Вигнання в рай
Шрифт:
Сергй легко ухилився, пймав нальоту руку нападника, просто допомг тому перелетти через себе, проввши звичайний борцвський кидок через спину. Але, оскльки нападник явно не був готовим до саме такого перебгу подй, то гепнувся вн, як кажуть, на вс сто, аж хекнув, псля чого вдключився обм"як. Сергй же нарешт отримав можливсть звернути увагу на, так би мовити, винуватицю всього цього дйства - нажахана двчина стояла з притиснутими до грудей руками й переляканими очима, спостергаючи за подинком, завершення якого навряд чи було таким вже очкуваним.
– Ось, власне, все, - заспокйливо промовив до не Сергй.
– Тобто, майже все, - виправився вн, помтивши
– От тепер вже точно все, тепер у нас хвилин двадцять-тридцять, доки наш приятель не прочуня, - пдйшов вн до двчини.
– Може, вас провести?
– Дякую, але хай ншим разом, зараз я псля всього цього, зовсм не налаштована на сплкування, - промовила вона, затинаючись, поправляючи на соб вишуканий стильний брючний костюм, що дуже вдало пдкреслював не високу, але надзвичайно доладну, можна сказати, просто таки досконалу фгуру.
Коли ж Сергй врешт змг розгледти обличчя, то переконався, що лице було нби остаточним найдовершеншим виявом загально пропорцйност й краси всього тла - мнмально пдкреслен косметикою, риси трохи продовгуватого обличчя були настльки витонченими й досконалими, що здавалися просто таки прозоро осяйними, нби виточеними з якогось невдомого живого мармуру.
– Та я, власне, не заради сплкування пропоную вам сво товариство, а заради безпеки, - Сергй пдйняв з тротуару вирвану здорованем з рук незнайомки й кинуту на асфальт сумочку.
– От заради безпеки я зараз негайно пймаю такс й поду додому, - вона повльно взяла запропоновану Сергм сумочку.
– Дякую вам, не ображайтесь, що я нби таки вткаю вд вас, але маю надю, що ми ще побачимося якось, якщо ви ще затриматесь в нашому закутку на деякий час. Наскльки я розумю, ви зовсм недавно потрапили в наш кра? Чи не так?
– Власне, сьогодн й потрапив, - вдповв Сергй.
– А ви що, всх тут знате?
– Можна й так сказати. Щодо вас, то вас я вже точно не змогла б забути, вас дуже важко не помтити, а тут в нашому закапелку майже кожен зна кожного.
– Не такий вже це, мабуть, закапелок, - заперечив й Сергй, - якщо ви збиратесь пймати такс.
– Який закапелок, таке й такс, - вона махнула рукою перед старенькими "Жигулями" першо модел, що прожджали саме повз них.
– Все, що тльки рухаться, то у нас, як бачите, й такс. До побачення, - вона помахала на прощання рукою й повльно пшла до "Жигулв", що зупинилися неподалк.
– Як же хоч ваше м"я?
– спитав навздогн Сергй.
– рина, - кинула вона через плече.
– А я Сергй, - не зовсм зрозумло, чи до двчини, чи до самого себе промовив вн, задумливим поглядом проводжаючи незнайомку.
– Отже, прописку на новому мсц я вже отримав, - продовжив вн, звертаючись вже точно лише сам до себе, коли порятована ним красуня сла в "такс" вд"хала, а сам Сергй, проввши "Жигул" поглядом, повернувся до свого поверженого ворога, спробував на його ши пульс, у вдповдь на що непритомний здоровань щось промугикав.
– Жити буде, - констатував Сергй додав: - Одне слово, мо перебування в Першотравневому розпочалося вже звичним способом, тобто не без пригод. Без пригод нам няк не можна.
2.
Першотравневе й справд було скорше великим селом, анж дйсним мстом. Власне все, що хоч трохи нагадувало мсто, було розташоване в центр цього
А ще через Першотравневе проткала рчечка без найменшого натяку на окультурення теч якимись ознаками приналежност до рчечок мських, як от, наприклад, щось на кшталт бетонних берегв - береги в не були звичайнсньк зелен трав"ян, де бльш, де менш заболочен в комишах.
Де ближче, де дал до цих берегв пдходила й забудова Першотравневого. Одню з таких забудов прямо на берез рки було помешкання того самого мецената, який замовив Сергв реставрацю храму. Знаходилося це помешкання досить таки далеко вд центру Першотравневого, оскльки метою мешканцв ц осел було не стльки наближення до центру Першотравневого, скльки близьксть до центру Украни.
, поблукавши Першотравневим, потрапив Сергй до ц само осел олгарха-мецената вже майже пд вечр. Будвля, де мешкав цей самий Семен Павлович Федорчук, мсцевий меценат замовник реставрац храму, був схожий скорше на шикарну вллу якогось дореволюцйного аристократа, анж на звичайне помешкання, тим бльше ця розкш кидалася в оч на фон мсцево суцльно злиденност.
З усього цього Сергй зробив висновок, що Федорчук побудував цю свою вллу на берез мсцево рчечки не для того, щоб постйно тут мешкати, а щоб лише подеколи нажджати сюди вдпочити й насолодитися враженням ц сво розкош на свох землякв, адже Сергй знав, що родом Федорчук звдси, з Першотравневого.
Так, статки Федорчука були явно статками не мсцевого, а всеукранського масштабу. Зроблена Сергм здалеку оцнка садиби Федорчука дозволила йому не дивуватися, коли при наближенн до не вн зткнувся з усма прикметами, властивими середньовчнй фортец, обладнано найсучасншими засобами охорони й спостереження: вд колючого дроту до камер спостереження - напевне, Федорчуку було чого боятися. А боятися, власне, треба лише самого себе, подумалося Сергв при огляд ц твердин.
В такому, майже флософському, настро Сергй пдйшов до самих ворт садиби, в яких виднлася хвртка, а над якими - вдеокамера. Сонце, що цього вересневого часу опустилось досить низько до обрю, зайшло вже за триповерховий будинок, Сергй опинився в тн перед воротами, тому, натискаючи на кнопку дзвнка, подумав, що його, мабуть, не дуже добре буде видно через вдеокамеру. Через деякий час за мурами почулися ознаки життя, якесь шарудння, хтось визирнув у вконечко в воротах, все це супроводжувалось собачим гавкотом, причому собак було явно деклька.
– Хто такий?
– через прочинену, але взяту на ланцюг, хвртку спитав охоронець у чорному форменому одяз.
– Богданенко Сергй Михайлович, художник. Прибув до Першотравневого для реставрац мсцевого храму на запрошення Федорчука Семена Павловича, - вдрекомендувався Сергй по повнй форм, адже ж обставини спонукали саме до цього.
Охоронець спочатку дещо вдхилив хвртку, уважно оглянув простр довкола Сергя, прискпливо оглянув самого Сергя з нг до голови, а потм рзко зачинився, взявши хвртку на засув. Сергй же так залишився поза межами садиби н в сих н в тих, роздумуючи протягом деякого, втм досить довгого, часу, що йому дал робити - вн обдумав навть такий кумедний випадок, що постоявши отак деякий час, йому доведеться шукати мсце для ночвл. Втм, до тако оперетково кумедност, звичайно ж, не дйшло.