Вигнання в рай
Шрифт:
– От, нарешт, - здйняла догори вказвний палець Оксана.
– Нарешт я зрозумла з чого почати наше з тобою ознайомлення з селом Веселим. Розпочнемо нашу подорож з вдвдин згадано тобою молодо педагогчно трйц, адже ринка, Олег та Славко вдразу псля враншньо молитви негайно й нестримно подалися, так би мовити, виконувати свй громадський обов"язок. Тому ти х, власне, вже й не побачив, вийшовши з церкви.
– що ж це за громадський обов"язок такий, якщо, звсно, це не секрет?
– Звсно, не секрет. Зовсм навть навпаки, бо ж хня справа заслугову на якнайширший розголос.
– Цкаво, цкаво, - це були не просто слова, Сергв дйсно було таки цкаво.
– Так от, - в голос Оксани пролунала нотка нтригуючого втамничення, - Олег, Славко та ринка розгорнули у нас дйсно таки грандозну дяльнсть. Флологя, сторя та фзична культура й спорт - три шкльних предмети, викладачами яких рина, Славко та Олег. Ц саме три предмети, як вони викладають в школ, якраз стали трьома наржними каменями позашкльно дяльност нашо славно молодо педагогчно трйц. Ми вс разом виршили,
– Оксана пильно придивилася до Сергя, неначе питаючи його: "Цкаво?".
– Навть так!
– вигукнув Сергй таким тоном, який не залишав някого сумнву в тому, що розповдь двчини його надзвичайно зацкавила.
– Цкаво, цкаво. Що ж це таке? Де це? Як це?
– Де це вдбуваться, ти дзнашся вже за деклька хвилин. Це тут неподалк, - показала вона рукою, - за селом. А що це як це, ти побачиш на власн оч теж уже за деклька хвилин.
– Ось це наша маленька Запорзька Сч села Веселого, - показала Оксана, коли вони удвох з Сергм, вибравшись з села, зйшли на пагорб, за яким перед ними вдкрилась видолина, скраю яко бля пднжжя пагорба було збудовано щось на зразок мнатюрно фортец, огороджено частоколом, а дал простяглося розлоге поле, яке вирувало рухом десяткв хлопцв та двчат, зодягнутих в спортивно-вйськов одностро, як хоча й не були пошит у виклично шароварному стил, втм давали з першого ж погляду недвозначно зрозумти, що пд цим одягом дихають саме укранськ груди, б"ються укранськ серця, поломенють укранськ душ - Сергю вдразу ж спало на думку, як незвичайно одягаться Оксана, якого в не незвичайного оригнального крою сукн, як нде й нколи н за як грош не придбаш в жодному магазин.
– Цкаво, - сказав Сергй, - хто це придумав так оригнальн одностро для цих хлопцв та двчат? Цей одяг - справжнй витвр мистецтва, повр мен, як не останнй людин в цй царин.
На ц його слова двчина тльки загадково глянула й мимовльно зашарлася.
– То пшли вже знайомитися з нашим табором майбутнього, - сказала Оксана вже пдбадьорливим упевненим голосом. вони почали повльно сходити пагорбом до вируючо молодечим завзяттям долини.
– Аго-о-ов!
– гукнула Оксана свом мелодйним голосом, коли вони вже пдходили до мпровзовано фортец, й помахала рукою.
– Аго-о-ов!.. Аго-о-ов!..
– залунали у вдповдь Оксан десятки молодих дзвнких вигукв, десятки рук здйнялися в привтальних радсних помахах.
– Слава Укран!
– вигукнула Оксана, коли вони з Сергм вже наблизилися до молод.
– Героям слава!
– вигукнув у вдповдь молодечий дзвнкоголосий хор.
Але нхто з молод не покинув сво справи й не кинувся назустрч новоприбулим - вс й надал продовжували старанно вправлятися, виконуючи дан м завдання. До Оксани ж з Сергм вирушили тльки тро молодих педагогв, як тут верховодили - Олег Яневський, Славко Наливайко та рина Остапчук.
– Привт, - радсно випалив безпосереднй фзкультурник Славко, пдбгши першим до Оксани й Сергя.
– Привт, привт, - повторив вн, потискаючи Сергв руку.
