Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

дах Самокиш писав: «Через це у мене вперше з'явилось

бажання малювати війну, коней, гармати, дим і зброю.

Може це був той поштовх, який спрямував мої здібно-

сті в цілком певному напрямку. Я, повертаючись від Со-

бецьких, марив цими картинами і пробував малювати на

клаптиках паперу вугіллям через відсутність олівця».

Коли Миколі виповнилося вісім років, батьки відда-

ли його до Ніжинської двокласної міської школи. На

цей час припадають

перші його спроби в малюванні.

У шкільних зошитах з'являється безліч малюнків ко-

ней, яких він дуже любив. У десять років він вступає

до класичної гімназії при Ніжинському ліцеї, де ко-

лись навчалися М.Гоголь і Є.Гребінка.

Малювання в гімназії викладав художник Родіон

Музиченко-Цибульський, який відразу помітив над-

звичайні здібності Самокиша і протягом кількох років

був його наставником.

286

Закінчивши у 1878 році гімназію, Самокиш напе-

рекір батькові поїхав до Петербурґа, щоб вступити до

Петербурзької академії художеств і назавжди присвя-

тити себе мистецтву. Але вступити в Академію того ж

року йому не пощастило, і він рік відвідував її як віль-

ний слухач, наполегливо працюючи над малюнком.

Навчання в Академії (1879-1885) йшло успішно. По-

тяг до батального живопису привів Самокиша до май-

стерні професора Б.Віллевальде. Він високо шанував

його як гарного педагога, добру і чесну людину, але не

сприймав властивої йому академічної умовності, офі-

ціальності, парадності. Самокиша не міг задовольнити

такий напрям, він захоплювався правдивими, глибоко

реалістичними творами. Маючи величезну працездат-

ність, гостру зорову пам'ять, молодий художник ба-

гато малював, імпровізуючи різні бойові сцени, робив

етюди і малюнки з натури.

Під час літніх канікул Самокиш багато малював з

натури на кінних заводах. Привезені з канікул етю-

ди відзначалися великою правдивістю, і він одержу-

вав за них срібні медалі. Одна з його робіт, невеликий

жанровий етюд «Прогулянка» (1883), була придбана

П.М. Третьяковим для своєї галереї.

В Академії Самокиш захопився графікою і досяг

значної майстерності в офорті і малюванні пером під

керівництвом відомого офортиста Дмитрієва-Кав-

казького. Його офорт «Перед ярмарком» був відзначе-

ний Великою срібною медаллю Академії. У 1883 році

12 офортів Самокиша були видані окремим альбомом.

Навчаючись в Академії, Самокиш на все життя под-

ружився з Сергієм Васильківським. «Це була надзви-

287

чайно обдарована людина з душею чутливою до всього

прекрасного,

витончений художник, музикант, чудо-

вий оповідач з дивовижно чистим українським гумо-

ром», — писав про нього Самокиш у своїх спогадах.

Вже в першій самостійній роботі «Бій під Малим

Ярославцем у 1812 році» (1884) художник правдиво

відтворив драматизм епізоду бою, героями якого були

рядові солдати. У 1885 році за дипломну роботу «По-

вернення російських кавалергардів після атаки під

Аустерліцем у 1805 році» Рада Академії присудила

Самокишу Велику золоту медаль, звання класного ху-

дожника першого ступеня і право на академічне пенсі-

онерство впродовж чотирьох років за кордоном і в Ро-

сії для подальшого удосконалювання в мистецтві.

У березні 1886 року Самокиш разом із Васильківсь-

ким вирушив у закордонне пенсіонерське відрядження

до Франції. Самокиш захоплювався творчістю фран-

цузького баталіста Невіля. Після закінчення Академії

він мав на меті досягти такої майстерності в живопису,

як у французьких художників. У своїх спогадах Само-

киш писав: «Для мене мій шлях був очевидний. Я праг-

нув у Париж, ідеалом моїм був французький худож-

ник Альфонс де Невіль і у нього я хотів вчитися».

Самокиш із жвавим інтересом вивчав музеї і ху-

дожні виставки Парижа. Годинами простоював перед

картинами Невіля, Мейсоньє, Рози Боннар, Бастьєна

Лепажа, вивчав твори Рубенса, Леонардо да Вінчі, Ве-

ласкеса, Фортуні, Мункачі, творчість барбізонців, ми-

лувався роботами Міллє і Реньо. Він високо цінував

сучасний французький живопис. Захоплювався ім-

пресіоністами, вивчав техніку пленерного живопису в

288

приватній студії Колороссі, студіював натуру на віль-

ному повітрі, насиченому сонячним світлом, грою тіні,

кольоровою палітрою. Проте головною метою худож-

ника було вивчення батального живопису. Він писав:

«У Парижі я вчився у Детайля. Це був майстер баталь-

ного живопису із світовою славою». Навчання у Еду-

арда Детайля сприяло удосконаленню техніки письма

молодого художника .

За академічними правилами пенсіонери-баталісти

повинні були один рік провести у Франції, а інші три

роки в Росії — у військах, на маневрах та інших війсь-

кових навчаннях. Протягом пенсіонерського строку

Самокиш тричі виїжджав у Росію і перебував там три-

валий час, а також відвідав Італію, де ознайомився з

музеями Флоренції, Рима, Ґенуї, мандрував по Іспа-