Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

сока, а подекуди й просто образливо. Таке було життя,

часом навіть голодне, але пензля я не міг кинути і не

міг халтурити».

Із Франції Бурачек привіз картини, пройняті соняч-

ним світлом, проміння якого надає весняного настрою

навіть зимовим і осіннім пейзажам: «Міст Сольфері-

но в Парижі», «Ставок біля Ейфелевої вежі в Парижі»,

«Дахи Парижа», «Собор Паризької богоматері», «Рю

де л'Авр». Цим картинам властива витончена мане-

ра живопису.

Участь у київських виставках 1912-1914

років утвердила авторитет митця серед українських

пейзажистів. У 1914 році Бурачек докладає багато зу-

силь для створення в Києві Салону постійної вистав-

ки українських, польських, російських і західноєвро-

пейських художників.

У київський період (1912-1921) Бурачек написав бага-

то творів. Вони, як і більшість його робіт, співучі, ліричні,

м'які за живописом і настроєм, у багатьох з них відчу-

вається епічність і монументальність. Він захоплюється

темою Дніпра і міськими мотивами. Серед картин цього

періоду: «Дніпро здалеку», «Дніпро восени», «Порцеля-

нова осінь», «Березень», «Наприкінці літа. Соняшник»,

«Двір узимку», «Міський пейзаж», «Напровесні», «Не-

красовська вулиця. Київ», «Гілки в інеї».

332

У цей же період Бурачек займався театрально-де-

коративним живописом. У 1918 році він оригінально

оформив виставу за п'єсою О.Олеся182 «По дорозі в каз-

ку», а 1919 року — п'єсу «Утоплена» за мотивами поезій

Т.Шевченка. Бурачек брав участь і в монументально-де-

коративних роботах. Під його керівництвом група сту-

дентів розписала у 1920 році Будинок селянина в Києві.

Після проголошення Центральною Радою Укра-

їнської Народної Республіки (20.11.1917) Бурачек бере

активну участь у її культурній розбудові. Він один із

засновників і перших професорів Української акаде-

мії мистецтв (22.11.1917). З приходом до влади тоталі-

тарного комуністичного режиму один за одним гинули

його однодумці і колеги, які будували українську націо-

нальну

культуру:

Г.Нарбут183 (19 2 0),

М.Леонтович184

(1921),

К.Стецен-

ко185 (19 2 2). Щоб

уникнути

ареш-

ту, Бурачек у

1921 році виїж-

джає з Києва і до

1925 року живе в

селах

Кашперів-

ці, Дзюнкові, По- Фундатори Української академії

гребищі. Він пра- мистецт-

цює

режисером

ва. Стоять (зліва направо): Георгій

Нар-

і актором в ама- бут, Василь Кричевський, Михайло

торських театрах, Бойчук.

вчителем малю-

Сидять: Абрам Маневич, Олександр

Му-

рашко, Федір Кричевський, Михайло

Гру-

шевський, Іван Стешенко, Микола

333

Бурачек.

1917рік.

вання в школах. Життя його в цей період було важ-

ким, але плідним. Тут він створив картини «Вечір на

ставку. Погребище», «Старовинна церква в Дзюнкові»,

«Місячний вечір. Дзюнків» та інші.

У 1925 році Бурачек був призначений директо-

ром

Харківського художнього технікуму, де керував

майстернею театрально-декоративного живопису та

вів заняття із станкового живопису. Молодь глибо-

ко шанувала свого вчителя за простодушність, делі-

катність у спілкуванні, глибоку ерудицію і найвищий

професіоналізм. Він навчав своїх вихованців любити

природу, старанно працювати на натурі і правдиво її

відображати. Переконував їх, що тільки безперерв-

на праця і правдивість можуть принести справжній

успіх у мистецтві. Про свою працю писав: «Моя май-

стерня — переважно поле, ліс, річка, берег моря тощо.

Малюю і в спеку, і в дощ, в осінню негоду і по пояс у

снігу».

У 1932 році технікум став інститутом, Бурачек від-

мовився від посади директора і до самої війни з фа-

шистською Німеччиною працював там професором.

З 1926 року художник писав етюди майже в усіх об-

ластях України, брав активну участь у громадському і

культурному житті, досліджував творчість українсь-

ких художників М.Самокиша, О.Мурашка, Т.Шев-

ченка. Завдяки блискучим літературним здібно-

стям написав цікаві монографії про життя і творчість

М.Самокиша (1930) і О.Мурашка (неопублікована).

Наслідком багаторічних досліджень стала ґрунтов-

на праця «Великий народний художник» (1939) про

творчість Т.Шевченка. Чималий внесок Бурачек зро-

334

бив у розробку експозицій музеїв Т.Шевченка в Хар-

кові і М.Коцюбинського186 у Вінниці (1927) та Черніго-

ві (1934).

У 30-х роках він оформив ряд театральних вистав:

«Сорочинський ярмарок», «Маруся Чурай», «Дай сер-

цю волю — заведе в неволю», «Наталка Полтавка»,

«Наймичка». На виставці творів харківських худож-

ників 1934 року експонувалося близько 120 робіт Бу-