– Дуже рад вас тут бачити, - соб тиснучи Сергву руку, вже бльш стримано промовив Олег.
– Н, справд ми дуже рад вас тут бачили, - додала рина, - це не просто слова ввчливост.
– А як вже я радий тут бути, - щиро вдповв Сергй.
– що це у вас тут дться?
– окинув вн поглядом вируючу молоддю долину.
– Просто краса велич.
– Зараз наш козаки й козачки фзично вправляються, адже м скоро доведеться здавати спити, - окинув соб вдоволеним поглядом завзяту молодь Славко.
– А нормативи у нас "о-го-го": тльки на перекладин треба пдтягнутися хлопцям двадцять, а двчатам п"ятнадцять разв!
– в його словах вчувалась непдробна гордсть.
– А бг - крос спринт, стрльба з лука пневматично збро, рукопашний бй...
– гордсть в його словах все наростала, здавалось, що свй перелк вн ладен продовжувати до нескнченност.
– все ж спорт - хоч важлива частина виховання наших пдопчних, але ж тльки частина, - спокйно перервав свого друга Олег.
– А зранку у нас був уже урок стор, пд час якого я як мг переконливо намагався донести до наших молодих громадян нашо молодо нововдроджено держави розумння того, якою, наприклад, могла б бути Украна, якби битва пд Полтавою не стала для Украни катастрофою, а принесла б перемогу Карлов Дванадцятому та Мазеп - Украна стала б тод звичайною вропейською демократю була б зараз такою, як, примром, Франця, чи Бельгя, чи Нмеччина. Або ж, наприклад, чи могли б ми соб уявити можливсть голодомору в тридцять третьому, якби Укранська Народна Республка встояла в двадцятих роках, а не впала пд натиском московських бльшовицьких орд з мовчазно згоди вропейських демократй та Америки.
– А також з мовчазно згоди наших рдних гречкосв, - додала й соб рина, - як пддалися на спокуси солодко брехн комунстичних пропагандиств. хоча це й звучить, можливо, надто жорстоко, але я навть думаю, що голодомор - то була Божа кара нашому народу за те, що вн у смнадцятому роц не втримав дано нам Богом незалежност, а пшов у пдданство до людожерсько московсько мпер, де владу
– Так, раця в твох словах , - задумливо згодився з нею Олег.
– Звичайно, голодомор - це надзвичайно страхтлива покара, щоб назвати цю кару Божою, але ж грх зради дано Богом Незалежност - це теж страхтлива, жахлива провина, а отже, зрадивши самих себе, ми сам себе, власне й покарали, пддавшись сатанинськй комунстичнй спокус, як би це жорстоко не звучало. От поляки змогли ж вдбитися вд Москви, т ж прибалти, фни, як навть змогли вдбитись вдруге в тридцять дев"ятому вд здавалось уже непереможного радянського монстра - тому нхто навть теоретично не змг би припустити можливсть такого жахття як голодомор у цих звльнених з-пд росйського варварства кранах. якби Укран вдалося утримати свою незалежнсть на початку двадцятого столття, то н про який голодомор, звсна рч, мови не могло б бути, зараз ми були б вропейською стомльйонною процвтаючою нацю. Якби Укран вдалося втримати свою незалежнсть на початку двадцятого столття, то й взагал сторя як вропейська, так свтова була, напевно б, зовсм ншою: наприклад, друго свтово вйни найврогднше у такому раз не було б, з усма наслдками, що з цього виткають, а наслдком у такому раз мг би бути бльш людяний, бльш наближений до Бога сучасний свт, анж вн зараз псля того, як став жертвою сталнсько-гтлервсько чуми, вд яко не оговтався й по сьогодн. Адже ж, засудивши гтлервську Нмеччину, ми все ще якось няково опускамо оч, коли йдеться про сталнський Радянський Союз - мовляв, це ж переможц, вони ж врятували свт вд фашистсько чуми. То й що ж з того, що Сталн перемг Гтлера: один з двох людожерв, як розв"язали найжахлившу в стор людства бйню, перемг ншого, тобто один з двох людожерв виявився сильншим за ншого - то хба це повинно означати, що сильнший людожер кращий за слабкшого? Я думаю, що зовсм навпаки, сильнший людожер завжди грший за слабкшого, як