Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

Жери-но сам своє лайно

Воно нам в пельку не полізе

Крамарю грецький просмердівсь

Ти тюлькою на честь ісламу

І палями обгородивсь

383

Швидка напала твою маму

І ти в дрислинах уродивсь

Подільський кате струп'я вкрило

Тобі все тіло мов шпориш

Конячий зад свиняче рило

Побережи дурний свій гріш

На масті та святе курило

У Парижі Аполлінер став працювати редактором

бюлетеня «Супутник рантьє»,

заснував літературний

журнал «Фестен д'Езоп», в якому друкував свої вірші.

Тоді ж він знайомиться з молодим художником Пабло

Пікассо222. Живопис Пікассо пробудив у поета потре-

бу оновлення художніх засобів, примусив перегляну-

ти погляди на символізм, який панував у мистецтві.

У 1907 році Пікассо показав на виставці картину

«Авіньйонські дівчата», яка ознаменувала собою поча-

ток нового напрямку в живопису — кубізму. Поряд з Пі-

кассо засновниками кубістського живопису були Жорж

Брак223 і Андре Дерен. Аполлінер пише критичні стат-

ті про нове мистецтво, охоче і часто виступає публічно з

лекціями про нові поетичні форми, пише передмови до

каталогів виставок художників-кубістів і до віршів по-

етів. У журналі «Ла фаланж» веде постійний розділ лі-

тературної критики. Там він друкує свою поему в прозі

«Критика у снах» (1907), яка викликала нечуваний ін-

терес у середовищі молодих поетів літературних шкіл,

які зароджувалися, головним чином у сюрреалістів.

1908 року з'явилося розкішне видання Аполлінера

«Гниючий чаклун» з гравюрами Андре Дерена. Книга

містила в собі вірші створені на основі казок, легенд,

384

міфів і лицарських романів. У 1910 році він видає цикл

новел під назвою «Ієресиарх і К°», написаних протя-

гом минулих десяти років, і серію портретів незвичай-

них митців «Колоритні сучасники».

1911 року кубісти вперше здобули власну залу в Са-

лоні й увійшли до офіційної історії живопису, виставив-

ши картини авангарду Монмартра й Монпарнаса, які

були побудовані на принципі перевтілення світу в кубіч-

не бачення. У цей час із окремих чотиривіршів виходить

сповнена гумору збірка Аполлінера «Бестіарій» («Зві-

ринець»), в якій він описав казкових і домашніх тварин.

У серпні 1911 року із Лувра було викрадено карти-

ну Леонардо да Вінчі «Джоконда». На підставі неспра-

ведливого звинувачення Аполлінера в участі в цій

крадіжці його незаконно заарештували й ув'язнили

в тюрмі Санте, де він перебував п'ять днів. У в'язниці

поет пише цикл віршів «У в'язниці Санте», який став

однією з вершин його

лірики. Вражений глибиною тра-

гізму цього циклу, Дмитро Шостакович224 поклав його

в основу своєї 14-ї симфонії.

З 1912 року Аполлінер-критик веде художню хро-

ніку в очолюваному ним журналі «Суаре де Парі».

У першому номері він друкує вірш «Міст Мірабо»,

який захопив його шанувальників почуттям глибоко-

го суму за зникаючими митями. Цей вірш багато разів

перекладався на музику, його цитували закохані, чи-

тали з естради актори, співали в паризьких шинках.

Аполлінер став одним із найпопулярніших любовних

ліриків. Завдяки критичним статтям поета публіці до-

велося визнати новий, абстрактний, живопис як ре-

альний факт у житті мистецтва. Він із захопленням

385

пише статтю про творчість українського скульптора

Олександра Архипенка.

У 1913 році вийшла збірка «Алкоголь». Ця книжка

увібрала в себе все краще зі створеного поетом за п'ят-

надцять років. Збірка починається блискучою поемою

«Зона», яка розкриває зміст назви книжки: «І життя,

наче спирт полум'яний, ти п'єш». Заголовок поеми по-

ходить від назви кільця передмість навколо Парижа.

«Зона» містить в собі всі головні періоди життя поета.

Це сповідь, яку Аполлінер підняв до рангу високої пое-

зії. Вона стала поемою покоління. Одночасно з «Алкого-

лем» вийшла у світ книжка з висловлюваннями поета

щодо живопису. Вона називається «Кубісти. Естетичні

міркування». Ім'я Аполлінера стає відомим за межами

Франції, на нього посилаються, його цитують.

Нові теорії в живопису мали великий вплив на пое-

тичні погляди Аполлінера. Він шукає в поезії аналоги

новаторським задумам живописців і створює, як писав

В.Незвал, «новий матеріалістичний поетичний реалізм».

Одним із його новаторських внесків у поезію були «ка-

ліграми». Каліграми — це дивовижні мальовані поезії,

текст яких утворює малюнок, що відповідає темі вір-

шованих рядків. Найбільш відома каліграма «Заріза-

на горлиця і водограй» (1914). Розташуванням літер не-

однакового розміру та різними напрямками рядків вона

утворює обриси голубки над струменями фонтану, що

символізує вічний плач за тими, хто загинув на війні. Об-

раз голубки Аполлінера з цієї каліграми використав його

друг Пікассо, створюючи свою славнозвісну «Голубку».

Аполлінер багато років домагався французького

громадянства і, коли почалася Перша світова війна,