Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
Шрифт:
Ніч була чорна, безмісячна. До місяця було ще ген з півгодини. Степан із Петром перейшли греблю і глянули на панський дім. Вже не світилося. Вони звернули від брами у двір і пішли обережно вздовж обори. Тихо похропували коні на оброті. Біля ліси, що відокремлювала папський двір, вони спинилися. Степан коротко й тихо засвистів.
Свист у відповідь прилинув негайно ж.
— Абрагам? — тихо запитав Степан. — Цріні?
За лісою виріс силует з гвинтівкою за плечима.
— Стефан? Можна…
Степан із Петром переплигнули через перелаз.
Цріні вартував сьогодні панський двір уночі.
Всі троє тихо пройшли в глиб подвір'я. Біля стайні коні переступали й побрякували збруєю. Тихо гомоніли два чи три голоси Пахло молодим зерном. Два вози стояли запряжені На них лежав вантаж. Петро помацав чувал. Дрібне, тверде зерно
— По вісім центнер на віз, — сказав Цріні. — Все, що вчора покосит, сьогодні помолотит…
— А як же вирішили з тобою? — почав був Степан.
— Не хвилювайс! — торкнув його Цріні. — Свій мене зв'язайт, сам буде спасайт. Сідайт, поїзжайт…
Возії-полонені тихо засміялись.
Степан поліз на передок одного воза. Петро — другого.
Абрагам Цріні похлопав його по коліну.
Коні рушили, і вози злегка зарипіли. Потім тихо, по гною і соломі, покотилися вниз до воріт За ворітьми вже небезпеки не було — кожному вільно їхати шляхом, хоча б і вночі. Ворота тихо рипнули вже позаду.
Вижатий хліб вирішено відвезти залізничникам-страйкарям.
ФРЕЙЛЕЙН КАТЕРИНА КРОС, ДОЧКА МАШИНІСТА КРОСА
Катрго ввели, і вона спинилась зразу біля порога.
Серце стисло гіркотою і жалем — яке ж то знайоме, знане й рідне було все навкруги! Оці низькі скляні шафи попід стінами з ладними рядками книжок енциклопедії Брокгауза і Єфрона [390] та нескінченним безладдям стосів учнівських зошитів. Три великі глобуси зверху на шафах: фізичний, політичний і третій, чорний в густизні білого цятовиння, — проекції нічного неба. За ними велике коло електрофора Гольца [391] — учбового приладу для добуття струму статичної електрики. Поруч дві лейденські банки і трухлявий, вищерблений мамонтовий зуб. Позаду на стіні, у важкій багетній рамі, висів до березня минулого року портрет царя Миколи Другого, на весь зріст, у полковницькому мундирі. Третього березня Катря власними руками вирізала його з рами. Тепер, замість одного портрета, в рамі було три менші — Вільгельм Гогенцоллерн [392] , Франц-Йосиф Габсбург поруч угорі і Павло Скоропадський під ними унизу. Три царі замість одного.»
390
Енциклопедії Брокгауза і Єфрона — «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», випущений акціонерним видавничим товариством Ф. Брокгауза — І. Єфрона у Петербурзі в 1890–1907 рр. (82 головні, 4 додаткові томи).
391
Електрофор Гольца — прилад для добуття струму, винайдений 1862 р. німецьким фізиком Вільгельмом Гольцем.
392
Вільгельм II Гогенцоллерн (1859–1941) — німецький імператор і прусський король у 1888–1918 рр. Позбувся престолу внаслідок Листопадової революції 1918 р. у Німеччині.
А втім, споглядати довго Катрі не дали. На місці начальниці жіночої гімназії сидів дебелий сивоусий австрійський майор. Поруч з ним — в елегантному цивільному вбранні, але з доброю військовою виправкою — стояв міцний і осанистий мужчина. Катря знала його і в цивільній, і у військовій одежі — то був начальник державної варти, полковник Будогос.
— Підійдіть ближче! — різко гукнув він.
Катря ступила кілька кроків і стала перед столом. Старий майор роздивлявся на неї, мружачи очі й ворушачи лівим усом. Він смоктав цукерку.
— Прехтіг! [393] — кивнув він. — Капіталь! [394] Ви знаєте, де ви є?
Катря заперечно похитала головою.
— О! — зрадів майор. — Фрейлейн розуміє німецьку мову. Капіталь!
Катря почервоніла й закусила губу. Вона ж вирішила не говорити ні слова! А от цей чортів пронира вже дізнався, що вона розуміє німецьку мову.
