Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
увагу привернули твори Едуарда Мане (1832-1883),
Альфреда Сіслея (1839-1899), Клода Моне (1840-1926),
Оґюста Ренуара (1841-1919) та інших французьких
художників, які вразили його «рішучою свободою у
фарбах і малюванні». Ці художники виступали проти
офіційного ідеалістичного академізму, протиставляю-
чи йому зображення реальної дійсності. Вони вважа-
ли, що художник повинен змальовувати навколишнє
життя так, як він його бачить та відчуває і утворили
новий напрямок
пресіонізм» (від французького impressionnisme — вра-
ження).
Повернувшись з-за кордону до Петербурґа, Ор-
ловський продовжував розвивати свій художній ме-
272
тод, правдиво та поетично передаючи красу рідної
української природи. Він використовував досвід ім-
пресіоністів у правдивому зображенні світлоповітря-
ного середовища, різноманітного стану природи та її
мінливість.
У 1874 році за картини «Перед шквалом», «Болото»,
«У степу», «Вечір», «Сівба», «Зруб лісу», «Піски» Пе-
тербурзька академія художеств надала Орловському
звання академіка, а з 1878 року він став її професором.
Орловський любив рідну українську природу і розви-
вав у своїх земляків, які навчалися в нього, розуміння
особливостей українського пейзажу. Великий ерудит і
блискучий лектор, він змістовно оповідав про пробле-
ми пов'язані з творчою практикою художника-пейза-
жиста і естетикою пейзажу. У педагогічній діяльності
Орловський широко використовував пленерні (живо-
пис на вільному повітрі) досягнення барбізонської пей-
зажної школи й імпресіоністів. Його вихованцями були
видатні українські художники Петро Левченко121, Ми-
кола Пимоненко122, Сергій Васильківський, Костян-
тин Крижицький123, Михайло Ткаченко, Михайло Бер-
кос124 та багато інших.
Розквіт творчості та популярності Орловського при-
падає на восьмидесяті роки 19-го століття, коли були
створені картини «Жнива» (1880), «Стадо у лісі» (1881),
«Туманний ранок у лісі» (1882), «Літній день» (1884),
«Відпочинок у степу» (1884) та інші. Він став «зіркою
першої величини нарівні з Айвазовським», «художни-
ком, який стоїть на чолі нового реалістичного напрямку
в російському пейзажному живопису». Популярність
Орловського пов'язана з використанням кольорових
273
та світлових ефектів, які справляють велике вражен-
ня на глядача. Особливо яскраво проявився кольоро-
вий та світловий прийом в його знаменитій картині
«Березовий гай» (1886). Він майстерно передавав зо-
браження хмар, дощу, туману, денного та вечірнього
освітлення. Цікаві його морські пейзажі «Грозові хма-
ри над морем» (1883), «Віднесений баркас» (1887), «Пе-
ред грозою» (1888) та інші.
Орловський користувався репутацією пейзажи-
ста,
знанням природи, могутнім та гармонійним колори-
том, вільним рухом пензля». Його різноманітні за мо-
тивами пейзажі відображають своєрідну красу Украї-
ни та Росії. Він малював картини для аристократичних
салонів Петербурґа та Києва, заміських палаців імпе-
раторської родини, музею Академії художеств.
Орловський брав участь у діяльності Київської ри-
сувальної школи М.Мурашка (1875-1901), яка відігра-
ла велику роль у підготовці українських національних
художніх кадрів. Він був одним із організаторів Ки-
ївського художнього училища (1900-1920).
Його картини експонуються в музеях України, Ро-
сії, Молдови, Азербайджану, знаходяться у приват-
них колекціях.
Орловський кілька разів відвідував Францію. По-
мер Володимир Донатович 19 лютого 1914 року в іта-
лійському місті Нерві. Похований на Лук'янівському
кладовищі в Києві.
274
СЕРГІЙ ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ
(1854 — 1917)
український живописець-пейзажист
Твори Васильківського — це пое-
ми на честь сонця, повітря,
ніжних кольорів України.
Микола Бурачек
Видатний український
художник
Сергій
Іванович
Васильківський,
якого
на-
зивають
співцем
України,
народився
19
жовтня
1854
року
в
місті
Ізюмі
на
Хар-
ківщині
в
родині
службов-
ця
окружної
лікарні
Іва-
на
Федоровича
і