Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Тут, навколо основи, є інший напис, який також виносить судження про події і є остаточним вироком. Кейджа Ранг знав тих, хто вірив в це вчення. Це були не тільки не володіючі даром від народження вигнанці з Нового світу, але також їх знавіснілі послідовники, що полягли жертвами їх примарної філософії. Великий чарівник вигнав за цю межу їх усіх. Перше вигнання, з Нового світу в Старий, не було справедливим. Друге ж, із Старого світу в цю країну, — заслуженим.
Дженнсен, тримаючи бовтаючий кінець повідця непосидющої Бетті, з сумнівом подивилася на брата.
— Ти правда думаєш, що разом із повністю необдарованими вигнали когось ще? Це означає, що було дуже багато людей. Як
Люди кивали вслід її питаням, очевидно, дивуючись з того ж.
— Я не вірю, що древнєд'харіанська була повсякденною мовою. Принаймні, не тут. По моєму, це була вмираюча мова, яка, безумовно, використовувалася тільки освіченими людьми, такими, як чарівники, — Річард обвів рукою землі, що простягалися навколо. — Кейджа Ранг назвав цих людей «бандакар» — вигнаними. Я не думаю, що люди знали, що це означає. Їх держава не називалася Стовпами Творіння або якимось ім'ям, позначаючим тільки необдарованих. Напис підтверджує, що не всі вигнанці були повністю необдаровані. Вони ті, хто вірив у ці помилкові доктрини. Всі вони стали «бандакар» — вигнаними. Ці люди думали, що завдяки своєму вченню, вони є освіченими. Кейджа Ранг зіграв на цьому, пообіцявши їм, що на новому місці вони будуть захищені від світу, який не готовий прийняти їх. Чарівник вселив їм відчуття, що їх поміщають сюди з причини їх переваги над іншими людьми. Але Кейджа Ранг не допустив появи цілком обгрунтованої думки про те, що їх легко обдурили і змусили самих піти у нове вигнання. Судячи з того, що написано на основі статуї, вигнанці з радістю відправилися в обіцяну їм землю. Це місце було настільки ізольованим, що всі шлюби укладалися тільки всередині країни. Наступні покоління поширили властивість повної необдарованості по всьому населенню Бандакара.
— Кейджа Ранг справді вірив у те, що вони представляли серйозну загрозу спокою людей Старого світу? — Запитала Дженнсен. Люди знову закивали, погоджуючись з її питанням. Келен припустила, а раптом Дженнсен говорила від імені присутніх людей.
Річард показав на статую Кейджа Ранга.
— Подивіться на нього. Що він робить? Він ніби стоїть на сторожі кордону, біля якого розташований. Він охороняє прохід, стежачи за тим, щоб печатка утримувала те, що лежить за нею. Його рука пильно тримає завжди напоготові меч, показуючи значимість погрози. Народ Старого світу був настільки вдячний цій важливій людині, що в його честь побудували цей монумент. Він був споруджений на знак визнання заслуги чарівника, який захистив їх від доктрин, які, як вони знали, могли зруйнувати все суспільство. Загроза була неабиякою. Кейджа Ранг спостерігає за цією межею і після смерті. Зі світу мертвих він послав мені попередження про те, що печатка зруйнована.
Перед тим як зробити висновок, Річард почекав, поки всі погляди не звернуться до нього.
— Кейджа Ранг вигнав ваших предків не тільки тому, що вони не могли бачити магії, але й тому — і це виявилося набагато важливіше, — що вони не могли бачити зла.
У неспокійному хвилюванні люди дивилися один на одного.
— Але те, що ви називаєте злом, — це лише спосіб вираження внутрішнього болю, — сказав один, більше виправдовуючись, ніж висуваючи аргумент.
— Правильно, — звернувся інший до Річарда. — Говорити, що хтось лиходій, значить упереджено мислити. Це спосіб завдавати болю, щоб принизити іншу людину. Таких людей потрібно приймати в суспільство і вчити ділитися страхами з оточуючими, і тоді вони не будуть виливати свої страхи у насильстві.
