Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
У наметі, освітленому кількома підвішеними на стовпи лампами, панував морок. Зедду здавалося, що його відриває від землі і кружляє. Смерділо. Спека і вологість самі по собі приносили запахи, але змішуючись вони виробляли жахливий сморід. Зедд відчував, що може втратити свідомість.
З того моменту, коли він спав в останній раз, минуло вже дуже багато часу, і старий чарівник не міг пригадати, коли йому вдавалося прилягти. Він міг поспати тільки іноді, задрімавши на стільці, поки Сестра Тахіра шукала у візку черговий магічний предмет, або коли вона відправлялася спати, а наступна Сестра ще не встигала
Нарешті дитина замовкла. Крик болю припинився, принаймні до тих пір, поки Зедд буде співпрацювати. До тих пір поки він просувається вперед, у батьків є надія.
Раптовий спалах болю розірвався в голові старого, відкинувши його назад. Стілець вилетів з-під нього, і він упав на підлогу. Оскільки руки були скуті за спиною, Зедд не міг нічого зробити, щоб пом'якшити падіння і сильно вдарився. У вухах задзвеніло, не стільки з-за того, що він впав на підлогу, скільки від удару, якого завдала йому Сестра за допомогою нашийника.
Зедд ненавидів подібні нечесні прийоми, а Сестри Тьми, не бентежачись, їх застосовували. Нашийник не дозволяв йому користуватися даром, так що чарівник не міг ним захищатися. Навпаки, Сестри використовували дар Зедда проти нього самого.
Для того щоб Сестра впала в лють, досить було найменшої причини. Багато хто з цих жінок колись були добрими і хотіли присвятити своє життя допомозі іншим людям. Джеган поневолив їх. Тепер вони виконували його накази. Навіть якщо вони колись і були ласкаві і ніжні, тепер, як було відомо Зедду, Сестри намагалися на крок випереджати жорстку дисципліну, прописану Джеганем. Їх власна дисципліна могла бути болісно жорстокою. Сестри повинні були домогтися результату, соноходця не влаштували б виправдання в тому, що з Зеддом у них виникли труднощі. Подолати всі труднощі і зламити волю старого було завданням Сестер.
Зедд побачив Еді, теж кинуту на землю. Вона терпіла ті ж покарання, що й він. Старидо більше страждав за неї, ніж за себе.
Стоячі осторонь солдати підійшли до Зедда, підняли, і посадили його на стілець. Він не міг піднятися сам через зв'язані у нього за спиною руки. Підручні Джегана з такою силою гепнули старого на стілець, що з його легень вирвався стогін.
— Ну, — зажадала Сестра Тахіра. — Що це?
Зедд нахилився і подивився на круглий предмет, що лежав навпроти нього в центрі столу. Смутні блакитні та рожеві лінії на ньому вигиналися зигзагами, викликаючи якесь глибоке впізнавання. Він подумав, що ця річ повинна бути йому знайома.
— Це… це….
— Це — що?! — Сестра Тахіра грюкнула книгою по столу так, що предмет підстрибнув і підкотився на кілька дюймів ближче до Зедда. Одна її рука лежала на книзі, а інша на столі. Мучителька схилилася над ним.
— Що це? Що воно робить?
— Я… Я не можу пригадати.
— Ти хочеш, щоб я привела сюди ще дітей? — Холодним загрозливим тоном запитала сестра. — Показати тобі їх маленькі лиця перед тим, як їх відведуть катувати в сусідню палатку?
— Я дуже втомився, — відповів старий чарівник. — Я намагаюся згадати, але безмірно втомився.
— Може, поки діти кричать, ти поясниш їх батькам, що ти втомився і просто не можеш пригадати?
Діти. Батьки.
Раптово Зедд згадав, що це за предмет. Спливли болісні спогади. Він відчув, як по його щоці прокотилася сльоза.
— Великі духи, — прошепотів він. — Де ви це знайшли?
— Що — це?
— Де ви це знайшли? — Повторив питання Зедд.
Сестра роздратовано випросталась. Вона розкрила книгу і почала з шумом гортати сторінки. Нарешті вона зупинилася і тицьнула пальцем в книгу.
— Тут говориться, що це знайшли у відкритому схованці в задній стінці чорного скрині з шістьма висувними ящиками в коридорі. Над скринею висів гобелен із трьома гарцюючими білими кіньми. — Тахіра закрила книгу. — Ну, що це?
— М'яч, — сковтнувши, відповів Зедд.
Сестра люто подивилася на нього.
— Я знаю, що це на вигляд м'яч, старий бовдур. Для чого він? Що він робить? У чому його призначення?
Втупившись на м'ячик, який за розміром був не більше його кулака, Зедд згадав.
— Це м'ячик для дітей. Він призначений для їх розваги.
Сповнившись гіркоти, Зеддікус згадав цей м'яч, тоді ще яскраво розфарбований. Згадав, як його маленька дочка з хіхіканням носилася за ним по залах Вежі Чарівників. Він подарував їй цей м'яч за успіхи в навчанні. Іноді дівчинка запускала його по залах, підганяючи вереском, як якби м'яч був ручним звірятком. Її самою улюбленою розвагою було кидання цього м'ячика на підлогу на стику коридорів так, щоб він відскакував на стіну, а від неї — до протилежної стіни; так він скакав до кінця коридору. Малятко дивилося, в який з коридорів він вилітав — лівий чи правий, і потім мчало за ним.
Одного разу вона прийшла в сльозах. Зедд попросив її розповісти, що трапилося. Дочка кинулася до нього в обійми і сказала, що м'ячик кудись покотився і зовсім загубився. Вона хотіла, щоб улюблена іграшка знайшлася. Батько ж сказав, що якщо вона пошукає, то напевно знайде його сама. Дівчинка днями бродила по коридорах Вежі в пошуках м'ячика, але так і не змогла знайти його. Вона довго не могла втішитися.
Нарешті одного разу, вийшовши на світанку, Зедд здійснив довгу прогулянку в Ейдіндріл на ринок, що знаходився на вулиці Стентор. Там він відразу підійшов до ятки, де торгували іграшками, і знайшов мячик з кольоровими зигзагами. Він купив дочці інший — не такий, який був у неї, а з рожевими і зеленими зірочками. Він свідомо вибрав м'ячик, не схожий на той, який вона втратила, аби маля не думало, ніби бажане завжди чудесним чином виконується. Він хотів дати їй зрозуміти, що є багато шляхів, що ведуть до мети, і не треба наполегливо хапатися за один.
Зедд згадав, як донька обняла його ноги, дякуючи за новий м'ячик. Як говорила, що він найкращий батько у всьому світі і вона буде більш уважною з новим м'ячем і ніколи його не втратить. Він посміхався, коли малятко, жартуючи, поклала руку на серце і продекламувала придуману нею клятву.
Цей м'ячик став її скарбом. Через маленький розмір він став одним з тих предметів, які вона завжди брала з собою, навіть після того, як виросла. Вона поклала його в торбу і перед тим, як втікати разом з Зеддом в Західні землі, після того як Даркен Рал згвалтував її.