Альтернативна еволюція
Шрифт:
Над Марією рожа процвітає,
А з рожі та вилетів птах,
Та полетів птах понад небеса.
Усі небеса розтворилися,
Усі світи поклонилися.
А це ж не птах, це — Син Божий,
Це Син Божий людей намножив.
НАРОДНА КОЛЯДКА
ЗАСПІВ
І ось настане час і мить,
Коли розділиться людина,
І Дух у ній запломенить,
І заричить страшна Звірина.
Тоді відбудеться двобій —
Нещадний,
І той космічний буревій
Скінчиться в дивному мовчанні…
Постане з Тиші Дивина —
Істота Зоряного Краю!
Над всім возвиситься Вона
І цілий світ в Собі з’єднає.
Минають роки, віки, тисячоліття.
Приходять і щезають численні покоління людей. Гуркочуть над світом безглузді війни божевільних правителів та монархів. Стають попелом, прахом, сміттям прекрасні творіння геніїв та майстрів. У Небі клекоче потік молитовних прохань і проклять.
Хтось хоче правди. Хтось імлою обману намагається згасити навіть її проблиски, відверто й жорстоко здіймаючи покривало брехні перед очима дрімаючого людства.
Тепер уже ясно, що визначальний бій вирує не довкола проблем економіки чи енергетики, а програмується з Психосфери, де з прадавності сформовано суперпотужний форпост богів та демонів усіх віків та народів.
Щирий аналіз показує, що всі вони, всі без винятку, не поворухнули жодним пальцем, щоб визволити людей із неуцтва, злиднів, смертей та лихоліть. Навпаки, все робили для того, щоб людство не вирвалося з-під жорстокої божественної опіки.
«Люди стануть рівні богам», — сказано у «Авесті», священній книзі зороастрійців-огнепоклонників.
Який чарівний заповіт! Він громово підтверджений Христом: «Царство Небесне внутрі вас». І ще: «Ви — боги!»
Звідки ж такий жорстокий присуд у третій главі Біблії — Святої Книги християн та юдеів? Пам’ятаєте?
«І сказав Господь Бог: — Оце людина стала, як один із Нас, знаючи добро й зло. Тож тепер, аби вона не простягла своєї руки й не взяла ще й з Дерева Життя, а з’ївши, не стала жити вічно!
Тому вигнав Господь Бог людину з Едемського саду порати землю, з якої вона створена. І вигнав він Адама й поставив на сході від Едему херувима з полум’яним кружляючим мечем, щоб стерегти шлях до Дерева Життя…»
Ось так! Дивний присуд, дивна логіка. Якщо людина стала подібна до богів — що ж тут поганого? Хіба не сказано в першій главі: за Образом і Подобою Божою сотворено людину? А коли вона, справді, дорівнялася до Творців, тоді надходить прямо протилежний присуд — прокляття й вигнання, перетворення потенційно безсмертних істот у біологічних кузьок, які впродовж тисячоліть будуть лише угноювати розтерзану, залиту кров’ю землю.
Виникає слушне запитання: отже, ВІЧНЕ ЖИТТЯ не є прерогативою богів? І його можна осягнути, з’ївши певний плід з Дерева Життя? А Господь Бог ревниво не дозволяє дітям Адамовим стати безсмертними?!
Тут загадка. Логічна така заборона лише в тому випадку, коли від пробудження вічних СИЛ Адама залежить буття «Господа».
В свідомості клекоче тривожне запитання: — А як же Христос? Син Бога, Вісник Любові! Невже й Він має той же знак на чолі — знак жорстокості, байдужості та обману?
Саме про Нього — ці мої роздуми, що народжувалися в тяжких духовних боріннях. Тайна Христа полонила мене від дитинства і не відпускає досі, а веде далі й далі до нових обріїв, за якими — я це твердо знаю! — відкриється казковий смисл і невимовна суть всіх наших мук та віковічних пошуків…
*
Чорний пташе, дивний пташе!
У темниці не барися,
Жде тебе огненна Чаша,
Ждуть тебе Небесні висі…
Тяжко влазити в тунелі,
А ще тяжче з них втікати.
Хто народжений без стелі —
Той не прийме жодну хату…
Всі народження — то муки
Розставання й зустрічання.
Та радіймо, що розлука —
Знак грядущого Єднання…
Походження людини й богів (усіх — одноосібних і колективних) треба розглядати сукупно. Бо долі тих і тих тісно пов’язані.
Біда не в тому, що людина породила БОГА. Біда в тому, що вона його породила ЗВІРОПОДІБНИМ. Правдивий Бог діяв би навпаки — творив людину БОГОПОДІБНОЮ (за Образом і Подобою своєю, як і сказано в першій главі).
А сталося так, що формуючи ноосферу, психосферу, люди виліпили Бога (і всіх богів) стихійно, спонтанно. І коли стали поклонятися — то поклонилися ЗВІРУ, який хитро оволодів процесом боготворення, а також людиноформування. І так триває донині. Озвіріли люди, озвіріли й боги всіх народів та рас. Бо хіба не благословляють вони той пекельний жах, що трясе Землю і відлунює мукою в Далеких Світах?
Ми назвали самі себе Людьми Розумними.
Можна сумніватися в цьому. Це самозванство лукаве й злочинне. Бо якщо назвати діяльність людства розумною впродовж відомих нам тисячоліть, то що тоді абсурд і божевілля?
Розум і високі почуття інколи гостюють у окремих людей. Але ми знаємо, що з ними роблять, з так званими геніями та пророками! Прокляття, голгофи, вогнища, переслідування, глум, а після смерті — користування дарунками Неба для підлої мети!
Зустрівшись віч-на-віч з Учителем Нового Завіту, можемо почути запитання: — Навіщо я вам дав ясний Розум і крилатий Дух? Невже для славослів’я в храмах, для поклонів, для приниження, для містифікацій, для умноження небесних упирів? Я ж заповів: «Піднесіте Сина Людського і тоді збагнете, що це я!» Вам належить возвеличити Розум і Серце, щоб вони могли почути Голос Найвищого. Батько Небесний породив нас для Вічного Життя, тому воліє бачити нас мужніми, мудрими воїнами у боротьбі з Хаосом і Злом, Руйнацією та Розбратом. Це можливо лише при Високому Знанні Законів Усесвіту, при оволодінні титанічними силами стихій. Таке доступно лише Любові…