Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
Слова, написані на п'єдесталі пам'ятника Кейджа Ранга, фраза на древнєд'харіанській мові спливла в мозку Річарда.
— «Бійся будь-якого порушення кордонів цієї імперії… бо за нею зло: ті, хто не може бачити».
Слова на стародавній мові проносилися в його голові знову і знову. Тільки переклад був неправильним.
— Світлі духи, — прошепотів Річард, раптово прозріваючи. — Я помилився. Смисл цих слів зовсім інший.
45
Серце Келен розривалося при вигляді тих тортур, яким ці люди піддали Річарда. Тільки їй почало здаватися, що він допоміг їм зрозуміти таку необхідну істину, як все пішло прахом. Бандакарці знову і знову поверталися
Річард, схоже, забув про людей. Він дивився туди, де статуетка врізалася в монумент.
— Що ти мав на увазі під помилкою? У яких слів інше значення? — Прошепотіла Келен, підійшовши до нього. — Про що ти говорив?
— Переклад, — відповів лорд Рал голосом, в якому звучав переляк розуміння. Він нерухомо стояв обличчям до баштоподібної статуї Кейджа Ранга. — Пам'ятаєш, я говорив, що написане там звучить нерозумно?
Келен глянула спершу на статую, потім на Річарда.
— Так.
— Це зовсім не по-дурному. Це тільки здавалося мені дурним. Я намагався змусити напис говорити те, що, як мені здавалося, він повинен був означати. Ніби ті, хто за межами, не зможуть побачити магії. Мені треба було просто вдивитися в те, що було накреслено переді мною. Те, що я говорив тобі раніше, — невірно.
Коли його голос зійшов нанівець, Келен взяла і стиснула руку чоловіка, привертаючи його увагу.
— Що ти маєш на увазі, кажучи, що це неправильно?
Річард показав на статую.
— Тепер я розумію, в чому саме помилився, чому у мене були труднощі з цим написом. Я казав тобі, що сумніваюся в перекладі. Я правильно робив, що сумнівався. Тут не йдеться: «Бійся будь-якого порушення кордонів цієї імперії… бо за нею зло: ті, хто не може бачити».
Дженнсен присунулася ближче до Келен.
— Ти впевнений?
Річард озирнувся на статую, його голос здавався далеким.
— Тепер так.
Келен потягнула його за рукав, змушуючи Річарда подивитися на неї.
— Так що ж воно означає?
Його сірі очі на короткий мить зустрілися з її, а потім кинулися до очей Кейджа Ранга, які дивилися на Стовпи Творіння, на свій останній запобіжний засіб, що захищав світ від цих людей. Замість того щоб відповісти їй, він подивився вбік.
Люди розділилися, коли Річард ступив крок до статуї. Келен стояла прямо у нього за спиною, Кара дихала їй в спину, а Дженнсен підняла повідок Бетті і тягнула козу за собою. Бандакарці, розступившись перед Річардом, не спускали стривожених очей з кози і її господині. Том лишився стояти на місці, продовжуючи ненав'язливо, але уважно спостерігати за людьми.
Підійшовши до статуї, Річард змахнув наліт снігу біля підніжжя, знову оголюючи слова, висічені древнєд'харіанськими символами. Келен бачила, як його очі рухаються по рядках, як він читає їх про себе. Хвилювання в його рухах видало їй, що він весь спрямований до чогось важливого.
У цей момент вона помітила, що його головний біль пройшов. Келен не могла зрозуміти причину, чому ця біль час від часу з'являлася, але її заспокоїла спокійна сила, яку вона побачила в рухах чоловіка. Поклавши руки на камінь і нахилившись, він вивчав слова. Із зникненням головного болю в сірих очах Річарда з'явилася блискуча чистота.
— Частина написаного була заплутана, — вимовив він. — Зараз я зрозумів. Тут не йдеться: «Бійся будь-якого порушення кордонів цієї імперії… бо за нею зло: ті, хто не може бачити».
Дженнсен наморщила ніс.
— Не означає? Хочеш сказати, що це не про цих необдарованих нащадків?
— О, звичайно про них, але не в тому значенні, — Річард провів пальцем по висічених буквах. — Тут перекладається не так, як я прочитав: «… за межами зло: ті, хто не може бачити», а зовсім інше. Тут йдеться: «Бійся будь-якого порушення кордонів цієї імперії… бо за ними ті, хто не може бачити зла».
Брови Келен опустилися.
— «… Ті, хто не може бачити зла»?
Річард простяг перев'язану руку до статуї, що піднімалася над ним.
