11/22/63
Шрифт:
— Ваша дружина?
— Йо. Це знято в день нашого двадцятип’ятирічного ювілею. Вона померла через два роки. Це тепер трапляється повсякчас. Політикани вам казатимуть, що все це через атомні бомби — відтоді, як трапилося Ханойське Пекло у 69-му, їх було двадцять вісім, чи, може, двадцять дев’ять зірвано навзаєм. Вони в цьому клястимуться, аж синітимуть, та кожен знає, що виразки й рак не поширювалися так сильно, не було так погано до того, як з Вермонтською Янкі приключився Китайський синдром [694] . Це трапилося, коли роками вже тривали мітинги протесту проти цієї станції. «Ох, — казали вони тоді, — не буде жодних сильних землетрусів у Вермонті, ні-ні, тільки не тут, не в Божому царстві, хіба що звичайні тремтіння й здвиги». Йой. А поглянути, що відбувається.
694
Китайський синдром — іронічний термін фізиків-атомників, що означає гіпотетичну аварію АЕС з розплавленням енергоблоку й проникненням ядерного пального глибоко в ґрунт («аж до Китаю»).
— Ви кажете, що у Вермонті вибухнув реактор? [695]
— Радіація поширилася на всю Нову Англію і південний Квебек.
— Коли?
— Джейку, ви з мене насміхаєтеся?
— Аніскілечки.
— Дев’ятнадцятого червня 1999 року.
— Мені дуже жаль вашу дружину.
— Дякую, синку. Вона була доброю жінкою. Гарною жінкою. Вона на таке не заслуговувала. — Він повільно витер рукою собі очі. — Давно вже я не балакав про неї, та де там, багато часу минуло відтоді, як я взагалі бодай з кимсьбалакав. Можна, я наллю вам ще трохи цього звеселяючого соку?
695
Vermont Yankee — АЕС у місті Вернон, штат Вермонт, працює з 1972 року; у 2010 р. Сенат штату проголосував за закриття станції після 1912 р., компанія, яка володіє станцією, оскаржує це рішення в суді.
Я розсунув пальці, показуючи крихітну дещицю. Я не збирався довго тут розсиджуватися; всю цю макабричну історичну картину, всю цю мрякуя мусив збагнути похапцем. Мені багато чого слід було зробити, і не в останню чергу повернути до життя моючудову жінку. Це означає попереду нову розмову з містером Зелена Картка. Мені не хотілося провадити її підпилим, але ще один ковток віскі не завадить. Я його потребував. Емоції в мене перебували ніби в замороженому стані, що, либонь, було на краще, бо обертом йшла голова.
— Вас паралізувало під час Операції Тет? — думаючи при цім: «Звісно, там вас і ранило, але все могло бути ще гірше; в попередній версії ви загинули».
Він якусь мить здавався спантеличеним, а потім лице в нього прояснішало.
— Гадаю, так, якщо подумати, це дійсно тоді трапилося під час свята Тет. Хоча ми звикли називати це Великим Сайгонським Пройобом 1967-го. Вертоліт, у якому я сидів, розбився. Мені пощастило. Більша частина хлопців, що були зі мною в тому птаху, загинули. Дехто з них були дипломати, а дехто ще зовсім діти.
— Тет шістдесят сьомого року, — перепитав я. — Не шістдесят восьмого?
— Саме так. Ви тоді ще не народилися, але, гадаю, ви читали про це в історичних книжках.
— Ні. — Я дозволив йому наточити ще скотчу в мою склянку — лише, щоб покрило денце — і продовжив: — Я знаю, що на президента Кеннеді був замах, його ледь не вбили у 1963 році. Після того я не знаю нічого.
Він замотав головою.
— Це найдивовижніший випадок амнезії з усіх, про які я бодай колись чув.
— А Кеннеді переобрали?
— Проти Ґолдвотера? [696] Авжеж, будьте певні.
— І він знову взяв Джонсона собі в партнери?
— Звичайно. Кеннеді потрібен був Техас. І він отримав його підтримку. Губернатор Коннолі працював на нього в тих виборах, немов раб, хоч як він сам не зневажав президентську ідею Нового Фронтиру [697] . Це тоді називали Зірковою Заморокою. Через те, що трапилося того дня в Далласі. Ви про це справді не знаєте? Ніколи не вчили цього в школі?
