Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
Річард жестом підкликав Оуена. Чоловік, опускаючись на коліна біля ліжка вмираючого, обтрусив штани.
— Холод, нам потрібне щось холодне, — промовив Річард. — Нам потрібно знайти спосіб охолодити це.
Оуен трохи подумав.
— Тут неподалік є струмок.
Річард показав на деякі з приготованих інгредієнтів.
— Злий вміст цих мисок в котел киплячої води разом з порошками. Потім віднеси котел до струмка. Опусти котел у воду, щоб охолодити його. — Річард застережливо підняв палець, — Але не став котел занадто глибоко в воду, і
— Не дам, — схилив голову Оуен.
Він нетерпляче чекав, поки Келен виллє вміст мисок в котел. Жінка не знала, чи є якийсь сенс в тому, що вони роблять, але вірила в розум і дар Річарда. Звичайно, він все прорахував і взяв до уваги всі можливі складнощі, які можуть виникнути. Якщо дар направляє його в процесі приготування протиотрути, це врятує йому життя.
Келен не знала, що ще могло б допомогти.
Вона подала Оуену котел. Хлопець побіг до дверей, щоб поставити його в холодний струмок. Кара послідувала за ним впевнитися, що нічого не трапиться з єдиною речовиною, здатною врятувати життя Річарда.
Дженнсен сіла на підлогу з іншого боку від ложа брата і взяла його за руку. Келен відкинула волосся з обличчя, сіла поруч з Річардом і взяла його за руку, чекаючи повернення Кари й Оуена.
Бетті стояла в дверному отворі, піднявши вуха, і обнадійливо махала хвостом, коли Дженнсен або Келен дивилися на неї.
Здавалося, до повернення Оуена пройшли години, хоча Келен знала, що насправді минуло дуже мало часу.
— Процідіть розчин через тканину, але не натягуйте її туго, просто дайте рідині пройти крізь тканину, поки не наберете половину чашки, — спрямовував їх дії Річард. — Коли зробите це, додайте до рідини масла.
Всі дивилися, як Келен виконує його інструкції, подаючи те, що їй було потрібно, забираючи використані предмети. Набравши достатньо рідини в чашку, вона додала масла.
— Перемішай це паличкою кориці, — сказав Річард. Оуен скочив на табурет.
— Пам'ятається, я бачив корицю десь тут.
Він швидко знайшов паличку і подав її Келен. Вона перемішала золоту рідину, але це не допомогло.
— Вода і олія не хочуть змішуватися, — пояснила вона Річарду.
Його голова відкинулася в протилежний від неї бік.
— Продовжуй мішати. Настане момент, коли вони раптово з'єднаються.
Сумніваючись, Келен продовжувала слідувати інструкції. Вона бачила, що масло зібралося в кульку і не змішується водою. Чим більше воно охолоджувалося, тим менше було схоже на те, що коли-небудь у неї щось вийде.
Келен відчула, що сльози біжать по обличчю і падають з кінчика підборіддя.
Рідина в чашці остигала. Вона продовжувала мішати, не бажаючи говорити Річарду, що нічого не виходить, судорожно ковтаючи зростаючий ком у горлі.
Вміст чашки почав густіти. Келен задихнулася. Вона моргнула. Раптово вода і масло змішалися в одну густу, сиропоподібну рідину.
— Річард! — Вигукнула вона. — Вийшло. Все перемішалося. Що тепер?
Він підняв руку.
— Готово. Дай його мені.
Дженнсен і Кара допомогли йому сісти. Келен взяла чашку двома руками і обережно піднесла до губ чоловіка. Вона нахилила її, щоб він міг пити. Річард пив, часто зупиняючись, намагаючись не кашляти.
У чашці було набагато більше зілля, ніж в маленькій пляшечці, але Келен порахувала, що, можливо, доза ліків повинна бути збільшена, оскільки Річард приймає її дуже пізно.
Коли він закінчив пити, жінка підняла чашку і поставила її на стіл.
Вона злизала краплі рідини з пальців. Протиотрута злегка пахла корицею, а на смак була солодкою і пряною. Вона сподівалася, що склад був правильним.
Річард намагався відновити дихання. Люди обережно поклали його на носилки. Руки лорда Рала тремтіли. Виглядав він препогано.
— Дайте мені відпочити, — пробурмотів він.
Бетті, яка все ще стояла на порозі і пильно дивилася, замекала від нетерплячого бажання увійти.
— З ним все буде в порядку, — заспокійливо сказала Дженнсен подрузі. — Залишайся там і дай Річарду відпочити.
Бетті тихо відійшла і лягла на порозі, вирішивши почекати. Ніч буде довгою. Келен не думала, що їй вдасться заснути, поки вона не дізнається, що з Річардом все в порядку.
Зедд показав.
— Тут ще один, якого потрібно прибрати, — звернувся він до Чейза.
Чейз був одягнений в кольчужну сорочку поверх туніки з дубленої шкіри. Щільні чорні штани тримала срібна пряжка, прикрашена знаком охоронця кордону. Під чорним плащем на ремінцях кріпився невеликий арсенал: починаючи від маленьких тонких шипів, що вміщалися в кулаці і призначених для акуратного проколювання черепа, до серповидної бойової сокири, яка використовувалася для відділення голови одним ударом. Чейз був смертоносніший, ніж будь-який з їхніх ворогів.
Так було і в минулому, коли їм потрібні були різноманітні навички хранителя кордону. Чейз здавався людиною, яка не має вузької спеціалізації.
Велетень перейшов через фортечний вал і нахилився, щоб витягти ножа з тіла.
— Ось він де, — задоволено пирхнув Чейз, підносячи ніж з горіховою ручкою до світла для огляду. — Я вже було занепокоївся, що втратив його назавжди.
Він, не дивлячись, вклав нож в порожні піхви. Потім чоловік підняв заклякле тіло, схопивши його за пояс однією рукою, підійшов до амбразури і викинув труп в отвір.
Зедд подивився через край. За стіною починався гранітний обрив, так що викинуте тіло пролетить не менше кількох тисяч футів, перш ніж стикнеться зі скелею. Далеко внизу розкинувся ліс.
Золоте сонце висіло низько над горами. Хмари забарвилися смужками золотого та помаранчевого кольору. З такої відстані Ейдіндріл виглядав прекрасним як ніколи, але Зедд знав, що зараз місто перетворилося у місце привидів. У ньому немає людей, які могли б вдихнути в нього життя.
— Чейз, Зедд, — покликала чоловіків з порога Рейчел. — Тушковане м'ясо готове.