Михайло Драй-Хмара
Шрифт:
«Гарт» є організація, що задекларувала себе пролетарською, проте «Гарт» не має чітко окресленої платформи та сталого погляду в усіх галузях культурно-мистецької роботи. Він базується лише на загальних твердженнях про спирання на програму комуністичної партії. Крім того, «Гарт» не став на платформу «Октября», яка, на нашу думку, є єдиною правильною підвалиною для розвитку пролетарської культури. Цим, а також почасти своєю практичною роботою «Гарт» не дає гарантії щодо повного забезпечення розвитку пролетарської культури й літератури зокрема на Україні.
Не вважаючи можливим через зазначені причини вступити ні до одної з перелічених
У своїй майбутній роботі ми ставимо собі за головну мету охопити нею широкі робітничі маси. Вона повинна спиратись на маси робкорів, стінкорів, робітничого молодняка та всього робітництва. Без такої роботи ми не мислимо себе як організацію.
Другим нашим завданням є утворення ідеологічно витриманої літератури в повному точно визначеному клясово-ідеологічному плані.
Для встановлення правильних провідних точок нашої літературної практики, для загартовання міцної пролетарської ідеології, ми ставимо собі за мету також утворення войовничої пролетарської критики. Цим шляхом ми хочемо дійти до зміцнення, поширення, захисту, розвитку пролетарської культури, мистецтва й літератури зокрема.
Ґрунтуючись на цих основних засадах і приймаючи в основному платформу «Октября», ми всі, нижчепідписані, ухвалили утворити організацію пролетарської культури, зокрема літератури й мистецтва, під назвою «Жовтень», платформу якої ми оголосимо в ближчому часі.
Б. Десняк, Б. Дев’ятнін, Н. Денисенко, Є. Капля-Яворовський, Іван Ле, С. Новін, Т. Слюсаренко, Я. Савченко, М. Терещенко, Христин, Б. Шум, Ф. Якубовський, Юрій Яновський, Б. Ярошенко
[Запис рукою М. Драй-Хмари на вирізці]:
19. II.1925.
Зібралася кумпанія – невеличка, але чесна! Становить ліве крило укр. «напостовців»6 (праве – «Плуг» і «Гарт»). Це т. зв. «напостовці»-погромщики.
[Стаття з газети «Більшовик» від 20.03.1925 р.]
ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ «БІЛЬШОВИКА»
Останніми днями в «Вістях», «Більшовику» і в «Культурі і побуті» з’явилася перепалка між Київським «Плугом» і групою тт., що вийшли з нього, на чолі з тов. Коваленком. Перепалка ця прибрала непевних форм і неґречних висловів, що затемнюють суть справи перед читачами й надають усій справі склочний характер, не умотивований принциповими твердженнями. Для вияснення справжньої суті київських суперечок ЦК «Плугу» вважає за обов’язок нагадати читачам зміст заяви тт. Коваленка, Клочча, Фальківського й Радченка, вміщених у № 6 «Культури і побуту» за імпозантним заголовком: «Від “Плуга” до “Гарту”» заяву, що з нею солідаризувалося ЦБ «Гарту» устами тов. Г. Коцюби на з’їзді «Гарту».
Означені товариші там пишуть:
1. «…“Гарт” ставить своїм завданням будування комуністичної культури в цілому»;
2. «…існування спеціяльної спілки селянських письменників недоцільне, бо… створює дух нездорової конкуренції з діячами пролетарської культури»;
3. «…пролетарська культура одна і на селі і в місті…».
ЦК «Плугу» вважає, що антиленінський зміст цієї заяви розуміє кожний, хто скільки-небуть знайомий з марксизмом і постулатами комуністичної партії.
ЦК «Плугу» вважає, що будування комуністичної культури в переходову добу є ліва фраза, що прикриває таке дике твердження, як рівнозначність пролетарської культури в селі і в місті, а це призводить до ще більш дикого, антирадянського твердження про недоцільність селянських культурно-революційних організацій. Твердження це недостойне для учасників організації, що називає себе пролетарською і повинна ставити собі за мету (так, по-нашому, треба було б говорити й писати) через пролетарську культуру, культуру переходової доби, що бореться з культурою буржуазною, дійти до культури комуністичної.
У цьому суть справи – суть глибоко принципова, що затьмарена персональними випадами (див. № 60 «Вістей») учасників її.
ЦК «Плугу»
ЛИСТ ПРО ВИСТУП З «ГАРТ’У»
В «Комуністі» за 18 березня надруковано такого листа:
«Ми, нижчепідписані, були до цього часу членами спілки пролетарських письменників “ГАРТ”, вступивши туди із щирим бажанням служити створенню масової пролетарської літератури.
Але політика “ГАРТ’у”, що особливо яскраво виявилась під час 1-го з’їзду гартованців 11–15 березня, створила таке оточення, в якому нема ніякої змоги працювати й виконувати нашу мету.
Виходячи з того, що: 1) не дивлячись на двохрічне існування, “ГАРТ” і досі не формулював своєї ідеологічної платформи; 2) боровся проти організаційної єдности пролетарських літературних організацій (всесоюзного центру); 3) веде неправильну політику серед нацменшостей, не допускаючи організації національних секцій; 4) тактично помиляється в справах стосунків із революційно-селянськими організаціями, що виявляється: а) в бажанні командувати, б) утворити з селянських організацій – попутницькі, а також ще приймаючи на увагу, що до цього часу “ГАРТ” не був масовою пролетарською організацією, а при такій політиці і не може бути, ми виходимо з членів “ГАРТ’у” й вважаємо за свій пролетарський обов’язок сприяти створенню нової, дійсно масової пролетарської літорганізації, яка б стояла на позиціях Октября».
Пав. Усенко, Ів. Кириленко, Ол. Копиленко
(бувш. член харків. бюро «ГАРТ’у»)
До цієї заяви приєднуюсь і заяву свою до «ГАРТ’у» про вступ беру назад – А. Дикий.
До цієї заяви приєднуюсь – б[увший]член ЦК «ГАРТ’у» В. Сосюра.
[Запис рукою М. Драй-Хмари]:
20. III.1925.
Це робиться так: спочатку посваряться Пилипенко й Еллан. Потім з боку обох цих генералів іде підбурювання чи піддурювання молодняка. І врешті виходить: молодняк, мов ті метелики, перелітає то з «Плугу» в «Гарт», то з «Гарту» в «Плуг». А зветься це шуканням платформи.
[Стаття з газети «Більшовик» від 17.03.1925 р.]
«П’ЯТЕРО З ПАРНАСУ»
Вступне слово П. Филиповича зі скаргами на кризу в поезії
Поетів – хоч греблю гати, мовляв, а поезії – як кіт наплакав. Та й ота, що є – «нудна, одноманітна, зі своїми молотками та тракторами». Все лихо від того, що сучасні поети не хотять вчитися у тих п’яти висококваліфікованих поетів, поетів-парнасців, поетів з милости Божої (звичайно, дослівно так не було сказано, але справа не в словах, а в змісті).