воно насправд й виявилось, бо сталнський режим, коли розглянути справу безсторонньо, виявився найжахлившим людиноненависницьким режимом в стор людства - чого тльки вартий той же голодомор, коли за один лише рк було замордовано найлютшою з усх можливих смертей, голодною смертю, мльйони й мльйони безневинних людей, а комунстичн концтабори з хнми страхтливими катвнями, ц нескнченн розстрли тридцятих рокв - загалом десятки й десятки мльйонв жертв, причому свох же, як це не звучить моторошно, свох же, так би мовити, спввтчизникв! Оце так втчизна! Та тут някий голокост, няк фашистськ концтабори з газовими камерами н в яке порвняння не йдуть. Гтлер взагал в порвнянн з Сталним - флантроп людинолюбець. не дивлячись на очевиднсть всього цього, сучасний свтовий офцоз все так же няково опуска оч, коли ставиться руба питання про офцйне недвозначне засудження найжахлившого в стор людства явища - сталнзму. А це свдчить тльки про одне - свт дос глибоко аморальний, свт ще не видужав вд сталнсько-гтлервсько чуми. Чого тльки варте таке, наприклад, виправдання сталнзму, що, мовляв, Сталн врятував свт вд Гтлера. А чи не багато краще було б, якби Сталн врятував свт вд самого себе? Напевно, краще! Адже Гтлер - це лише наслдок, а причина Гтлера - Сталн Ленн. Не даремно ж Сталн Гтлер були найкращими друзями перед тим, як стати найзапеклшими ворогами. Та й до влади, як загально вдомо, Гтлер прийшов тльки за допомогою Стална, за допомогою того ж хлба, без якого вимирала Украна пд час голодомору. Не було б Ленна - не було б Стална, не було б Стална - не було б Гтлера, не було б друго свтово вйни. Все в стор взамопов"язане, не бува наслдкв без причин. народ, який привв до влади Ленна й Стална повинен не прославляти це сво дяння, а принаймн покаятися, принаймн, як каться той народ, який привв до влади Гтлера. Звичайно, сторя не повинна займатись припущеннями, сторя повинна вивчати лише доконан факти. все ж припущення дають нам можливсть унаочнити т уроки, як нам надаються доконаними фактами стор. А урок для нас, укранцв, з усього цього лише дино можливий: найсвятше для кожного народу - це його воля й незалежнсть! Незалежнсть - це Бог для кожно окремо нац! Тльки ставши незалежним народ може стати народом Божим! Пдданство ншому народов - це перш за все зрада самого себе, зрада Бога, а отже, найстрашнший грх, за який кара найстрашнша. Кому ще краще, як не нам, хто стльки вже проходив в ноземних ярмах, про це знати?
– Так, так, - задоволено промовив Сергй, - бачу, що молодь, яка ма таких вчителв, як ви, навряд чи взьме соб за деал такого "кадра", як, наприклад, Павлик Морозов. якби в усх молодих людей нашо Втчизни були так вчител, то за наше майбутн взагал не було б чого побоюватися.
– Звичайно, це все добре, - пдхопив розмову Славко Наливайко, побачивши, яке враження справила промова Олега на гостей, а найбльше на рину.
– Вся ця теоря, деологя, наука - без цього, звичайно ж, не обйтися. Але ж незалежнсть, псля того, як вона здобута й велемовно обрунтована, повинна бути якнайнадйнше захищена. Це нам прекрасно доводить та ж сторя з Укранською Народною Республкою, коли у виршальний момент на захист стало три сотн не вишколених хлоп"ят, як напевне що дуже добре знали теорю, вивчили сторю, були дуже добре деологчно пдкован, але рушницю в руках нколи не тримали, а дуже високочол високоосвчен дядьки, в деологчному сенс просто таки вртуози, в цей час сидли в свох теплих крслах спостергали, як за Украну гинуть вдважн дти. в результат перемога була за дикими, п"яними, неосвченими червоними матросами Муравйова, як, можливо навть читати не вмли, але дуже вправно могли поводитися з гвинтвкою. А тому, ще невдомо, що необхднше для збереження незалежност держави - рунтовне знання теор, чи вправне поводження з зброю добряче натренован м"язи.