Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Келен нічого не відповіла. Річард нахилився до неї:
— Що вони кажуть?
Келен перевела йому. Річард зробив крок вперед і став поряд з нею.
— Я хочу сказати їм пару слів. Ти переведеш? — Келен кивнула:
— Вони хочуть знати, хто ти такий. Я їм ще не сказала.
Погляд Річарда став крижаним.
— Зараз я задовольню їх цікавість. — Голос його був такий же холодний, як і погляд. — І навряд чи вони будуть цьому раді.
Він по черзі оглянув воїнів, підкреслено не помічаючи Ма-Бан-Гріда, і в очах
— Ви прямуєте за старим дурнем — за старим дурнем по імені Ма-Бан-Грід, у якого не вистачає розуму відрізнити справжніх духів від духів обману. — Воїни ахнули від такої зухвалості. Річард повернувся до Ма-Бан-Гріда. — Чи це не так, старий дурень?
На мить той втратив дар мови:
— Хто ти такий, що насмілюєшся нанести мені таку образу?
Річард глянув на нього в упор:
— Духи обману сказали тобі, що люди Тіни вбили одного з ваших. Вони брехали тобі, а ти в своїй дурості повірив їм.
— Брехня! Ми бачили його голову! Люди Тіни вбили його! Вони хочуть війни! Ми позабиваємо їх усіх! До останньої людини! Вони вбили нашого одноплемінника!
— Твоя дурість починає втомлювати мене, старий. Бантаки позбавлені розуму, якщо довірили такому, як ти, говорити з духами.
— Річард, ти в своєму розумі? — Прошипіла Келен.
— Переводь.
Вона перевела. З кожним словом Ма-Бан-Грід все більше наливався кров'ю.
Здавалося, він зараз спалахне. Річард нахилився до нього ближче:
— Люди Тіни не вбивали вашого одноплемінника. Це зробив я.
— Річард! Я не можу цього перевести! Вони одразу вб'ють нас!
— Щось налякало їх до такої міри, що вони вирішили розпочати війну, спокійно пояснив Річард, не зводячи очей з Ма-Бан-Гріда. — Якщо ми не налякаємо їх ще більше, вони вб'ють і нас, і всіх людей Тіни. Переводь.
Келен шумно зітхнула і перевела бантакам слова Річарда. Списи і луки миттєво піднялися знову.
— Ти! Ти вбив одного з наших!
Річард знизав плечима:
— Так. — Він тицьнув себе пальцем в лоб. — Я вліпив йому стрілу прямо сюди. Одну стрілу. Прямо в лоб. Вона пробила йому голову, коли він мав намір вдарити іншу людину списом у спину. Людину, у якої не було ненависті до бантаків. Я вбив його, як убив би койота, який краде у мене овець. Той, хто боягузливо завдає удару ззаду, недостойний жити. А той, хто, підкоряючись фальшивим духам, віддає людям такі накази, не гідний бути вождем.
— Ми вб'ємо тебе!
— Справді? Допускаю, що ви спробуєте, але у вас нічого не вийде. Річард повернувся спиною до Ма-Бан-Грід і відійшов кроків на двадцять. Воїни розступилися перед ним. — Мені знадобилася тільки одна стріла. Спробуйте вбити мене теж однією стрілою, і ви побачите, на чиєму боці добрі духи.
Виберіть будь-кого, кого вважаєте найкращим. Нехай він зробить те саме, що зробив я. Нехай уб'є мене всього лише однією стрілою. — Він знову ткнув себе пальцем у лоб. — Прямо сюди. Так само, як я застрелив боягуза, який хотів вбити людину заради ваших духів брехні!
— Річард! Ти збожеволів! Я не стану говорити їм, щоб в тебе стріляли.
— Келен, я можу це зробити. Відчуваю, що можу.
— Один раз у тебе вийшло, але це не означає, що вийде ще. Я не збираюся стояти і дивитися, як тебе вбивають.
— Келен, якщо ми не зупинимо їх тут і зараз, вони вб'ють нас обох, і Володар прорветься через завіси. Крім того, сьогодні вночі має відбутися рада, а це дуже важливо. Зараз я просто використоаю Перше Правило Чарівника: перший крок до віри — це бажання, щоб щось виявилося правдою, або боязнь, що це виявиться правдою. До сих пір вони вірили у щось, тому що їм хотілося, щоб так було. Я повинен змусити їх злякатися того, що мої слова можуть виявитися правдою.
— А що ти їм скажеш?
— Ми втрачаємо час. Переводь, поки їм ще цікаво, інакше вони й справді вб'ють нас, а потім відправляться вбивати людей Тіни.
Келен повернулася до Ма-Бан-Гріда і з великим небажанням перевела їм те, про що просив Річард. Серед воїнів піднявся переполох: кожен хотів стріляти в незнайомця. Ма-Бан-Грід мовчки почекав, поки вони заспокояться.
— Кожен може стріляти в того, хто вбив нашого одноплемінника, — посміхнувся він. — Кожен! Вбийте його!
Бантаки підняли луки.
— Боягузи! — Закричав Річард. — Цей старий дурень боїться! Він знає, що добрі духи захистять мене! Він знає, що послухався духів обману, і хоче змусити вас підкоритися їхній волі! Він боїться, що його дурість стане відома всім! Але цим він тільки сам себе видає!
Ма-Бан-Грід зціпив зуби. Помахом руки він змусив бантаків опустити зброю і, вихопивши лук у найближчого воїна, повернувся до Річарду:
— Я доведу тобі, що говорив з істинними духами! Ти помреш за те, що вбив одного з бантаків! І за те, що образив наших духів-братів!
Він поклав на тятиву стрілу і прицілився. Воїни вибухнули схвальними вигуками. Келен похолола від жаху. У неї перехопило подих.
Річард вихопив стрілу з повітря прямо перед своїм обличчям.
Бантакі мовчки дивилися, як Річард підходить до вождя, тримаючи стрілу в руці.
Очі його палали. Він зупинився перед Ма-Бан-грідом я, зламавши стрілу, сунув уламки йому під ніс.
— Добрі духи захистили мене, старий дурень, — загрозливо сказав він. — Ти слухав духів обману.
— Хто ти? — Видихнув Ма-Бан-Грід. Очі його були широко розкриті.
Річард повільно оголив меч. В повітрі рознісся м'який дзвін стали. Лезо вперлося старому в горло.
— Я — Річард, Шукач Істини. Чоловік Матері-сповідниці. — Кожне слово було чітко чутно в морозному повітрі. — І крім того, я чарівник. Її чарівник.