Без права на реабилитацию. Часть 2
Шрифт:
...Активна співпраця ОУН з німецьким фашизмом до Великої
Вітчизняної війни і під час її привела до страшних спустошень краю,
до великих жертв, яких український народ не зможе забути” [28].
Колишній член Центрального проводу ОУН і командувач УПА
“Північ” – Галаса Василь Михайлович, свого часу зробив такі зауваження:
“Я, колишній кадровий націоналіст, прийшов до остаточного і без-
сумнівного висновку: діяльність ОУН – то злочин проти українського
народу,
розправи ОУН над своїми жертвами до самої смерті стоятимуть у мене
перед очима страшним маревом... У чому, скажіть, були винними
немовлята, яким бандерівці розбивали голови об одвірки?” [29].
Колишній командувач УПА “Схід” – Воробець Федір, він же
“Верещак”, “Орест”, “Олекса”: “... під моїм керівництвом були скоєні
великі злочини проти представників Радянської влади та мирного
населення, не кажучи вже про масове знищення учасників ОУН-УПА,
запідозрених у співпраці з органами Радянської влади. Достатньо сказати,
що лише в одному Сарненському надрайоні ОУН: у районах Сарненському,
Березовському, Клесовському, Висоцькому Рівненської області і Давид-
Городенському, Сталінському, Пінському Мінської області, Білорусія,
підлеглими мені бандами (загонами) УПА і боївками СБ згідно з
отриманими звітами тільки в одному 1945 р. ліквідовано 6000 чоловік
мирного населення. Найбільш злочинними фактами бандитських
проявів на керованих мною територіях були: вбивство командувача
фронту генерала Ватутіна в Острозькому районі Рівненської області у
квітні-травні 1944 р., вбивство групи радянських офіцерів у кількості
12 чоловік в Клесовському районі Рівненської області у лютому 1945 р.,
вбивство 10 військовослужбовців, у тому числі начальника винищу-
вального батальйону, ліквідація робітників радянсько-партійних органів
у кількості 20 чоловік весною 1945 року в Костопільському районі
Рівненської області, вже не кажучи про масові зіткнення і ліквідацію
невеличких груп та поодиноких бійців, про диверсійно-терористичну
діяльність на залізничному транспорті і шосейних дорогах” [30].
“Левко” – рядовий стрілець боївки окружного провідника ОУН
на Житомирщині у листі-сповіді (1948 р.) до свого друга “Куща” писав:
“Тільки тепер я зрозумів, що наробив і як загубив своє молоде життя.
Не маючи рідних, я... довірився тобі, як старшому брату, і дав заманути
себе в бандитську шайку. Невже ти не розумів, куди мене штовхав і
на який шлях направляв? Хіба це була боротьба за волю, за народ, як
ти мені говорив?
100
Адже
називали боротьбою “за самостійну Україну”. Ця дурна витівка багато
взяла у мене крові і майже не саме життя” [31].
На підкріплення висновків дослідників українського націоналістич-
ного руху та осіб, причетних до його діяльності, – зауваження-
застереження видатного історика, першого президента України Михайла
Грушевського: “... націоналізм – це ганебно для українського народу,
бо націоналізм завжди хоче крові і постійно шукає ворогів” [34].
Виходячи із наведених висновків про діяльність ОУН-УПА,
зроблених дослідниками і самими учасниками націоналістичного руху,
можна ствердно сказати: не можна їх визнавати “ветеранами руху ,опору Другої світової війни і борцями за незалежну Українську
державу ”,бо вони творили народовбивство .
Проект Закону народного депутата України Богдана Костинюка
та інші проекти і “різні наукові дослідження” вступають у протиріччя
з уже прийнятим Законом України від 17.04.1991 р. “Про реабілітацію
жертв політичних репресій на Україні» і законами України “Про статус
ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту” (22.10.1993 р. та
22.12.1995р.).
У цих законах чітко розписано, хто є хто.
Члени ОУН і бійці УПА, які скоїли тяжкі злочини перед державою
і народом, не підлягають реабілітації.
Учасникам ОУН і бійцям УПА, в яких чисті руки, які реабіліто-
вані, та інші, котрі не причетні до насильницьких дій, згідно з вказаними
законами, надається статус ветеранів війни – учасників бойових дій,
інвалідів війни та учасників війни.
Таким чином, соціальні питання щодо учасників ОУН-УПА вирішені
у повному обсязі, як і для інших громадян держави, які захищали
Батьківщину у роки Великої Вітчизняної війни та інші часи.
Що ж стосується організаційних структур ОУН-УПА, то вони є
злочинними і згідно з міжнародними правовими актами та чинним
законодавством України не підлягають реабілітації.
Й насамкінець. Український націоналістичний рух ніколи не був
і не є самостійною силою, тому не може бути мови про визнання
українських націоналістів, колишніх членів ОУН і бійців УПА та їх
лідерів, чиї руки заплямовані людською кров’ю, “ветеранами національно-
визвольних змагань II світової війни з 1939 до 50-х років, ветеранами