Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Що там? — Прошепотіла Келен, коли Річард підійшов до вікна.
— Вулиця. Бачу декого з наших.
По дорозі назад Річард перевірив двері з одного боку, а Кара — інший. Всі кімнати виявилися порожні, як і говорив Оуен.
— Можливо, це підходяще місце, щоб заховати наших людей, — сказала Кара.
— Я про це вже думав, — кивнув Річард. — Ми можемо наносити удари звідси, перебуваючи прямо в серці ворога, а не ризикувати, кожен раз перелазячи через стіни.
Не дійшовши до задніх дверей, лорд Рал раптово похитнувся, прихилившись плечем до стіни, а
— У чому справа? — Тривожно прошепотіла Кара.
Річард мить мовчав, перечікуючи хвилю болю, яка накотилася знову. Його пальці так боляче стиснули руку Келен, що її очі наповнилися слізьми, але вона змусила себе мовчати.
— Я тільки… У мене на мить закрутилася голова, — він пихтів, намагаючись відновити дихання. — Мабуть, від темряви.
Пальці ослабли хватку.
— Друга стадія. Оуен це так називав. Він говорив, що друга стадія — запаморочення, — сказала Келен. Річард в темряві подивився на неї.
— Я в порядку, — він спробував заспокоїти дружину. — Треба тільки дістати протиотруту.
Оуен, який чекав в тіні під сходами, почав спускатися, як тільки вони повернулися. Біля підніжжя драбини він штовхнув двері і озирнувся.
— Вони все ще тут, — з полегшенням вимовив чоловік. — Розмовляючі ще тут — я впізнав їхні голоси. І Мудрий повинен бути з ними. Вони не перейшли в інший секретний палац, як я боявся.
Оуен сподівався що Великі Розмовляючі погодяться допомогти звільненню їх народу від Ордена. Після того як вони одного разу відмовили в допомозі, Келен не думала, що вони погодяться на цей раз, але ж Оуен і його люди теж спочатку не погоджувалися боротися. На думку Оуена, варто Раді Розмовляючих переконатися в підтримці простих людей, як це сталося в їхньому місті, Уїлтертоні, вони побачать, що у бандакарців є реальний шанс знову стати вільними. І тоді Рада стане обговорювати план боротьби і брати участь в його реалізації. Багато людей з їхнього загону поділяли впевненість Оуена, що допомога Розмовляючих вже у них в руках.
Келен вважала, що у них зараз є куди більш важливе завдання, ніж бесіда з політиками. Вона передбачала, що може виявитися, що друга доза протиотрути схована. Це важливіше всього іншого. Вони повинні дати Річарду цілюще зілля.
Від однієї думки, що чоловік може померти, у неї тряслися коліна.
Увійшовши в невеликий передпокій, Оуен неголосно постукав у двері.
Яскраве світло від свічок проникло з кімнати, коли двері відчинилися. На порозі стояв сивочолий чоловік. Він мить дивився перед собою, потім його очі округлилися:
— Оуен?
Келен не думала, що чоловік відкриє двері. Не давши йому подумати про це, Річард штовхнув двері і ввійшов у кімнату. Чоловік швидко зник з його шляху.
— Сторож на дверях. — Лорд Рал підкликав Кару. — Жоден з цих людей не повинен вийти, поки я не скажу.
Морд-Сіт кивнула і зайняла позицію з іншого боку дверей.
— Що це означає? — Зажадав у Оуена відповіді один з чоловіків, з страхам поглядаючи на Річарда і Келен.
— Великий Розмовляючий, це життя, від імені якої ми говоримо з вами.
Приміщення освітлювалося свічками. Півтори дюжини чоловіків сиділи на килимках, потягуючи чай або відкинувшись на подушки, покладені уздовж стін. Раптово настала тиша.
Кам'яні стіни приміщення були нічим іншим, як внутрішнім фундаментом будівлі. Кам'яні стовпи, які двома лініями сходилися до центру кімнати, підтримували важкі балки майже над головою Річарда. Ніяких прикрас не було. Кімната виглядала як звичайний підвал, злегка облаштований для більшої зручності зібраних тут людей за допомогою килимків і подушок. На простих дерев'яних столах в дальньому кінці кімнати стояли канделябри. Кілька людей схопилися.
— Оуен, тебе вигнали, — суворо проголосив один із них. — Що ти тут робиш?
— Благородний Розмовляючий, ми всі і так самі останні вигнанці. — Оуен вказуюче простягнув руку. — Ось мої друзі з далекої країни Д'хара.
Келен, розправляючи на плечах Оуена сорочку, прошипіла йому на вухо: «Протиотрута».
Оуен заспокійливо кивнув. Розмовляючі з обуренням спостерігали, як він йде через кімнату в дальній правий кут. Хлопець потягнув один з каменів на рівні грудей і став розхитувати його з сторони в сторону. Річард підійшов і допоміг йому.
Нарешті Оуен вирішив, що досить розхитав важкий блок, щоб вийняти його на необхідну відстань, відсунув його і дістав з-за нього пляшечку. Не гаючи часу він передав її Річарду.
Хворий витягнув пробку, і Келен вловила аромат кориці. Річард залпом випив вміст.
— Ви повинні піти геть, — грізно сказав один з Розмовляючих. — Ви — небажані гості.
— Ми повинні побачити Мудрого, — не відступив Оуен.
— Що!
— Солдати Ордена прийшли на наші землі. Він вбивають і мучать наших людей. А деяку частину забирають.
— З цим нічого не можна поробити, — відповів один з Розмовляючих, з червоним від гніву і сорому обличчям. — Ми робимо все, що ми повинні, заради продовження життя наших людей. Ми робимо все, що повинні, заради запобігання насильству.
— Ми вже зупинили насильство, — заперечив Оуен. — Принаймні, в нашому місті. Ми вбили всіх людей Ордена, які тримали нас у страху, гвалтували, катували і вбивали наших людей. Тепер наші люди вільні. Всі бандакарці повинні продовжувати битися і звільнити інших. Це ваш обов'язок направити людей і не дати їм змиритися з рабством.
Розмовляючі обурено загомоніли.
— Ми не слухатимемо подібних промов!
— Давайте розповімо про це Мудрому. Подивимося, що він скаже!
— Ні. Мудрий не побачить вас! Ніколи! Ви повинні піти геть!
52
Один з Розмовляючих зі злістю схопив Річарда за сорочку, намагаючись виштовхати його.
— Це все через тебе! Ти чужинець! Дикун! Один з неосвічених! Ти сієш ці дурні ідеї серед наших людей! — Він старався з усіх сил. — Ти схиляєш наших людей до насильства!