11/22/63
Шрифт:
Пролунав дзвінок у двері. Я поклав на рукопис прес-пап’є, щоб не розлетілися аркуші, і пішов подивитися, хто там до мене з візитом. Все це я пам’ятаю дуже ясно: танцюючі фіранки, гладенький річковий камінь у ролі прес-пап’є. По радіо грає «Цього разу», довге світло техаського надвечір’я, яке я вже встиг полюбити. Я мушу це пам’ятати. Це ж тоді я перестав жити в минулому, а почав просто жити.
Я відчинив двері, за ними стояв Майкл Косло.
— Я не можу, містере Емберсон, — рюмсав він. — Я просто не можу.
— Гаразд, Майкле, заходь, — сказав я. — Давай про це поговоримо.
Я не здивувався, побачивши його. Перш ніж втекти до Епохи Всезагального Куріння, я п’ять років керував театром у Лізбонській середній школі і за той час достатньо надивився випадків сценобоязні. Режисерувати акторів-підлітків —
Мімі Коркоран і насправді правила Денголмською консолідованою середньою школою, і це саме вона улестила мене взятися за постановку спектаклю силами учнів середніх і старших класів, коли викладача математики Елфі Нортона, котрий займався цим багато років, було діагностовано на гострий мієлолейкоз і він переїхав на лікування до Х’юстона. Я намагався відмовитися, аргументуючи це тим, що все ще займаюся дослідженнями в Далласі, але взимку і ранньої весни 1961 року я туди наїжджав не вельми часто. Мімі про це знала, бо, коли б Дік не потребував підміни на уроки літератури в той період навчального року, я завжди був доступний. А щодо Далласа, то я поки що тримався очікувальної тактики. Лі все ще перебував у Мінську, де невдовзі мав одружитися з Мариною Прусаковою, дівчиною в червоній сукні й білих туфлях.
— У вас повно вільного часу, — сказала Мімі. При цім вперши руки у свої неіснуючі стегна: того дня вона цілком перебувала в настрої «полонених не беремо». — І вам за це заплатять.
— О, так, — відповів я. — Ми це з’ясовували з Діком. П’ятдесят баксів. Затусуюся на всю губу у трубу.
— Як це?
— Не звертайте уваги, Мімі. На даний час у мене все гаразд з грошима. Може, ми на цьому й зупинимось?
Ні. Ніяких «може». Міз Мімі була бульдозером у людській подобі, і якщо натикалася на нібито непохитний об’єкт, вона просто опускала свій ніж-відвал і додавала обертів двигуну. Без мого втручання, сказала вона, за всю історію їхньої школи вперше невідбудеться вистави. Батьки будуть розчаровані. Шкільна рада буде розчарована. «І, — додала вона, суплячи брови, — я зневірюся».
— Господь простить вам зневіру, міз Мімі, — сказав я. — Але послухайте. Якщо ви дозволите мені самому вибрати п’єсу — що-небудь таке, не дуже неоднозначне, обіцяю — я за це візьмуся.
Похмурість Мімі Коркоран розчинилася в тій сяючій посмішці, котра завжди перетворювала Діка Сімонса на казанок ось-ось закипаючої вівсянки (що, пристрасно кажучи, не було аж надто значною трансформацією).
— Прекрасно! Хтозна, можливо, вам пощастить знайти блискучого лицедія, що невпізнаним ходить нашими коридорами.
— Авжеж, — кивнув я, — в свинячий голос [356] .
Проте — життя це ще той жарт — я дійсно знайшов блискучого драматичного актора. Абсолютно природного. І ось тепер, напередодні нашої прем’єри, після якої мусить відбутися ще три спектаклі, він сидить у моїй вітальні, займаючи ледь не весь диван (що покірно угнувся під його двома сотнями й сімдесятьма фунтами ваги), і ридає ридма, як дурненький [357] . Майк Косло. Відомий також, як Ленні Малюк у зробленій Джорджем Емберсоном для шкільного рівня адаптації твору Джона Стейнбека «Про мишей і людей» [358] .
