Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
Коли Річард був дитиною, він теж грав з тим м'ячиком. Зедд запам'ятав посмішку, яка грала на обличчі дочки, коли вона бачила, як її власна дитина грає з її дорогоцінним м'ячиком. У ці миті Зедд бачив в її прекрасних очах спогади про власне дитинство. Дочка зберігала іграшку все життя, поки не померла.
Це був той самий, перший, м'ячик, який вона загубила. Мабуть, він закотився за скриню і впав в тайник, де і пролежав усі ці довгі роки.
Зедд нахилився вперед, нависаючи чолом над покритими пилом і поцяткованими потьмянілими блакитними і рожевими лініями м'ячиком, м'ячиком, якого торкалися маленькі пальчики його
Сестра Тахіра схопила старого за волосся і підняла голову.
— Ти брешеш мені! Це чарівний предмет. Я хочу знати, що він робить. — Відкинувши його голову назад, вона заглянула йому в очі. — Ти знаєш, я без вагань зроблю все, щоб ти став співпрацювати з нами. Його величність не прощає невдач.
Зедд підняв на неї очі, зморгуючи сльози.
— Це м'ячик, іграшка. Ось і все.
З насмішкою, вона відпустила його.
— Великий і могутній чарівник Зорандер, тільки подумати, що ми боялися тебе, — мучителька похитала головою. — Ти просто жалюгідний старий, чию відвагу можна зломити одним криком дитини. — Вона зітхнула. — Повинна зізнатися, що твоя репутація надто перебільшена.
Сестра взяла м'ячик в руки і покрутила його, вивчаючи. Потім з презирством відкинула в сторону, як непотрібну річ.
Зедд спостерігав за тим, як м'ячик стрибав і котився, поки не зупинився біля краю намети, напроти лавки, де сиділа Еді. Побачивши, що вона дивиться на нього, Зедд заглянув у її зовсім білі очі. Він відвернувся, чекаючи, поки Сестра зробить позначки в своїй книзі.
— Добре, — нарешті сказала вона. — Тепер подивимося, що знаходиться в сусідній палатці.
Солдати підняли Зедда зі стільця перш, ніж він зміг це зробити сам. Зап'ястя були міцно зв'язані за спиною, і старого постійно смикали за руки, тому плечі ломило від ниючого болю. Еді теж ривком підняли на ноги. Книга з шумом зачинилися. Труснувши сивими патлами, Сестра Тахіра повернулась і вивела їх з намету.
Так як Сестри знали, наскільки небезпечними можуть бути магічні речі з Замку Чарівників, особливо при неправильному поєднанні магії — а до цього могло призвести неприпустиме поєднання предметів або навіть дотик, — вони були досить обережні і приносили предмети тільки по одному. Кожен лежав у візку в окремій упаковці. Зедд знав, що в Башті були речі, які самі по собі не представляли небезпеки, але ставали небезпечними в присутності інших речей, які також самі по собі були безпечні. Часом існувала єдина комбінація предметів, завдяки якій досягався бажаний ефект.
Сестри мали великий досвід у найбільш таємних областях магії, так що вони розбиралися в її заплутаних принципах. Вони обходилися з вантажем з обережністю, якої заслуговував такий небезпечний товар. Який-небудь предмет міг бути розпакований тільки ними власноруч і тільки для огляду. Сестри водили Зедда і Еді з намету до намету, щоб Зедд міг ідентифікувати кожну знахідку, сказати їм, для чого вона була створена, як вона працює.
Вони займалися цим протягом декількох днів — Зедд не пам'ятав, скільки саме. Всупереч всім його зусиллям, нескінченні дні і ночі почали зливатися в його мозку.
Старий чарівник ухилявся, як тільки міг, але мало що був здатний зробити. Ці жінки були знаючі в магії. Їх не так легко було обдурити яким-небудь придуманим поясненням, і вони показували йому, наскільки болючими можливі наслідки таких обманів.
І, крім того, Зедд не знав, що саме їм відомо. Іноді Сестри прикидалися невігласами в добре відомих їм речах тільки для того, щоб подивитися, чи говорить він правду.
На щастя, їм поки що не попалося нічого дійсно небезпечного. Велика частина предметів виглядала просто і мала лише вузьке призначення — палочка, якою можна виміряти глибину води в колодязі, залізна прикраса у вигляді купи листя, що перешкоджає словам вийти за двері того місця, де вони були вимовлені. Велике збільшувальне скло, яке показує людину, яка увійшла до сусідньої кімнати. Корисні самі по собі, ці речі не були цінними або небезпечними і не могли допомогти імператору Джегану завоювати світ.
Ті небезпечні предмети, які Сестри розпакували і показали йому, не були чимось таким, чого вони не могли б легко відтворити своїми заклинаннями. Найбільш небезпечним виявилося заклинання на розписаній вазі. За певних умов, коли її наповнювали водою, температура різко підвищувалася, викликаючи вогненний вибух. Зедд не став обманювати, побоюючись ризикувати життями невинних, і відкрив принцип дії закляття — кожна Сестра мала сіль, яка могла створити такий же ефект. Це закляття мало захисну мережу. Воно було накладено і на інші вкрадені речі, якими могли користуватися тільки ті, кого річ визнавала, а коли предмети потрапляли в чужі руки, вони вибухали або самознищувалися.
Поки що нічого з вивезеного не принесло б великої користі Джегану. Хоча в палатках і було кілька предметів, які могли завдати шкоди. Ці заклинання — як і те, що було на розписаній вазі, — спочатку дізнавалися про людину, яка хотіла збудити їх магію. У руках справжнього господаря, такого як Зедд, вони були звичайними речами, але, відкриті злодієм, вони могли викликати катастрофу.
У Замку тисячі кімнат. Те, що вивіз караван Імперського Ордена — лише та частина, що лежала на відкритому місці.
Тому Зедд не побачив поки нічого особливого.
Він не знав, чи доживе до того, щоб побачити. Їзда в ящику після полону була дуже жорстока для нього. Старий чарівник все ще не оправився від ран, заподіяних йому після зустрічі з Джеганем. Стражники дозволили батькам робити все, що ті захочуть заради переконання Зедда і Еді здатися, але вони не дозволяли їм підійти дуже близько і вбити настільки цінних бранців. Батьки розуміли, що вбити старих їм не дадуть, але Зедд знав, що в запалі гніву подібні накази забуваються. Він хотів, щоб його вбили і покінчили з усім цим. Але імператору старі були потрібні живими, тому вартові стояли на посту.
Після декількох жахливих годин, коли діти безперервно кричали від тортур, а їхні батьки вимагали, навіть за допомогою сили, щоб старий чарівник почав співпрацювати і розповів імператору те, що йому потрібно, Зедд здався. Він погодився говорити — не стільки через удари від батьків, скільки для того, щоб ці безжальні люди припинили катувати дітей.
Він вважав, що нічого не втратив, здавшись. Це зупинило тортури дітей. Замок величезний. Вороги забрали жалюгідні крихти його вмісту. Зедд припускав, що караван, можливо, не віз нічого цінного для Джегана. Складання повного каталогу займе багато часу — можливо, тижні, поки вони дійдуть до останньої речі. Не можна було допускати, щоб катували дітей, коли Зедд при всьому бажанні не міг би повідомити Джегану нічого корисного.