Чтение онлайн

на главную

Жанры

Сага про Форсайтів
Шрифт:

Вел подивився скоса на застигле обличчя матері — в її очах з'явився вираз, який буває у зацькованого звіра. «Бідолашна мама», — подумав він і торкнувся рукою до її руки. Голос позаду бубонів далі:

— «…Я хочу розпочати нове життя. М.Д.». І наступного дня, мілорде, відповідач відплив на пароплаві «Тускарора» до Буенос-Айреса. Відтоді він не подав ніякої звістки, якщо не рахувати телеграми з відмовою у відповідь на лист, якого моя клієнтка написала йому наступного дня у великому горі, благаючи його повернутися до неї. З дозволу вашої милості я викличу місіс Дарті, щоб вона дала свідчення.

Коли мати підвелася, Вела охопило шалене бажання встати й собі і сказати: «Слухайте-но! Хай там що, а я примушу вас поводитися з нею ввічливо». Проте він стримався, почув, як вона запевнила, що говоритиме «правду, всю правду і нічого, крім правди»— і підвів погляд. Вона виглядала пречудово в хутрах і великому капелюшку, з легеньким рум'янцем на щоках, спокійна й по-діловому зосереджена; і він відчув гордість за неї, що вона так гідно тримається перед цими «ницими крутіями». Почався допит. Знаючи, що це тільки попередній розгляд перед розлученням, Вел майже з цікавістю слухав, як їй ставлять запитання, сформульовані так, щоб створити враження, нібито вона й справді хоче, щоб батько повернувся. Йому здалося, що вони дуже вправно «водять за ніс цього старого папугу в перуці». І його аж пересмикнуло, коли суддя раптом спитав:

— А, власне, чому ваш чоловік покинув вас? Адже не тому, що ви сказали, нібито він перейшов усі межі?

Вел побачив, що дядечко, не повертаючи голови, підвів очі на лаву свідків, почув, як позаду зашелестіли папери, й інстинкт підказав йому, що справі загрожує небезпека. Невже дядечко Сомс і старий шкарбун позаду чого-небудь не врахували? Мати відповіла, трохи повільніше вимовляючи слова:

— Ні, мілорде, але це тривало занадто довго.

— Що тривало?

— Неприємності через грошові справи.

— Але ж ви давали йому гроші. Чи ви хочете сказати, що він кинув вас, щоб покращити своє фінансове становище?

«Тварюка! Стара тварюка, та й годі! — раптом подумав Вел. — Він відчув, що тут щось не те, і винюхує, як собака, в чому ж річ! — і в нього завмерло серце. — Якщо… якщо він винюшить, тоді, звичайно, йому стане зрозуміло, що насправді мама зовсім не хоче, щоб батько повернувся». Мати знову заговорила, тепер уже більш світським тоном.

— Ні, мілорде, але, розумієте, я відмовилася давати йому гроші. Він довго не міг повірити, але зрештою таки повірив, а коли переконався…

— Атож, ви відмовилися. Але ж потім ви послали йому певну суму.

— Мілорде, я хотіла, щоб він повернувся.

— І ви думали, що це заохотить його до повернення?

— Не знаю, мілорде, я зробила це за батьковою порадою.

Щось у обличчі судді, в шелесті паперів позаду, в тому, що дядечко зразу поклав ногу на ногу, підказало Велові: мати відповіла так, як треба. «Спритно! — подумав він. — Яка це з біса гидка процедура!» Суддя озвався знову:

— Ще одне, останнє запитання, місіс Дарті. Чи ви й досі любите свого чоловіка?

Велові руки, які він заклав за спину, зразу стислися в кулаки. Яке право має суддя торкатися людських почуттів? Примушувати матір відкривати своє серце і говорити перед цими чужими людьми про те, чого, може, вона й сама не знає! Це не чесно. Мати стиха відповіла:

— Так, мілорде.

