Буденщина
Шрифт:
Стефанії Володя Манін (а це був він) не сподобався з першого ж погляду із-за його дуже вже в усьому випираючої чоловічої краси. (І це при тому, що вона ще і не усе бачила ... )
"Знову цуцика прислали!" .. , подумки про себе вилаялася фермерка і нарешті відіславши робітників до саду попрямувала в дім навіть (хоч би із почуття такту) не підождавши підходу нав'язливого усесильним банком "гостя".
…
Натовп людей роздивляючий тебе здалеку трохи збентежив Володимира та ще і цей величезний чудернацький значок стажера на груді не добавив, певна річ, настрою.
Але знайомий з дитинства сільський краєвид, правда, чомусь без звичного і природного як земля і небо запаху гною, чудодійним бальзамом у мить зцілив цю тугу його душі. ( І хлопця нарешті попустило, та не зовсім, але тому вже переліт на літакові був виною.)
– Звичайно теперішні лани значно доглянутіші та будинок з фермою у хазяйки суперсучасні. Можливо і сільгосптехніка зараз уся нових моделей. Але помудрую декілька днів і усе заново опаную, - по давній звичці розмірковував у голос Володимир.
– А те що фермерка, з першого погляду видно, що гордячка і стерва, то нічого з цим не вдієш і треба буде просто змиритися і не звертати уваги. Бо мені з нею не жити і дітей не хрестити, - перш ніж зайти в дім, методом аутотренінгу створив хлопець собі потрібний настрій і потягнув двері за ручку.
Справжній капітан останнім залишає тонучий корабель, а справжній хазяїн, як що не хоче, щоб і його господарство пішло на дно, повинен останнім сідати за стіл, коли вже уся живність і робітники накормлені і напоєні. (Давати ж вволю напитися впродовж усього дня, природно, треба дише худобі, а робітникам, щоб вони не уподобались тій, угамувати цю спрагу, дозволяти тільки по вечорам.)
Так що, коли Володимир Манін зайшов у величезний хол, тимчасово переобладнаний під Їдальню для сезонних робітників, господарка як раз снідала, хоча звичайно вона трапезничала на самоті і на кухні.
– Доброго вам ранку! І приємного апетиту, - трохи зніяковіло привітався Володя і його "добридень" чи то із-за внутрішньої скованості, чи то із-за зовнішнього вигляду-хазяйки (Стефанія у житті виглядала набагато ефективніше, а головне сексуальніше, ніж на моніторі комп'ютера) вийшло трохи розв'язливим, а відповідне фермерки можливо по тій же причині (бо усе що бачиться вдалині, чомусь-завжди стримається трохи нереально, як у кіно) злегка вульгарним.
– Умивальнику сусідній кімнаті. Іди мий руки та сідай снідати, - розсердившись на себе за зненацьке збентеження, Стефанія взяла на озброєння добре відпрацьований на своїх неслухах суворий батьківський тон.
Володя ж батьків ніколи не мав, але на подив ЦЯ благородна тиранія подіяла і на нього.
І хлопець мовчки попрямував в указану кімнату, яка дуже і дуже доречно окрім умивальника мала ще 1 так конче потрібний йому зараз унітаз. (Виявляється світ відчуттів у справжньому дорослому житті не завжди тотожний з дитячим и захопленнями і мрійністю. Часто - густо це тільки у дитинстві, та і то лише у снах, ми без остраху ширяємо високо над землею ... )
... На зайвий сьогоднішній рот Стефанія, природно, не розраховувала, та і, як на гріх, постійні залишки сніданку сьогодні зненацька розійшлись на добавки. Але коли Володя підзатримавшись з "умиванням" явився трохи ніяковіючи за стіл, там його вже чекала величезна тарілка смаженої з салом яєчні та така ж (за розміром) чашка зі сметаною.