Річард пробіг поглядом по лицях, що дивилася на нього. Він показав на статую.
— Кейджа Ранг боявся вас, тому що ви небезпечні для всіх. Небезпечні не по причині відсутності дару, а тому, що ви поєднуєте зло зі своїми вченням. Воно таке, що в спробі бути добрими, неегоїстічними, не судити інших, ви дали злу можливість стати набагато більш могутнім, ніж воно могло би бути в іншому випадку. Ви відмовлялися бачити зло, тим самим вітаючи його серед вас. Ви дозволили йому існувати. Ви дали йому владу над вами. Ви — люди, які вітають смерть і відмовляються засуджувати її. Ваша держава беззахисна перед тінню зла.
Після миті повної тиші заговорив один з старших людей.
— Ця віра в зло, як ви це назвали, має дуже нетерпиму позицію і занадто спрощене судження. Це ніщо інше, як несправедливе осудження оточуючих. Ніхто з нас, навіть ви, не вправі судити іншого.
Келен знала, що Річард по природі володіє великим завзяттям, але буває вкрай нетерплячий. Він уже дуже довго, завзято і наполегливо переконував цих людей, і вона бачила, що терпіння чоловіка вичерпується. Келен не здивувалася б, якби Річард незабаром оголив меч.
Лорд Рал йшов між людьми, і його лютий погляд змушував деяких відсахуватися від нього.
— Ви думаєте про себе як про освічених, як про таких, що стоять над насильством? Ви — аж ніяк не освічені. Ви тільки раби, що чекають господаря, ви — жертви, що чекають вбивць! І вони нарешті прийшли до вас.
Річард дістав маленький мішечок і встав перед чоловіком, який говорив останнім.
— Розкрий долоню, — наказав він тоном, що не терпить заперечень.
Чоловік озирнувся по сторонах. Нарешті він простягнув руку, тримаючи її долонею назовні.
Річард витягнув з мішечка і поклав йому на долоню маленький палець. Пальчик був висохлим, в плямах засохлої крові.
Звичайно, чоловік не хотів, щоб цей кривавий трофей лежав у нього на долоні, але, зустрівшись очима з спопеляючим поглядом Річарда, нічого не сказав і не зробив спроб викинути його.
Річард ходив між людьми і деяким наказував простягнути руки. Келен дізналася в обраних ним людях тих, хто більше всіх відкидав його слова, сперечаючись з ним і наполегливо наполягаючи на своєму. Він вкладав пальці в простягнуті руки до тих пір, поки мішечок не спорожнів.
— Те, що ви тримаєте в руках, є результатом діяльності зла, — промовив Річард. — Вам була відома правда про це. Ви всі знали, що зло торжествує перемогу у вашій країні. Ви всі хотіли змінити це, позбутися зла. Ви всі хотіли жити, і щоб жили і ті, кого ви любите. Ви сподівалися зробити це, не дивлячись в обличчя правді. Я намагався пояснити вам все так, щоб ви змогли зрозуміти справжню природу битви, яка нам зараз належить. — Лорд Рал поправив перев'язь на плечі. — Я закінчив пояснювати. Ви хотіли, щоб я прийшов у вашу країну, і досягли своєї мети. Тепер настала пора вирішувати, чи зможете ви поступитися тим, що вважаєте правильним. Поступитися вашими переконаннями заради справжнього життя.
Річард знову встав перед ними — спина пряма, підборіддя високо підняте, піхви сяють у тьмяному світлі, чорний одяг оброблений золотом різко контрастував з покритими саваном туману горами на задньому фоні. Він виглядав справжнім лордом Ралом. Такої величності в його постаті Келен ніколи не бачила. З самого початку, коли вони пробиралися по дрімучих лісах, Річард перевернув її світ з ніг на голову. З самого початку він був у центрі боротьби, і тепер став правителем імперії Д'хари, незважаючи на те, що його імперія, яка знаходилася зараз в небезпеці була для нього великою загадкою, як і його дар. Однак його справа була абсолютно ясною.