Вел побачив, як суддя кивнув головою: «От стукнути б його чимось по макітрі», — подумав він непоштиво, коли мати вернулася й сіла поруч. Далі суддя допитав свідків, які засвідчили, що батько виїхав і що він і досі відсутній; серед них була навіть одна їхня покоївка, що здалося Велові особливо огидним. Йому довелося вислухати чимало балаканини, і вся вона була гидотна. Нарешті суддя ухвалив вимагати відновлення подружніх прав, і вони встали й рушили до виходу. Вел ішов за матір'ю, стиснувши зуби, напівзаплющивши очі, і щосили намагався зневажати всіх. Материн голос збудив його в коридорі з гнівного забуття.

— Ти поводився чудово, синку. Мені дуже допомогло те, що ти був поряд. Ми з твоїм дядечком хочемо поснідати.

— Гаразд, — сказав Вел. — Я ще встигну відвідати того товариша.

І, швиденько попрощавшися з ними, він збіг униз сходами і вискочив на вулицю. Там прожогом стрибнув у кеб і помчав у «Цапиний клуб». Усі думки його зосередилися на Голлі й на тому, що він має зробити, перш ніж її брат покаже їй повідомлення, яке з'явиться в завтрашній газеті.

Коли Вел пішов, Сомс і Вініфред поїхали в «Чешірський сир». Сомс призначив там побачення містерові Белбі. Була ще тільки дванадцята година, в таку ранню пору вони будуть у ресторані самі, і Вініфред вважала, що побувати в цьому славнозвісному готелі «вельми цікаво». Замовивши легкий сніданок, чим офіціант був прикро вражений, вони чекали, поки його подадуть і поки з'явиться містер Белбі, й мовчки відпочивали після півторагодинної публічної муки. Незабаром з'явився й містер Белбі услід за своїм довгим носом, так само веселий, як вони були похмурі. Атож! Їм пощастило домогтися ухвали про відновлення подружніх прав, то чого ж їм іще треба!

— Звичайно, — сказав Сомс стишеним голосом. — Але тепер доведеться починати все спочатку, щоб зібрати нові докази. Дуже ймовірно, що саме він розглядатиме справу про розлучення, і коли виявиться, що ми знали про перелюбство від самого початку, це здасться йому дуже підозрілим. Його запитання досить ясно показали, що йому не подобаються ці хитрощі щодо відновлення подружніх прав.

— Ет! — бадьоро відповів містер Белбі. — Він забуде. Подумайте, друже, до того часу йому доведеться розглянути добру сотню позовів. Крім того, рішення, яке він ухвалив сьогодні, примусить його затвердити розлучення, якщо будуть переконливі докази. Ми приховаємо від нього, що місіс Дарті давно це знала. Дрімер виклав усе чудово — він уміє говорити по-батьківському.

Сомс кивнув головою.

— І я хочу висловити своє захоплення вами, місіс Дарті, — провадив містер Белбі. — У вас природжені здібності давати свідчення. Ви стоїте непорушно, як скеля.

Цієї миті з'явився офіціант, балансуючи трьома тарілками на одній руці, й сказав:

— Я вже несу пудинг, сер. Сьогодні в ньому багато жайворонків.

