Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
на відкритому повітрі, професор Кормон рекомендує
виставити у паризькому Салоні. Участь у Салоні при-
несла Ткаченкові визнання, картина була схвалена
журі і пройшла серед творів першої категорії. З цього
часу він почав регулярно брати участь у французьких
і міжнародних виставках.
На початку 1890 року закінчився дворічний строк
пенсіонерського перебування за кордоном. За час пен-
сіонерства він удосконалився в рисунку
ликих успіхів у живопису на відкритому повітрі. Рада
Академії схвалила роботу Ткаченка і продовжила
строк його перебування за кордоном ще на рік. В остан-
ній рік пенсіонерства він побував в Україні, зустрічав-
ся зі своїми друзями С.Васильківським і П.Левченком,
працював над етюдами з натури у Харкові та його око-
лицях. Коли закінчився строк пенсіонерства, Ткачен-
ко залишився в Парижі, продовжуючи працювати над
кількома
великими
картинами.
У 1893 році ху-
дожник закінчив де-
кілька картин, при-
свячених
взаємним
візитам
російсь-
ких і французьких
військо вих кораблів.
Одна з них — «Зу-
Художник М. Ткаченко. Бій брига
стріч російської і
«Мер-
французької ескадр
курій» з турецькими кораблями
14 трав-
ня 1829року. Полотно, олія.
1907рік.
300
у Кронштадті» — зберігається у Центральному війсь-
ково-морському музеї в Петербурзі. Якісними були й
подальші роботи художника на цю тему. Тріумфом
Ткаченка стала картина «Російська ескадра в Туло-
ні» (1895), яку російський уряд подарував місту Туло-
ну. За цю картину автор був нагороджений вищою на-
городою Франції — орденом Почесного Легіону.
У 1900 році помер найближчий друг Ткаченка Ми-
кола Гриценко, який після смерті О.Боголюбова (1896)
посідав його посаду. Першим живописцем Головного
морського штабу Росії призначили Ткаченка і він, як і
його попередники, повинен був постійно жити в столи-
ці Франції. Незабаром художник одружився з фран-
цуженкою і остаточно пов'язав своє життя з Парижем.
У 1900-1906 роках Ткаченко створив такі картини як
«Сонячне море», «Захід сонця на морі», «Прибій на
морі», «Кронштадтський рейд», «Військові кораблі в
кільватерній колоні», «Скелястий берег» та інші, які
закріпили за ним славу одного з кращих європейських
мариністів. Деякі з цих картин потрапили в зібрання
музеїв
Щоліта художник приїздив в Україну, ходив на
етюди разом із своїми друзями, вивчав побут селян і
народний український орнамент. Найчастіше він бу-
вав на Харківщині та Полтавщині. Після кожної по-
їздки на батьківщину художник привозив у Париж
якісь речі побуту, а іноді старовинну запорізьку зброю.
З часом його майстерня стала маленьким музеєм укра-
їнської старовини і народного мистецтва. За етюда-
ми, зробленими на батьківщині, він писав у паризькій
майстерні картини, що зображали Україну. Майже в
301
кожному Салоні художник виставляв одне або кіль-
ка полотен на українські теми. Пропаганду українсь-
кого мистецтва Ткаченко вважав своїм громадським
обов'язком.
Помітне місце в творчості Ткаченка займали пей-
зажні і орнаментальні панно великих розмірів. Майже
весь 1904 рік він провів в Україні, виконуючи на замов-
лення Полтавського земства велике панно, що зобра-
жувало характерний пейзаж Полтавщини: село з ма-
льовничими хатами біля річки Ворскли, вдалині, на
пагорбі, вітряки. На превеликий жаль цей твір не дій-
шов до нас. Збираючи етюдний матеріал для полтавсь-
кого панно, Ткаченко цікавився селянськими хатами,
вітряками, околицями маленьких українських місте-
чок, їх живописною привабливістю і архітектурною
своєрідністю. Пізніше за цими етюдами художник на-
писав серію станкових пейзажів місцевостей навколо
Полтави: «Червона хата», «Жовта хата», «Вітряки»,
«Весна», «Бабине літо» (всі у 1906-1907).
Ткаченко був відомим майстром
монументально-
го
декоративного розпису за мотивами українсько-
го народного орнаменту і прагнув зробити загальним
надбанням багатства народної творчості. Ряд орна-
ментальних мотивів художник дав своєму друго-
ві С.Васильківському для його знаменитого альбому
українських вишивок.
У пейзажах художника переважають літні мотиви,
любив він і осінь, зиму майже не писав. Осінь зобра-
жав яскравою і родючою. Його пейзажі пройняті лю-
бов'ю до рідної природи і надзвичайною життєлюб-
ністю, вони барвисті і сонячні. Ткаченко майстерно
302
володів олівцем і створив безліч пейзажних рисунків,
більшість яких становить музейну цінність. Він також
добре рисував пером і виконав багато заставок і віньє-