Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
винна була присудити Васильківському звання ака-
деміка. Але, незважаючи на високу оцінку цих робіт
художньою критикою, французькими і вітчизняними
знавцями живопису, Академія не спроможна була по-
долати академічний консерватизм і не присудила це
звання одному із кращих своїх вихованців.
У наступні роки художник створює у барвах поетич-
ний образ України. Його картини схожі на мудрі опові-
ді про красу природи рідного краю. Вони сповнені по-
езії,
багатство барв, яскрава образотворча мова. Художня
критика називала його роботи шедеврами, піснями та
думами в фарбах. Їх купували любителі, колекціоне-
ри, музеї. До нього прийшла слава співця України.
282
Окрасою галереї українського живопису стала кар-
тина «Козацька левада» (1896). Цей краєвид назвали
портретом ясноокої України.
Васильківський був не лише пейзажистом. В його
творчості присутня й тема героїчної історії українсь-
кого козацтва, яка втілена в картинах «Козацький пі-
кет» (1888), «Козаки в степу» (1891) і в монументальних
панно для Полтавського земського будинку: «Чумаць-
кий Ромоданівський шлях», «Козак Голота» і «Обран-
ня полковником Мартина Пушкаря» (1903-1906).
Українській давнині і народній творчості Василь-
ківський із Самокишем присвятили два альбоми: «З ук-
раїнської давнини» (1900) і «Мотиви українського ор-
наменту» (1912).
Свій образ він залишив нам у картині «Козак Ма-
май» (1911).
Васильківський створив близько трьох з половиною
тисяч картин. Майже всі твори експонувалися у Пе-
тербурзькій академії художеств, у паризьких
Сало-
нах, на художніх виставках у Петербурзі, Москві, Пол-
таві, Харкові, Нижньому Новґороді, Римі. Його твори
є в Петербурзі, Москві, Парижі, Римі, Києві, Полтаві,
Харкові.
Сергій Васильківський, Петро Левченко, Михайло
Ткаченко, Михайло Беркос і Панас Сластіон створили
самобутню харківську пейзажну школу, душею якої
був Васильківський.
Перед смертю він заповів Харківському художньо-
му музею близько 1500 картин, у тому числі 1348 сво-
їх робіт, а також 130 тисяч карбованців на створення в
Харкові великого національного художнього музею.
283
8 жовтня 1917 року Сергій Іванович Васильківський
помер, його поховали на міському кладовищі в Харкові.
На превеликий жаль, більшої частини спадщини
художника зараз не існує. Під час Другої світової вій-
ни понад 1000 його творів згоріло разом із Харківським
музеєм, зникло багато його картин,
приватних зібраннях. Нині відомо близько п'ятисот
творів митця.
284
МИКОЛА САМОКИШ
(1860 — 1944)
український живописець-баталіст, графік
Мить зникає і не повторюється.
Правдиво передати її в живопису!
І заради цього забути про все...
Поль Сезанн
Видатний
український
живописець-баталіст і гра-
фік
Микола
Семенович
Самокиш
народився
25
жовтня 1860 року в мі-
сті Ніжині на Чернігівщи-
ні. Батько майбутнього
ху-
дожника
Семен Захарович
Самокиш походив з бідно-
го безземельного
дворян-
ства,
яке Самокиші здобу-
ли у другій половині 18-го
століття, коли їх предок до-
служився до офіцерсько-
го чину. Семен Захарович
служив листоношею в Ромнах,
Хоролі,
Городні,
а
з
1856
року в Ніжині. Він узяв за дружину Марію Дмитрівну
Сіник — дівчину із заможної селянської родини села
Носівка поблизу Ніжина.
Родина, в якій було п'ятеро дітей, жила бідно, але
батько мріяв дати дітям освіту, сподівався побачити
первістка-сина Миколу добре забезпеченим адвока-
285
том. Тому рано пробуджена любов сина до малюван-
ня не знаходила підтримки в родині, і пізніше батько
категорично заперечував проти його вступу до Петер-
бурзької академії художеств.
У дитинстві Микола жив у своїх дідуся Дмитра Іва-
новича і бабусі Марини Іванівни Сіників, яких дуже лю-
бив. Спогади про роки, проведені в Носівці, залишили-
ся в його пам'яті на все життя. Дід знав багато народних
переказів і легенд про героїчне минуле України і часто
розповідав їх онуку. Ці розповіді і побачені в оселі даль-
нього родича діда відставного ротмістра І.Д. Собецько-
го літографії із зображенням баталій, коней, гармат і
прапорів пробудили у вразливого хлопця велике заці-
кавлення до рідної історії, армії і зброї. У своїх спога-