Містер Белбі схвалив його турботу порухом носа. Але Сомс і Вініфред розгублено дивилися на свій «легкий» сніданок, який виявився коричневим місивом у підливі, й обережно колупалися виделкою в тарілці, сподіваючися знайти тушки смачних маленьких співців. Проте, скуштувавши страву, вони побачили, що зголодніли дужче, аніж їм здавалося, і з'їли геть усе, а на додачу випили по склянці портвейну. Мова зайшла про війну. Сомс вважав, що Ледісміт буде взято і що війна триватиме ще з рік. Белбі вважав, що війна закінчиться до літа. Обидва погодилися, що там потрібно більше війська. Воювати треба до повної перемоги, бо це вже стало справою престижу. Вініфред звернула розмову на твердіший грунт, зауваживши, що вона не хоче, щоб позов розглядався до того, як в Оксфорді почнуться літні канікули: на осінь, коли Вел приїде знову в коледж, хлопці встигнуть про все забути; та й лондонський сезон уже скінчиться. Обидва юристи заспокоїли її: треба чекати шість місяців, а тоді що швидше, то краще. Ресторан почали заповнювати відвідувачі, і вони розпрощалися: Сомс попрямував у Сіті, Белбі — в свою контору, Вініфред поїхала в кебі на Парк-лейн розповісти матері, як пройшов суд. Усе скінчилося добре, тому вони й вирішили поділитися новиною з Джеймсом, котрий безперестану скаржився день у день, що він нічого не знає про справу Вініфред, ні в чому не має певності. Чим менше йому лишалося доживати віку, тим більшої ваги набували для нього житейські справи, так ніби він відчував: «Треба ловити кожен день і якомога дужче хвилюватися. Скоро мені не буде чого хвилюватися».

Він вислухав їхню розповідь насупившись. Це новомодний спосіб вирішувати такі справи, і він нічого не знає! Але він дав Вініфред чек і сказав:

— Мабуть, у тебе буде чимало витрат. Я бачу, ти купила новий капелюшок. Чому до нас не заходить Вел?

Вініфред пообіцяла, що незабаром привезе його на обід. Повернувшись додому, вона поспішила до спальні, де могла побути на самоті. Тепер, коли її чоловікові звеліли повернутися під її опіку — тільки для того, щоб відібрати його від неї назавжди, — вона ще раз запитає своє змучене самотнє серце, чого ж вона бажає насправді.

Популярные книги

Ветер перемен

Ланцов Михаил Алексеевич
5. Сын Петра
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
5.00
рейтинг книги
Ветер перемен

Найди меня Шерхан

Тоцка Тала
3. Ямпольские-Демидовы
Любовные романы:
современные любовные романы
короткие любовные романы
7.70
рейтинг книги
Найди меня Шерхан

Совок 5

Агарев Вадим
5. Совок
Фантастика:
детективная фантастика
попаданцы
альтернативная история
6.20
рейтинг книги
Совок 5

Граф

Ланцов Михаил Алексеевич
6. Помещик
Фантастика:
альтернативная история
5.00
рейтинг книги
Граф

Измена. Истинная генерала драконов

Такер Эйси
1. Измены по-драконьи
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.00
рейтинг книги
Измена. Истинная генерала драконов

Возвышение Меркурия. Книга 16

Кронос Александр
16. Меркурий
Фантастика:
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Возвышение Меркурия. Книга 16

Менталист. Эмансипация

Еслер Андрей
1. Выиграть у времени
Фантастика:
альтернативная история
7.52
рейтинг книги
Менталист. Эмансипация

На границе империй. Том 4

INDIGO
4. Фортуна дама переменчивая
Фантастика:
космическая фантастика
6.00
рейтинг книги
На границе империй. Том 4

Дворянская кровь

Седой Василий
1. Дворянская кровь
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
7.00
рейтинг книги
Дворянская кровь

Смертник из рода Валевских. Книга 1

Маханенко Василий Михайлович
1. Смертник из рода Валевских
Фантастика:
фэнтези
рпг
аниме
5.40
рейтинг книги
Смертник из рода Валевских. Книга 1

Попутчики

Страйк Кира
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.00
рейтинг книги
Попутчики

Измена. Без тебя

Леманн Анастасия
1. Измены
Любовные романы:
современные любовные романы
5.00
рейтинг книги
Измена. Без тебя

Огненный князь 4

Машуков Тимур
4. Багряный восход
Фантастика:
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Огненный князь 4

Случайная мама

Ручей Наталья
4. Случайный
Любовные романы:
современные любовные романы
6.78
рейтинг книги
Случайная мама