Від величезної не хлібини, а цілого короваю, явно домашньої випічки (ні не домашньої, я маю на увазі що це не Стешених рук діло, 1 тому Володя ще мислячи й дореформовськими критеріями на цей раз помилився) був відрізаний, хоча і великий, але один кусень. (Але хлопця це не збентежило, бо це сучасне правило відноситись до, хліба, як до національної святині, він вже добре засвоїв: відрізай тільки скільки зможеш з'Їсти. (А нічого зайвий раз підкреслювати свою національну приналежність.)
Так сніданок для стажера хоча і швидкого приготування був непоганий. Але в їдальні і не пахло гостинністю. (Пахло шинкою з сиром та духмяною кавою ЗІ сливками, якими по багатолітній звичці майже завжди снідала хазяйка "фазенди".) А це просто тому, що загинувший чоловік Стефанії теж був високого зросту, вона добре засвоїла, що у відмінність від тих чоловіків, які зростом свині по "петельку" , високим належить давати подвійну порцію.
Але про те, що такому чоловікові, як Володя Манін, безпричинно стільки сметани, та ще і з підвищеною жирністю, давати небезпечно, Стефанія напевне нічого не знала. І тому після сніданку повела стажера на екскурсію по фермерському господарству нерозважливо почавши 11 з дому.
І хоча у спальню господарки вони завітали наостанок, небезпека висококалорійного сніданку не скільки не зменшилась. (Бо сметана це вам не мінералка, після якої лише писати хочеться.)
у Володіному дитбудинку їх спільна, спальня для хлопчиків ненабагато була і менша цього жіночого будуару хазяйки. Але ось порядок, на відміну від решти кімнат, де усе сяяло і блищало, був такий же. Його їх вихователь охарактизував би стисло і одним словом: "Бардак!" Хоч тут несусвітній хаос жіночих речей, як не дивно, створював неповторимий домашній затишок.
За час усього цього походу по будинку поміж Стефанією та Володею, на жаль, не виникли, не то що людяно - родині відносини (це коли молоді люди вже хоч би раз були разом в одній постелі), але навіть виробничо-товариських (а це коли шлях до постелі тільки намацується) і тих не виникло.
І у Володі першого не витримали нерви.
– Ось я слухаю - слухаю вас і у мене таке враження, що ви не розмовляєте зі мною, а просто гроші відпрацьовуєте. Чи то я не правий?
– "дипломатичне" зробив хлопець перший крок у потрібному напрямку, так як підкреслено - холодна відчуженість Стефанії його стала дратувати.
– Так воно і є. Ти стажер ("малоліток" та й на "ви" забагато честі) і мені за твоє навчання гроші, природно, платять. І при цьому, як що тобі це цікаво, не малі. Так що я просто зобов'язана про усе тобі розповісти і усе показати, - по жіночий "наївності" Стеша Володіне запитання сприйняла буквально і замість того, щоб у корні присікти усяку спробу фривольної розмови, і від гріха подалі, по скоріше покинути кімнату подвійного призначення, вона навпаки своєю відповіддю обумовила подальшу ескалацію взаємовідносин, спровокувавши спробу прямої лобової атаки. (А чім можна пояснити те, що "неуважна" дама розмовляючи підійшла до величезного двухспального ліжка і "по-хазяйські" стала осмикувати ковдру, а коротенький її "борецький" халатик задрався при цьому ледве не до спини?!)
Не дивно, що за слова Стефанії Володимир схватився як за списа випавшого із рук супротивника. Але від відкрившогося видка із під задка (та вибачать мені читачички такий каламбурчик) у хлопця нараз пересохло в горлі 1 про багатословесну "димову завісу" для прикриття спроби взяття "фортеці" навалом (а точніше було б повалом) неможливо було і мови вести.
– Усе!!??
– ось і усе/що він зміг видихнути, але зумівши по-чоловічому геніально усе і про усе сказати.
– Так усе!
– категорично заявила хазяйка та ще і добавила самовпевнено (чи то може самонамірено, бо інакше чім і про що вона тоді думала?!) - Абсолютно усе!