Безсоння
Шрифт:
— Навряд чи вони купили все це в Кмарта, — пояснив Лейдекер телерепортерові. — Це вже сто відсотків.
Потім показали розбиті, забруднені вікна. Камера повільно переходила від одного вікна до іншого. Фарба дуже нагадувала кров, і Ральф вирішив, що він не хоче доїдати спагетті з сиром.
— Демонстранти принесли з собою ляльок, усередині яких була суміш сиропу «Каро» із червоним харчовим барвником, — підсумував Кіркленд. — Вони шпурляли ляльок об стіни будинку, вигукуючи гасла проти Сьюзен Дей. Двоє вікон розбиті, але особливої шкоди не завдано.
Камера зупинилася, показуючи забруднену шибку.
— Чимало ляльок розбилися, — говорив тим часом Кіркленд, — розприскуючи речовину, що дуже нагадує кров. Це, природно, налякало службовців, які стали свідками цього бомбардування.
На екрані з’явилася приємна темноволоса жінка в слаксах і пуловері.
— О, погляньте, це ж Барбі? — закричала Луїза. — Ось це! Сподіваюся, Сімона теж дивиться телевізор! Може, мені…
Тепер настала черга Мак-Ґоверна втихомирювати її.
— Я так злякалася, — казала Барбара Річардс. — Спочатку мені здалося, що вони справді кидають у вікна ембріони або мертвих дітей, трупики яких їм вдалося якимось чином роздобути. Навіть коли прибіг лікар Гарпер, заспокоюючи нас і переконуючи, що це всього лише ляльки, я не була цілком упевнена.
— Як ви сказали, вони щось скандували? — запитав Кіркленд.
— Так. Я чула, як вони вигукували: «Геть із Деррі, Ангеле смерті!»
На екрані знову з’явився Кіркленд.
— Близько дев’ятої години ранку демонстрантів доставили в поліцейський відділок на Мейн-стріт, Лізетт. Наскільки я зрозумів, дванадцятьох із них після допиту відпустили, а шістьох заарештували за злісне хуліганство. Здається, у тривалій війні проти абортів у Деррі пролунав ще один постріл. Джон Кіркленд для новин Четвертого каналу.
— «Ще один постріл…» — почав було Мак-Ґоверн і скинув руки.
На екрані знову з’явилася Лізетт Бенсон.
— А тепер послухаємо Енні Ріверс, яка годину тому розмовляла з так званими «Друзями життя», яких заарештували вранці.
Енні Ріверс стояла на сходах поліцейського відділка на Мейн-стріт разом з Едом Діпно і якимось високим, хворобливо-жовтяничним типом.
Ед в сірому твідовому піджаку й штанях мав охайний і особливо привабливий вигляд. Високий чоловік із цапиною борідкою був одягнений підкреслено недбало — певно, він гадав, що саме так мусили одягатися пролетарі штату Мен: витерті джинси, запрана робоча блуза, підтяжки кольору пожежі.
Ральфові знадобилася всього секунда, щоб упізнати його. Це був Ден Далтон, власник магазину старого одягу. Востаннє Ральф бачив його по інший бік вітрини «Секонд-генд», як він махав рукою Гему Дейвенпорту й усім своїм виглядом ніби промовляв: «Кого цікавить твоя думка?»
І все ж погляд Ральфа був прикутий до Еда Діпно, такого акуратного, підтягнутого й зібраного. Очевидно, Мак-Ґоверн відчув те саме.
— Господи, не можу повірити, що це одна й та ж людина, — пробурмотів він.
— Це, Лізетт, — говорила тим часом гарненька блондинка, — поряд зі мною Едвард Діпно й Деніел Далтон, обидва жителі Деррі, заарештовані за участь у ранковій демонстрації. Усе правильно, джентльмени? Вас заарештували?
Вони кивнули — Ед із ледь помітною іронією, Далтон — з дуже рішучим виглядом. Погляд, який він кинув на Енні Ріверс, можна було розцінити (принаймні, так здалося Ральфу) ось так: у якій же з клінік, що практикує аборти, я бачив вас, міледі?
— Вас звільнили під заставу?
— Ми заплатили самі. Сума виявилася незначною, — пояснив Ед. — Ми не збиралися заподіювати кому-небудь шкоди. Тим паче, ніхто й не постраждав.
— Нас заарештували тільки тому, що безбожні правові структури цього міста на нашому прикладі вирішили показати, на що вони здатні, — додав Далтон. І Ральфові здалось, як на мить напружилося обличчя Еда.
Вираз «знову-він-про-це».
Енні Ріверс знову піднесла мікрофон до губ Еда.
— Головне тут не філософія, а практика, — сказав він. — Хоча людям з Центру допомоги жінкам більше подобається просторікувати про свої старання у сфері правового захисту жінок і дітей, про успішну лікувальну діяльність в інших не менш корисних речах, існує й зворотній бік медалі. Ріки крові витікають із Центру допомоги жінкам.
— Безневинної крові! — істерично вигукнув Далтон. Очі блищали на його видовженому, худому обличчі, і Ральф раптом усвідомив: у всьому східному Мені люди дивляться цю програму і вважають, що чоловік у червоних підтяжках — безумець, тоді як його сподвижник видається цілком розумним і розважливим хлопцем. Це було майже кумедно.
Ед розцінив втручання Далтона як якийсь еквівалент Алілуя й витримав паузу, перш ніж заговорити знову.
— Кровопролиття, масове вбивство відбувається в Центрі вже більше восьми років, — сказав Ед. — Чимало людей — особливо такі радикальні феміністки, як доктор Роберта Гарпер, головний адміністратор Центру, — воліють напускати туману, використовуючи евфемізми типу «раннє переривання», але ж говорять вони про аборт — акт образи й насильства суспільства над жінкою.
— Але хіба метання у вікна приватної клініки ляльок, наповнених імітацією крові, це гідний метод повідомлення вашої точки зору громадськості, містере Діпно?
На мить — усього лише на секунду, було й немає — іскорки іронії в очах Еда поглинув сплеск чогось важчого, холодного. На мить перед Ральфом знову постав Ед Діпно, готовий накинутися на водія пікапа, дужчого й важчого за нього. Ральф забув, що інтерв’ю записували понад годину тому, і злякався за журналістку, що була такою ж красивою, як і жінка, з якою все ще був одружений той, із ким вона записувала інтерв’ю. «Будь обережна, мала, — подумав Ральф. — Будь обережна, остерігайся. Ти поряд із дуже небезпечним чоловіком».
Але тут грізний спалах згас, і чоловік у твідовому піджаку знову став таким же приязним, як приятель, що пояснює причину своєї затримки. І знову саме Далтон, що нервово ляскав яскраво-червоними підтяжками, скидався на безумця.
— Ми лише продовжуємо те, чого так званим справжнім арійцям не вдалося зробити в тридцяті, — продовжував Ед спокійним тоном вихованої людини, змушеної повторювати одне і те саме знову і знову… В основному для тих, кому це вже мало бути відоме. — Вони мовчали, і шість мільйонів євреїв були винищені. У нашій країні зараз відбувається подібне винищення…