Безсоння
Шрифт:
— Більше тисячі дитячих життів щодня, — утрутився Далтон. Його покинула колишня нервозність, він говорив утомленим тоном. — Більшість шматками виривають із утроб матерів, їхні рученята скидаються в німому благанні, коли вони вмирають.
— Боже милосердний, — зітхнув Мак-Ґоверн. — Більшої дурниці я не чув…
— Тихше, Біллі! — вигукнула Луїза.
— …мета протесту? — поцікавилася Ріверс у Далтона.
— Як вам, можливо, відомо, — вимовив Далтон, — міська рада погодилася перевірити ще раз установлені правила, які дозволяють Центру допомоги жінкам діяти так, як це відбувається зараз. На початку листопада це питання буде поставлене на голосування. Люди, які захищають право на аборт, бояться, що муніципалітет може підкинути піску в їхній чудово налагоджений конвеєр убивств, саме тому вони й звернулися до Сьюзен Дей, найвідомішої в країні захисниці права на аборт, щоб спробувати підтримати роботу свого конвеєра. Ми збираємо сили…
Мікрофон знову хитнувся в бік Еда.
— Чи будуть ще акції протесту, містере Діпно? — запитала Ріверс, і Ральфові несподівано здалося, що Ед цікавить дівчину не лише з професійної точки зору. А чому б і ні? Ед — симпатичний чоловік, до того ж навряд чи міс Ріверс відомо, що Ед вважає, начебто Кривавий Цар і його центуріони перебувають у Деррі, об’єднавшись із дітовбивцями з Центру допомоги жінкам.
— Доти, поки в закони, які відкрили двері цьому масовому винищенню, не будуть внесені виправлення, протести продовжаться, — відповів Ед Діпно. — І ми сподіваємося, що історики наступного сторіччя запишуть, що не всі американці чинять, як нацисти в похмурий період нашої історії.
— Протести з насильством?
— З насильством ми саме й боремося. — Вони подивилися одне одному в очі, і Ральф подумав: чи не сталося з Енні Ріверс те, що Керолайн зазвичай називала «випадком гарячих стегон». Ден Далтон, усіма забутий, стояв осторонь.
— Чи можете ви гарантувати безпеку Сьюзен Дей під час її перебування в Деррі?
Ед посміхнувся, і перед внутрішнім поглядом Ральфа постав спекотний серпневий день близько місяця тому — Ед, стоячи на колінах і впираючись обома руками в груди Ральфа, видихає йому в обличчя: «Вони спалюють ембріони під Ньюпортом». Ральф поморщився.
— У країні, де тисячі дітей висмоктуються з материнських утроб медичним еквівалентом промислових пилососів, не думаю, що хтось може дати хоч якісь гарантії, — парирував Ед.
Енні Ріверс непевно глянула на нього, неначе вирішуючи, чи варто ставити наступне запитання (можливо, про номер його телефону), потім повернулася обличчям до камери.
— Енні Ріверс із поліцейського відділка Деррі, — закінчила вона репортаж.
Знову з’явилася Лізетт Бенсон, і подивований вираз її обличчя наштовхнув Ральфа на думку, що, можливо, він був не єдиним, хто відчув притягання, що виникло поміж жінкою-репортером і чоловіком, який давав інтерв’ю.
— Ми будемо повторювати репортажі протягом дня, — повідомила Лізетт. — Будьте з нами о шостій, і ви дізнаєтесь подробиці. В Оґасті губернатор…
Луїза підвелася і вимкнула телевізор. Якусь мить вона дивилася на потемнілий екран, потім, важко зітхнувши, сіла в крісло.
— У мене є чорничний компот, — сказала вона, — але після цього хіба захочеться чого-небудь?
Обидва чоловіки похитали головами. Мак-Ґоверн, глянувши на Ральфа, мовив:
— Це жахливо.
Ральф кивнув. Він і далі бачив, як Ед метається по галявині, б’ючи в такт крокам кулаком по розкритій долоні іншої руки.
