Гіркий дим. Міст
Шрифт:
Рутковський відступив на крок.
— Але я завжди був дуже високої думки про здібності шановного пана…
Той розцвів у посмішці.
— Я й кажу, здібних людей тут затискають. Тільки моїй Валерії вдалося якось проштовхатися, але я з жахом думаю: навіть Валерія могла так і залишитися диктором, розумієте, Валерія!
— Бути диктором на такій радіостанції і знати, що твій голос знайомий багатьом!..
Сопеляк замахав руками.
— Вона й зараз сама читає свої передачі. Свої і, до речі, талановиті, а не стандартні компіляції з газетних вирізок, які готуємо ми з вами.
— Не можу погодитися з шановним паном, бо вважаю свою роботу вельми корисною. — Початок розмови з Сопеляком скидався на провокацію, але для чого йому провокувати Рутковського? А якщо не провокація? Навіщо йому виливати душу малознайомій людині?
Нараз Максим здогадався. У буфеті з ним привітався Лодзен. Полковник уже встиг випити свою каву, коли Рутковський прийшов обідати, він підійшов до Максимового столика, сів на хвилинку, поцікавився справами, наче сам не знав про них, порадів з того, що все добре, і пішов, точніше виплив з буфету, високо задерши голову.
І ця зустріч не пройшла повз Сопелякові очі…
Рутковський напружив пам’ять і пригадав: так, подружжя Сопеляків обідало за столиком біля вікна. Усе одразу стало на свої місця: Сопеляк на всяк випадок шукає підтримки у молодого й перспективного працівника, з яким на короткій нозі сам Лодзен.
Справді, Сопеляк запропонував:
— Ми з дружиною так би хотіли почути розповідь про Київ. Рідне місто, знаєте, і востаннє я бачив його зруйнованим… Ви зайняті сьогодні ввечері?
Рутковський швидко прикинув: кожне знайомство може стати в пригоді. Зав’язувати якнайбільше знайомств йому радили в Центрі. Звичайно, до кожного з них треба ставитися критично, з кожним новим знайомим грати нову роль, але ж і вони грають, наскільки Максим устиг помітити. Тут ніхто майже ніколи не розмовляв одверто, ніхто не був самим собою, чому ж він мусить бути білою вороною?
— Взагалі я збирався в кіно, — почав про всяк випадок ухильно, — але, якщо ви маєте цікавіші пропозиції…
— Скромна вечеря в ресторані, — якось інтимно прошепотів Сопеляк. — Ми з Валерією запрошуємо вас до «Золотого півня», пристойний заклад, і готують непогано. За наш рахунок, прошу: келих вина, скромна вечеря.
Рутковський в душі послав Сопеляка туди, де йому й годилося бути: він чув, що подружжя Сопеляків вдало спекульнуло на якихось акціях і має солідний рахунок у банку, а тут цей миршавець уже двічі попередив, що вечеря передбачається скромною — скнара клятий, кому потрібна твоя вечеря!
А втім, біс із ним. Тут мало не всі такі: лічать кожну марку, тільки й розмов, що про гроші, заощадження, проценти.
— Гаразд, — погодився, — в кіно я ще встигну.
— То прошу вас о восьмій. Здається, ви ще не маєте машини, ми з Валерією заїдемо по вас.
Сопеляк відступив, даючи дорогу Рутковському, обернувся, дивився йому вслід, і злі вогники горіли в його очах. А Максим так і не озирнувся: одразу забув про Сопеляка, його хвилювала зовсім інша проблема — як дістатися до секретних паперів, що зберігаються в сейфах керівника відділу Романа Кочмара та в кімнаті працівників, котрі вивчали й аналізували повідомлення кореспондентів РС і пошту, яка приходила на станцію?
Все це цікавило Центр, а він поки що сидів тільки над газетними вирізками.
«Терпіння, — часто любив повторювати Ігор Михайлович, — терпіння — найцінніша якість справжнього розвідника. Терпіння й витримка…»
А яке може бути терпіння, коли в сусідній кімнаті, куди він може вільно заходити, стоять уздовж стіни сталеві сейфи з секретними документами? Такі ж документи з грифами SLD (особливо обмежений доступ), LTD (обмежений доступ) лежали на столах співробітників відділу, в них можна було зазирнути, перебігти, наче випадково, очима кілька рядків, однак Максим не дозволяв собі навіть цього. Цікавість на станції не схвалювали, до цікавих ставилися з недовірою, зрештою їх звільняли, тут панувала атмосфера суцільних підозр і доносів, тут кожен другий чи третій був агентом внутрішньої служби охорони, й Рутковський не міг не зважати на це. Завжди пам’ятав, що основне завдання, поставлене перед ним, — викриття діяльності РС як філіалу ЦРУ, — потребує холодного розрахунку, витримки й терпіння.
Ще в Києві Рутковський був добре поінформований, що не тільки радіомовлення становить функції РС, хоча, звичайно, підривна пропаганда є не останньою метою цього інституту «холодної війни».
Головним завданням мюнхенської радіостанції є збирання шпигунської інформації з Радянського Союзу та інших соціалістичних країн, вона також виконує функції керівного центру емігрантських організацій, координуючи їхню діяльність проти країн соціалістичної співдружності.
«Основною метою радіостанції є формування мислення й спрямування волі народів Радянського Союзу на необхідність ліквідації комуністичного режиму. Жодні радіостанції, що працюють від імені або під виглядом американців, цього зробити не можуть. Перевага „Свободы“ в тому, що, працюючи під виглядом емігрантської, вона має можливість говорити від імені співвітчизників, критикувати порядки в СРСР і закликати населення до антирадянських дій».
«Радіо „Свободная Европа“ і „Свобода“ в мирний час є єдиним засобом, з допомогою якого вдається дістатися стратегічно важливих східноєвропейських країн і вплинути на них. Співробітники радіостанцій — вихідці з країн Східної Європи. Вони працюють під контролем відповідальних осіб з числа американців».
Рутковський знав також, не міг не знати, що для керівництва РС і РСЕ при конгресі США в 1974 році було створено комітет з міжнародного радіомовлення. У жовтні 1975 року комітет видав доповідь з аналізом діяльності радіостанцій, де, зокрема, повідомлялося, що вони зосереджують свою увагу на збиранні інформації та аналізі становища в Радянському Союзі й інших соціалістичних країнах, на їхніх «національних справах». Цим питанням присвячується 44–60 процентів ефірного часу. Такі передачі мають сприяти виникненню «внутрішнього діалогу», що, зрештою, на думку стратегів «психологічної війни», означає не що інше, як намагання викликати такий розбрат серед держав соціалізму, який можна порівняти тільки з переможними воєнними діями.