Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
автором знаменитого «Щоденника». Її коротке яскраве
життя стало прикладом героїчного служіння мистецт-
ву і досягнення високої мети.
Через рік після смерті художниці французьке То-
вариство жінок-художниць і скульпторів влаштува-
ло першу виставку творів Марії Башкирцевої. Про
виставку писали всі газети, її відвідували тисячі пари-
жан, їм'я художниці стало знаменитим. Її твори купу-
вали прямо на виставці. Полотна «Мітинг» і «Портрет
натурниці» придбав французький уряд для Люксем-
315
бурзького
купують картину «Жан і Жак» і вона з «Мітингом»
передається в Лувр. Башкирцева стала першою ху-
дожницею з України, якій випала така честь.
Узимку 1887 року голландські художники орга-
нізували виставку в Амстердамі. На виставці кар-
тини української художниці купували відомі гале-
реї світу. Того ж року журналіст Андре Терьє видав
в Парижі два томи «Щоденника». Його переклали з
французької майже на всі європейські мови. Книга
стала популярною, її прирівнювали навіть до «Спо-
віді» Жана Жака Руссо, називали найвидатнішою
книгою 19-го століття, особливо цінною як яскравий
людський документ. Про неї писали французький
письменник Анатоль Франс, італійська поетеса Ада
Негрі і багато інших діячів європейської культури.
В Росії уривки «Щоденника» були надруковані у 1887
році, а повністю в перекладі Любові Гуревич — у 1892
році.
Творчість Башкирцевої цінували російські дія-
чі культури — В. Брюсов, В. Хлєбников, М. Цвєтаєва,
І. Рєпін та інші. Велимир Хлєбников вважав «Щоден-
ник» унікальним явищем світової культури як «точний
щоденник свого духу», а Марина Цвєтаєва присвятила
«блискучий пам'яті » художниці свою поетичну книгу
«Вечірній альбом» (1910), де є такі рядки:
Ей даровал Бог слишком много!
И слишком мало — отпустил.
О, звездная ее дорога!
Лишь на холсты хватило сил.
316
Художник Ілля Рєпін вважав, що Башкирцеву че-
кало велике майбутнє, бо вона «була виняткова нату-
ра, певна річ, незвичайна».
Більшість полотен художниці, перевезених її ма-
тір'ю в родовий маєток під Полтавою, загинуло під час
Другої світової війни. Її картини знаходяться в музе-
ях Афін, Амстердама, Відня, Ніцци, Парижа, Чікаґо,
Москви, Петербурґа, Саратова, Красноярська, Дніп-
ропетровська, приватних колекціях. На одній із ву-
лиць Ніцци, названої її їменем, є музей з постійно дію-
чею виставкою художниці. Там стоїть гіпсова статуя
Марусі, яка сидить на лавці з книгою в руках. Автор
скульптури Мішель де Тарновський.
Через 120 років після смерті Башкирцева повер-
тається на батьківщину, в рідну Україну, де в Дикань-
ці створюється музей. В музеї будуть зібрані копії усіх
її картин, які виконають
кож фотокопії сторінок «Щоденника» та інші експона-
ти, пов'язані з життям художниці.
317
ДМИТРО МЕРЕЖКОВСЬКИЙ
(1865 — 1941)
письменник, критик, перекладач
Один із лідерів нового на-
прямку
в
російській
літера-
турі
кінця
19-го
—
початку
20-го
століття
—
символіз-
му,
руйнівник
традиційних
моральних
і
естетичних
ка-
нонів,
критик
імперських
і
церковних
устоїв
Дмитро
Сергійович
Мережковський
народився
14
серпня
1865
року
в
Петербурзі
в
родині
столоначальника
придвор-
ної
контори.
Прадід
письмен-
ника
входив
до
складу
укра-
318
їнської
козацької
старшини
і був військовим старшиною в місті Глухові, а дід в часи
царювання Павла І приїхав до Петербурґа і вступив «мо-
лодшим чином» в Ізмайловський полк. «Тоді, ймовірно, —
писав Дмитро Сергійович, — і змінив він своє українсь-
ке прізвище Мережко на російське — Мережковський».
Бабка письменника походила із стародавнього роду кня-