696
Barry Goldwater (1909–1998) — сенатор від Аризони, кандидат Республіканської партії у президентських виборах 1964 року, які він програв Ліндону Джонсону.
697
Новий Фронтир — запропонована у 1960 р. президентська програма ДжФК, в назві якої закладено спрямованість на досягнення мети вищої за сподівання, як це було під час освоєння Дикого Заходу й Тихоокеанського узбережжя в ХІХ ст.
— Ви через це прожили, Гаррі. То розкажіть мені.
— Та мені неважко, — погодився він. — Сьорбайте до дна, синку. Киньте роздивлятися на ті знімки. Якщо ви не знали того, що у 1964-му Кеннеді було переобрано, то, звісно, аж ніяк не можете знати бодай когось з моєї родини.
«Якби ж то, Гаррі», — подумав я.
Коли я був ще зовсім малюком — чотири, а може, й три рочки мені тоді було, — мій п’яний дядьо розповів мені про «Малу Червону Кобу». Не ту казку про «Червону Шапочку» зі стандартної дитячої збірки, а її дорослу версію, повну криків, крові і важких ударів сокири дереворуба. Я й тепер живо пам’ятаю, як тоді це слухав, але залишилося лише кілька деталей: оскалені в сяючій усмішці ікла вовка, це певна річ, а ще криваве місиво, що виявилося бабусею, яка відродилася з розчиненого вовчого черева. Я таким чином хочу сказати, що, якщо ви очікуєте на «Короткий курс альтернативної Історії Світу у викладенні Гаррі Даннінга Джейку Еппінгу»,краще про це забудьте. Справа не тільки в тому, що страшно було дізнаватися, як все паскудно пішло. Просто я мусив швидше повернутися й усе виправити.
Проте кілька фактів удержались. Всесвітні пошуки Джорджа Емберсона, наприклад. Нічого пожиточного з того не вийшло — Джордж зник, як колись був зник той суддя Крейтер [698] , — але за ці сорок вісім років, що минули з часу невдалого замаху в Далласі, Емберсон перетворився на ледь не містичну фігуру. Рятівник чи учасник змови? Люди збиралися на спеціальні сходини для обговорення цієї теми, слухаючи розповідь Гаррі в цій частині, я не міг втриматися від думок про всі ті теорії змови, що розплодилися й буяли після вдалого замаху Лі Освальда. Як нам відомо, учні, минуле гармонізується.
698
Joseph Crater (1889–1930) — член Верховного суду штату Нью-Йорк; ввечері 6 серпня 1930 року вирушив пішки з ресторану до сусіднього театру, але по дорозі безслідно зник, кілька років його шукала вся Америка, інсинуації щодо його таємничого зникнення не припиняються й тепер.
Очікувалося, що у 1964-му Кеннеді змете геть Баррі Ґолдвотера, але він виграв з перевагою менш ніж у сорок голосів членів колегії виборщиків, різниця, яку тільки найвпертіші послідовники Демократичної партії вважали респектабельною. На початку свого другого терміну він розлютив як правий електорат, так і військовий істеблішмент заявою, що «Північний В’єтнам несе меншу загрозу нашій демократії, аніж расова нерівність у наших школах і містах». Він не прибрав звідти цілком американські війська, але їх було відведено до Сайгона і це кільце навкруг міста було названо — дива, дива — Зеленою Зоною [699] . Замість ввергання великої кількості вояків, друга адміністрація Кеннеді вкидала туди великі суми грошей. Це Американський Стиль.
699
Зеленою зоною став називатися центр міжнародної присутності в Багдаді після окупації Іраку американськими військами у 2003 р.
Великих реформ 1960-х, які б забезпечували рівні громадянські права, так і не було впроваджено. Кеннеді не був Ліндоном Бенджаміном Джонсоном, а сам Джонсон як віце-президент був абсолютно безсилий йому допомогти. Республіканці й Діксікрати [700] сто десять днів блокували прийняття законопроектів, один навіть помер у залі і став героєм правих. Коли врешті-решт Кеннеді здався, він експромтом видав фразу, яка переслідувала його до самої смерті у 1983 році: «Біла Америка заповнила наш дім розпалом; тепер він згорить».
700
Dixiecrats — назва нетривалої Демократичної партії за права штатів, організованої у 1948 р. ультраправими сегрегаціоністами, котрі відокремилися від класичної Демократичної партії.