Який цей світ
Шрифт:
А вони не всі, на превеликий жаль, виправдали цю високу довіру свого Пана. Під проводом Люцифера численні з них спротивилися Божим планам, впали в гординю, повстали проти свого Господа.
Як же тяженько образили вони Боже серце, сповнене до них зичливості й довіри. Бог мусив збунтованих ангелів позбутися. Кара було страшна і вічна, бо вони не хотіли покаятися за свій гріх гордості. Вони були скинуті до пекла як дияволи. Ті, що могли собі оглядати Бога лицем в лице за одну хвилю були навічно відкинуті у бездонну прірву.
У гіркоті роздумів Бог створив тоді чоловіка - розумне єство з душею й тілом. Наша душа є Божим образом і подобою, це ж частка Божого
Ось у твоєї мами на рум'янім личку темно-карі великі очі. До її чорних кіс це так гарно. У татуся блакитні очі під русявим волоссям. Ти маєш волосся, подібне до татового, і очі, як у мами, тільки трохи світліші. Ні мамуся, ні татко не хотіли б нізащо в світі, щоб у їх Любавки змінився колір очей. Тільки така, яка Ти є, їм наймиліша. Бо таку Тебе дав їм Бог, саме такою Тебе любить старша сестричка Анна і ми всі. Люди фарбують волосся, губи, щоки, нігті, підводять очі, малюють брови. Іноді це виглядає вдало. Але найліпші барви ті, що нам вділив Господь. Найгармонійніші тільки ті риси і форми. Кожен з нас – великий окремішний Божий проект. І нічого мудрішого ніхто ще собі не вигадав.
Ти скажеш, Серденько моє, що є люди з вадами.
Але розміркуй ось над чим. Бог підніс перших людей Своєю благодаттю до надприродного стану, їх розум був ясний і незатемнений, а воля вільна й незалежна, бо тіло не потребувало нічого, тіло було самодостатнє. Вони отримали контроль над видимим світом, жили щасливо у раю і не мали вмирати. Ці Божі дари були призначені не тільки Адамові й Еві, а всім нам. Уявляєш, Серденько моє, нас усіх Творець хотів узяти собі до неба з тілом і душею. Він це нашому родові обіцяв. Бог так благословив праведного Ноя, врятованого з родиною під час потопу: "Ростіть і множтеся та наповнюйте землю... Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знак заповіту між Мною та між землею". (Буття, 9:1,13)
Але що подіяти, коли перші люди, як і ті бунтівні ангели, не витримали домови. Їм забаглося самим собі визначати дорогу до щастя, вони замало вірили Божим обіцянкам, взяли та й переступили Божу заповідь - вкусили плід з дерева пізнання добра і зла.
Ти уже розумієш, Серденько моє, що будь-яке пізнання мимо Бога, без Бога, поза Його благословенням, баламутить людину.
Бог бачив, що то диявол намовив Адама й Еву на зле. І Він не засудив людей до пекла, як збурених ангелів. Але вже люди не стали Божими дітьми, втратили безсмерття, рай, інші дари. І після вигнання Адама та Еви з раю, і після потопу люди зривали Божу з ними домову, кривдили свого Творця, гнівили Його непослухом. Та все ж Всевишній пощадив людей - дав нам вибір. Кожен з нас має право піти дорогою, що веде до Бога чи іншою - до диявола. Бог пригрозив спокусникові, який хотів зруйнувати проект Творця Небесного щодо всього людського роду, - сказав сатані: "ІЯ покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її: Воно зітре тобі голову...". (Буття, 3:15)
Цією жінкою Бог вбачав Пречисту Діву Марію, другу Еву, а Її потомок - це Ісус Христос, другий Адам, що знищить силу диявола.
Що б діяли бідні люди, якби Бог не змилосердився над ними і не дав надії, що з Евиного роду з'явиться колись незанапащена первородним гріхом жінка, яка спричиниться до викупу великої провини людей перед Богом та до повернення втраченого
Тяжко заплатили Адам і Ева за свій непослух Божій волі, гірко зносили втрату Божої благодаті, але, каючися, передали своїм потомкам Господню благовість, що Спаситель світу народиться від жінки.
Твоя сестричка, Любавонько, вивчає сходознавство в університеті, і вона Тобі може потвердити із вивчення історії народів Сходу, що в Японії, в Індії і на Тібеті (а власне на Сході була колиска народів) спервовіку передавалися повір'я, що божок Фо народиться з святої жінки. Китайський цар Гоанг - син небес, мав бути зачатий в лоні жінки від блискавки й спасти людей. Цар Яо, що правив під час потопу і був засновником першої хінської династії і цар Ю мали народитися чудом від святої жінки. Будду народить дівиця Мга-Магая. А сіамський божок Соммоноходом має воплотитися з діви від сонячного променя. Так само брамани вірять, що спаситель світу народиться з чистої діви.
Так що, Серденько моє, легендарні повір'я старовинних народів через багато-багато тисячоліть несли людям Божу благовість, передану нашим праотцям Адамові й Еві.
І біблійні пророки за десятки століть до народження Спасителя роду людського - Ісуса Христа передбачили Його Воплочення з невинної Діви - неторкнутої первородним гріхом.
Така з усіх жінок на землі була насправді тільки Вона одна. Правильно, Серденько моє, це Пречиста Діва Марія - Богородиця або ще - Міст межи Богом і людьми.
Розбійник
Три мудреці зі сходу поспішили поклонитися Новонародженому Ісусові. Вони прийшли в Єрусалим і спитали:
– Де Цар Юдейський, що оце народився? Бо ми бачили Його зорю на сході і прийшли поклонитися.
Від цих слів стривожився цар Ірод-правитель Юдеї. Збирає всіх первосвящеників і книжників та й питає, де Христос народився.
– У Вифлеємі, бо так написано пророком.
– Ідіть та розпитайтеся пильно про Дитя, і коли найдете, сповістіть мені, щоб і я пішов Йому вклонитись - сказав Ірод мудрецям на прощання.
Пустилися мудреці в дорогу. Зоря, що бачили її на сході, вела їх, аж стала і засіяла на землю. Увійшли усі три з поклоном і дарами до убогої хатини й упали ниць перед Немовлям і Марією - Матір'ю Його та віддали золото, ладан і миро, що було на ті часи найбільшими коштовностями.
Велика благодать упала на них, і мудреці почули уві сні попередження Ангела не повертати до Ірода. Так вони і вирушили у свій край іншою дорогою.
Свята Родина була така убога, як ніхто. Для потомків царя Давида - Йосифа і Марі не знайшлося найменшого куточка у заїздах, коли вони прибули до Вифлеєму на царський перепис населення. Тому вони й заночували на полонині у пастушій стаєньці, і Марія поклала Новонародженого в ясла на недоїдене волом сіно. Для Бога-Спасителя роду людського не знайшлося у людей будь-якого ліпшого притулку.
Але Свята Родина була яка забідна, така й защаслива. Йосиф побожно дивився на Марію, на свою Непорочну Обручницю, на Її неземну красу, оповиту невинністю і небесним сіянням, на її Сина - свого тепер Сина й водночас Божого Сина, і не йняв віри, що він, давши колись обіт назорея-дівственника, тепер має опікувати, виховувати самого Бога... Йому була і страшно, і радісно, глибокі почуття вирували, перетворюючи Йосифове серце в бентежне море, сонячне й тривожне. Йому, притомленому, все це переходило в сон, і зливалася дійсність з дивним видивом, аж те видиво постало перед ним Ангелом Господнім. Він сказав: