський пейзажист Ян Станіславсь-

кий169, переглянувши етюди Бурачека, схвально від-

гукнувся про них і переконав його у необхідності одер-

жання ґрунтовної художньої освіти. Він запропонував

йому вступити до Краківської академії художеств, де

керував пейзажною майстернею. Краківська академія

виникла у 1897 році на базі школи образотворчого ми-

стецтва. Вона стала одним із центрів формування ми-

стецтва польського і українського народів, які гостро

відчували на собі національний гніт і кожен з яких бо-

ровся за створення своєї самобутньої національної

культури. Цей молодий навчальний заклад до вступу в

нього Бурачека закінчили такі визначні майстри укра-

їнського живопису, як Іван Труш (1897), Олекса Нова-

ківський170 (1900), Михайло Жук (1904).

З 1905 року Бурачек навчався у пейзажній майстер-

ні Яна Станіславського, який народився і довгі роки

жив в Україні, добре знав і палко любив українську

природу.

Прихильник французьких пейзажистів бар-

бізонської школи й імпресіоністів, Станіславський ве-

лику увагу приділяв роботі на пленері. Чотири рази на

рік він зі своїми учнями на місяць виїжджав на етюди,

на основі яких вони у майстерні створювали пейзаж-

ні композиції. У 1907 році Станіславський раптово по-

330

мер і майстерню очолив вихованець А.Куїнджі171 Фер-

дінанд Рущиць, який прагнув познайомити студентів

із досягненнями визначних майстрів російського пей-

зажного живопису.

У 1910 році Бурачек закінчив Краківську академію і

поїхав до Парижа удосконалювати свою майстерність.

Спочатку він навчався у майстерні лідера фовістів

Анрі Матісса172, але невдовзі покинув її. Характерне

для фовізму спрощене декоративно-площинне зобра-

ження природи було неприйнятним для художника по-

етичної і делікатної манери, яким був Бурачек. Від Ма-

тісса він перейшов до приватної студії живопису — в

академію Рансома, де навчався під керівництвом Морі-

са Дені173, який перебував під впливом творчості Поля

Ґоґена174. Для Бурачека академія Рансома з її символі-

стичними175 тенденціями не була тим, до чого він праг-

нув. Благоговіючи перед природою, він прагнув безпо-

середності і правдивості. Тому в основному навчався у

«барбізонців» К.Коро176, Н.Діаза177, Ш.Добіньї, а також

у імпресіоністів К.Моне178, А.Сіслея179, О.Ренуара180.

Чим більше Бурачек знайомився з найновітнішими

течіями у французькому мистецтві, тим більше його

художні симпатії схилялися до класики. Його улюбле-

ним художником став Д.Веласкес181. У своїх спогадах

«Моє життя» (1937) митець писав: «Я вибрав своїми,

так би мовити, вчителями Веласкеса із старих май-

стрів, а з нових — Коро, «барбізонців». Великий вплив

на його творчість справили також імпресіоністи. Дво-

річне перебування в Парижі підняло майстерність і

збагатило палітру художника, його живопис став гнуч-

кішим і точнішим.

331

Наприкінці 1912 року Бурачек повернувся в Укра-

їну, оселився в Києві і одразу ввійшов до числа про-

відних українських пейзажистів. Однак матеріально

йому жилося дуже важко. Згадуючи ці роки, Бурачек

писав: «Місцеві художники зустріли мене тепло, але

«слава» серед художників матеріально мене не влаш-

товувала. Так звані «меценати» ставилися до мене зви-