356
В оригіналі гра слів «and pigs may whistle» («і свині можуть засвистати») натякає на характерну (ледь не стандартну) для класичних англійських п’єс назву пабів «Свиня
357
270 фунтів = 122,5 кг.
358
Ленні Малюк — дужий, добрий, розумово обмежений сезонний наймит і випадковий убивця дружини Керлі, трагічний герой повісті «Про мишей і людей» (1937) одного з найпопулярніших американських авторів ХХ ст., нобелівського лауреата (1962) Джона Стейнбека (1902–1968); театральні адаптації повісті широко ставляться у світі.
Тобто це якщо я зумію його умовити вийти завтра на сцену.
Я подумав, чи не дати йому кілька серветок клінекс, але вирішив, що вони тут не зарадять. Натомість дістав на кухні з шухляди рушник для витирання посуду. Він витер обличчя, сяк-так опанував себе, а потім безутішно подивився на мене. Очі мав червоні й вогкі. Він не почав плакати перед моїми дверима; виглядало на те, ніби це в нього триває всю другу половину дня.
— Окей, Майку. Поясни мені все толком.
— Всі в команді з мене сміються, містере Емберсон. Тренер почав називати мене Кларком Ґейблом [359] — це було на весняному пікніку Лев’ячого прайда — і тепер геть усітак мене кличуть. Навіть Джимі. — На увазі мався Джим Ла-Дью, супер-форсований квотербек команди й кращий друг Майка.
Мене не здивувала поведінка тренера Бормана, то був прозаїчний, навіжено відданий своїй справі чоловік, котрий не терпів, коли хтось заступав на його територію, неважливо, було це під час сезону чи поза ним. А Майка обзивали й гірше; чергуючи в коридорах, я чув, як його кликали Заробітчанином Майком, Тарзаном і Ґодзилою. Він відбивався від прізвиськ сміхом. Така смішлива, навіть неуважна реакція на глузування й кпини може бути найціннішим додатком до зросту й загальних розмірів, яким обдаровуються величезні хлопці, а я біля Майка з його висотою далеко за два метри й вагою 270 фунтів виглядав, як той Мікі Руні [360] .
359
William Clark Gable (1901–1960) — кіноактор, секс-символ 1920—1930-х рр. на прізвисько «король Голлівуду».
360
Mickey Rooney (нар. 1920 р.) — актор Голлівуду, став зіркою ще дитиною, працюював найдовше.
У футбольній команді «Левів» була лише одна зірка, і нею був Джим Ла-Дью — хіба не він мав власний білборд на перехресті шосе № 77 й дороги № 109? Але якщо й був гравець, котрий забезпечував можливістьДжимові бути зіркою, то це саме Майк Косло, котрий запланував собі, щойно закінчиться шкільний сезон, вступити до Техаського університету A & M. Ла-Дью ж збирався потрапити до ударної групи Бамської «Кармазинової хвилі» (про що завжди були раді вам доповісти як він сам, так і його батько) [361] , але якби хтось попрохав мене вибрати з цих двох того, хто має більші шанси вийти у профі, власні гроші я поставив би на Майка. Джим мені подобався, але разом з тим мені повсякчас задавалося, що в нього або травма коліна ось-ось станеться, або вивих плеча. З іншого боку, Майк з його будовою, схоже, більше був готовий до довготермінової праці.
361
«Кармазинова хвиля» (Crimson Tide) — неофіційна назва футбольної команди Алабамського університету, який має неофіційне прізвисько Бама.
— Що каже Боббі Джилл?
Майк і Боббі Джилл Оллнат ходили практично стегно до стегна, наче зрощені. Розкішна дівчина? Гаразд. Білявка? Гаразд. Чирлідерка? Чи варто питатися?
Він розплився в усмішці.
— Боббі Джилл за мене на тисячу процентів. Каже, щоб я узяв себе в руки, щоби перестав звертати увагу на тих хлопців, що козу навкруг мене водять.
— Слова розсудливої юної леді.
— Йо, вона абсолютно найкраща.
— До речі, я підозрюю, що всі ті клички — зовсім не те, що тебе бентежить. — А коли він не відповів: — Майку? Не мовчи.