— Ось чого найбільше боявся Кейджа Ранг — не тих, хто не може бачити магію, але тих, хто не може розрізнити зла. Це його попередження світу. — Великим пальцем він вказав назад, на людей позаду нього. — Це про них.
Трохи приголомшена, Келен відсахнулася.
— Ти думаєш, через те що ці люди не можуть бачити магії, вони не зможуть розпізнати зло? — Запитала вона. — Або з-за того, що вони інші, вони просто не здатні осягнути зло, також як і зрозуміти те, що магія не має нічого спільного з містицизмом?
— Так можливо думав Кейджа Ранг, — відповів Річард. — Але не я.
— Ти впевнений? — Запитала Дженнсен.
— Так.
Перед тим як Келен змогла йому що-небудь пояснити, Річард повернувся до людей.
— Тут, на камені, Кейджа Ранг залишив попередження світу. Це попередження про тих, хто не може бачити зла. Ваших засновників вигнали з Нового світу за те, що вони були споконвічно позбавлені дару. Але ця людина, могутній чарівник Кейджа Ранг, боявся їх по іншій причині: через їхні думки. Він боявся їх тому, що вони відмовлялися бачити зло. Це і зробило ваших предків такими небезпечними для народу Старого світу.
— Як це може бути? — Запитав чоловік.
— Зібрані разом і вигнані в дивне місце, Старий світ, ваші предки були змушені у всьому покладатися один на одного. Вони так боялися відторгнення, вигнання, що уникали виганяти будь-кого зі своїх лав. Це перейшло у стійке переконання, згідно з яким, незалежно від того, що відбувається, вони повинні намагатися нікого не осуджувати. Тому вони стали заперечувати саму концепцію зла з остраху, що їм доведеться когось осуджувати. Засудження кого-небудь за зло означало б для них зіткнення лицем до лиця з проблемою вигнання одного з них. У спробі втекти від дійсності вони зміцнили свої переконання, насадивши дивний принцип. Він полягав у тому, що немає нічого реального, і ніхто не може знати природу реальності. Таким чином, їм вдалося уникати висновку про те, що якась людина — погана. Краще відкинути саме поняття зла, ніж вигнати злочинця зі своїх лав. Краще закрити очі на проблему, проігнорувати її і сподіватися на те, що вона зникне сама собою. — Річарду самому було непросто охопити розумом речі, які він роз'яснював цим людям, але йому треба було достукатися до кожного. — Якби вони допустили реальність зла, тоді усунення лиходія було б єдино правильною дією. Але, так як вигнали їх самих, вони повинні були б вважати себе лиходіями. А з такою думкою людина жити не може. Якщо вона в неї повірить, то зійде з розуму або спрямується до самогубства. Рішення, яке знайшли ваші предки, полягало у відмові від самої концепції зла. І вся структура вчення розроблялася на основі цього ядра. Напевно Кейджа Ранг думав, що через свою повну необдарованість і нездатність бачити магію вони також не зможуть побачити зла. Але те, чого він побоювався, було лише наслідком їхньої віри. Розумовий процес вимагає напруги, ці люди вклали в своє вчення догмуу, що дозволяла не думати, прикривши її благородними фразами. Фактично, це було ударом по могутності людського розуму — помилковою мудрістю, яка відкидає потребу в будь-якому розумовому напруженні для осягнення світу або відмовляється від будь-якого прикрого підтвердження реальності цього світу. Такі прості рішення, таке абсолютне заперечення всякого насильства дуже спокусливі для недосвідчених юних умів, багато з яких будуть жадібно засвоювати ці заплутані пояснення в якості істини. — Річард перевів подих і подивився на кам'яну статую. Тепер йому вже здавалося, що в обличчя грізного правоохоронця суворі риси пом'якшені тінями втоми від обрушеної на нього відповідальності. — Коли ці люди фанатично стали поширювати своє вчення на інших, це, ймовірно, і стривожило Кейджа Ранга. З поширенням подібних ідей — божевільних, але які при цьому отримали владу над деякими людьми, подібно до того, як їм вдалося заволодіти умами вашого народу, — чарівник занепокоївся. Кейджа? Ранг і його люди бачили, як, неконтрольовано поширюючись, це вчення принесло анархію і розруху, сприяючи поширенню в їх суспільстві злодіянь, точно так само, як воно зараз робить ваш народ безпорадним перед злом, що прийшло сюди разом з Імперським Орденом. Кейджа Ранг побачив суть цих принципів: ласкава смерть краща за життя. Падіння від реальності до ілюзії інтуїтивного розуміння ставало небезпекою для всіх в Старому світі, несло загрозу повного занурення в пітьму. Річард вказав пальцем на виступ.