— Фрейлейн
393
Розкішно! (нім.) — Ред.
394
Колосально! (нім.) — Ред.
— Ваше прізвище, ім'я і національність? — поцікавився майор ввічливо й ґречно.
Катря дивилася через його голову на портрети трьох царів.
— Прізвище, ім'я, по батькові і національність! — гукнув Будогос. — Ну?
— О, найн, найн! — замирливо спинив його майор. — Нехай пан полковник не хвилюється. Фрейлейн розуміє німецьку мову, вона зараз відповість.
Катря мовчала.
— Катерина Крос, дочка машиніста Кроса, українка, — відповів сам собі, перечекавши, майор. — Капіталь!.. Фрейлейн Катерина Крос знає, що в зоні розташування австро-угорської східної армії зараз діє військовий стан?.. — Майор знов перечекав якийсь час і, перехопивши Катрин погляд на електрофорній машині Гольца, відповів сам, немов це в нього питався полковник Будогос. — Так!.. Чи не буде пан полковник такий ласкавий зачитати фрейлейн Катерина Крос закон військового часу її, фрейлейн Катерина Крос, рідною українською мовою?..
Полковник взяв з столу аркушик блакитного паперу — Катря впізнала: то було оголошення, розліплене скрізь по парканах у місті от уже скільки часу, — і, відставивши далеко від очей, як це роблять далекозорі люди, почав читати — патетично і трохи в ніс. Праву руку він заклав у кишеню брюк. З-під відкоченої поли піджака визирнула елегантна кобура малесенького браунінга, пристебнута до бокової пряжки на брюках. В оголошенні тому перераховувалися різні можливі провини та злочини — від кишенькової крадіжки аж до замаху на їх величності цісаря Габсбурга та імператора Гогенцоллерна — і кари, встановлені за ці провини командуванням східної окупаційної армії. Злочинів було безліч, розподілених на пакти під римськими цифрами, параграфи під цифрами арабськими та пункти під абеткою. Кар було тільки три. За злочини чисто морального сенсу — повішення, за злочини, в яких завбачено політичний сенс, — розстріл. В окремих випадках, при наявності зм'якшувальних обставин, практикувалася й третя кара — вислання за межі української, йогомосці ясновельможного пана гетьмана всея держави — на примусові праці, в концтабори Німеччини та Австро-Угорщини.
— Фрейлейн Катерина Крос відоме це оголошення? — ласкаво поцікавився майор, коли полковник Будогос закінчив.
Катря не відповіла. Вона дивилася на крайню шафу. Там, за склом ажурних дверцят, в стосі учнівських зошитів вона раптом вгледіла один — акуратно загорнутий в блакитний глянцевий папір, і зсередини, від промокашки, звисала з нього синя стрічечка з картонною картинкою на кінці: букетик павиних вічок. То був її, Катрі Крос, зошит із словесності. В ньому, в цьому зошиті, — вона це відразу ж згадала, — вона написала твір на тему: «Образ жінки у творах російських класиків». Вона в основу брала Анну Кареніну, Лізу, Марфіньку, Віру і Татьяну…
— Ну? — гукнув Будогос. Катря мовчала.
Тоді майор поклав собі в рот цукерку, яку вийняв з горішньої кишеньки свого кітеля, і посміхнувся ще ласкавіше.
— Фрейлейн Катерина Крос, українка, дочка машиніста Кроса, — проказав він привітно, — піймана на тому, як вона вела приятельські розмови з нижніми чинами шостого полку кірасирської дивізії цісаря Франца-Йосифа, яка розташована військовим постоєм у місті з прилеглими до нього околицями. Фрейлейн Катерина Крос, українка, дочка машиніста Кроса, роздавала в руки солдатам, а також підкидала в приміщення казарм шостого полку кірасирської цісаря Франца-Йосифа дивізії прокламації, писані українською, німецькою та угорською мовами, відповідно до національного складу солдатів дивізії. Капіталь!.. Рівночасно в розмовах з окремими солдатами та унтер-офіцерами шостого полку фрейлейн Катерина Крос розпитувала про місця розташування частин всієї східної армії, кількість солдатів у частинах, кількість озброєння, ба навіть кількість патронів, які видаються кожному солдату дивізії при відрядженні в карні експедиції по повіту та губернії для втихомирення селянських бунтів та інших заколотів, як-от: на цукроварнях, залізничних вузлах, лісових розробітках і таке інше… Вас?