— Як же його могли випустити під заставу, а потім дозволити брати в них інтерв’ю, начебто він цілком нормальна людська істота? — обурено запитала Луїза. — Після того що він зробив з бідолашною Елен? Господи, ця Енні Ріверс готова була, здається, запросити його до себе на обід!
— Або поласувати крекерами в його ліжку, — сухо докинув Ральф.
— Звинувачення в побитті дружини й сьогоднішня подія — зовсім різні речі, — відзначив Мак-Ґоверн. — Можу побитися об заклад, що адвокат, який буде вести його справу, саме на цьому й будуватиме лінію захисту.
— До того ж побиття дружини — всього лише юридично карна провина, — нагадав Ральф.
— Але як же так? — здивувалася Луїза. — Вибачте, але я ніколи не зможу зрозуміти, як це побиття може виявитися всього лише провиною?
— Це провина, якщо б’єш власну дружину, — іронічно піднявши брови, пояснив Мак-Ґоверн. — Такі американські закони, Лу.
Жінка нервово стиснула руки, потім зняла портрет містера Чесса з телевізора, подивилася на нього, поклала назад і знову заходилася нервово переплітати пальці.
— Що ж, закони — зовсім інша річ, — сказала вона, — і я першою зізнаюся, що зовсім не розбираюся в цьому. Але хтось же повинен сказати їм, що він божевільний. Що він б’є дружину й що він божевільний.
— Ви навіть не знаєте, наскільки божевільний, — сказав Ральф і вперше розповів їм про те, що сталося минулого літа поблизу аеропорту. Йому знадобилося на це хвилин десять. Коли він закінчив, Білл і Луїза не вимовили ні слова — вони лише дивилися на нього широко розплющеними очима.
— Ви мені не вірите? — напружено запитав Ральф. — Вважаєте, що я все вигадав?
— Та ні, я тобі вірю, — заспокоїла його Луїза, — я просто… Приголомшена. І перелякана.
— Ральфе, тобі варто розповісти все Джонові Лейдекеру, — вирішив Мак-Ґоверн. — Навряд чи він зможе хоч якось використати цю інформацію, але, з огляду на ситуацію з новими дружками Еда, гадаю, він повинен про це знати.
Ральф помовчав, ретельно обмірковуючи пропозицію, потім кивнув і підвівся.
— Я, мабуть, піду, — сказав він. — Чи не прогулятися нам, Луїзо?
Жінка похитала головою:
— Я втомилася. І трохи — як тепер називають цей стан душі? — «зі збуреними почуттями». Гадаю, мені краще трохи подрімати.
— Обов’язково, — погодився Ральф. — Ти справді маєш стомлений вигляд. І спасибі, що так смачно нагодувала нас. — Ральф нахилився й поцілував її в куточок рота. Луїза глянула на нього здивовано.
Ральф вимкнув свій телевізор годин за шість, коли Лізетт Бенсон закінчила програму новин, поступившись місцем на екрані спортивному оглядачеві. Демонстрація протесту біля будинку Центру перейшла на другий план — головною новиною вечірнього випуску стала заява про те, що губернатор Грета Паверс вживала кокаїн, будучи студенткою коледжу, — і не додалося нічого нового, щоправда, тепер Дена Далтона представили як керівника організації «Друзі життя». Ральф подумав, що більш адекватним визначенням для Дена стало б «підставна особа». Чи перебуває ще Ед під наглядом поліції? Однак цікавіше — як ставляться роботодавці Еда до його фокусів у Деррі. Ральф вважав, що їх більше перейматиме те, що сталося сьогодні зранку, ніж побиття дружини місяць тому; він лише недавно прочитав, що лабораторії Гокінґа незабаром стануть п’ятим дослідницьким центром на північному сході країни, що займається ембріональними тканинами. Ймовірно, вони будуть не в захваті від повідомлення, що один зі співробітників-хіміків арештований за бомбардування будинку, де роблять аборти, ляльками, наповненими імітацією крові. А якби вони знали всю міру його божевілля…