Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Це був єдиний спосіб захистити її і уникнути повторної спроби, яка могла б стати успішною.
— Чари уявної смерті… — Еді тихенько прошепотіла благословення на рідній мові. — Це дуже небезпечні чари. Не хочу дорікати тобі, бо у тебе бути причина, але такі речі не проходять непоміченими. Для духів, я маю на увазі. Тобі пощастило, що це спрацювало. Бути щастя, що в той день з тобою були добрі духи.
— Часом мені важко зрозуміти, що таке везіння, Еді. Я ростив доньку без матері. Вона виросла і стала красивою жінкою. І ось тоді все це сталося. Даркен Рал стояв поруч зі своїм батьком, коли я послав через кордон Вогонь Чарівника. Він стояв поруч, коли Вогонь
Даркен Рал був опалі. Він ріс і вчився магії, щоб закінчити те, що почав батько, і помститися. Він знайшов спосіб подолати кордон. Він міг приходити в Серединні Землі, і я нічого про це не знав. Він згвалтував мою дочку. Він не знав, хто вона — всі думали, що моя дочка померла, — інакше він убив би її, будь впевнена. Але він поглумився над нею. — Зедд з силою стиснув долоні. Чашка розкололася. Зедд оглянув свої руки і дуже здивувався, не побачивши на них ні подряпини. Еді нічого не сказала. — Після цього я забрав її в Вестланд. Там я міг її заховати і захистити. Не знаю, чи був це нещасний випадок, або виною тому чийсь злий умисел, але вона померла. Згоріла у власному будинку. Хоча я завжди вважав, що для випадковості там було занадто багато збігів. Я так і не зміг нічого довести. Мабуть, добрі духи все ж не були зі мною в той день, коли я наклав на неї чари уявної смерті.
— Мені дуже шкода, — м'яко сказала Еді, але Зедд тільки відмахнувся.
— У мене залишився її син. — Він клацанням відправив чашку в самий центр столу.
— Син Даркена Рала. Кодло слуги володаря. Але все ж і син моєї дочки і до того ж мій онук. Невинний у тому злочині, завдяки якому з'явився на світ. Чудовий хлопчик. — Він глянув на неї з-під брів. — Мені здається, ти його знаєш. Його звуть Річард.
Еді ледь не звалилася зі стільця.
— Річард! Річард твій… — Вона очманіло похитала головою. — Ох вже мені ці чарівники зі своїми секретами! — Вона насупилася, але обличчя її швидко розгладилося. — Втім, у тебе були причини тримати це в таємниці. А у Річарда є дар?
Зедд підняв голову і кивнув:
— Безумовно. Зокрема, саме тому я сховав його в Вестланді. Я з самого початку підозрював, що у нього є дар, і розумів, чим це йому загрожує. Варто тільки почати вчити хлопчика, і він відразу приверне до себе увагу Володаря. Я вирішив почекати, поки він не виросте, а потім випробувати його і, якщо виявиться, що дар у нього є, розпочати навчання.
Іноді я сподівався, що Річард позбавлений дару, хоча в глибині душі завжди знав, що це не так. А тепер переконався: Річард застосував дар, щоб зупинити Даркена Рала. І я думаю, що він успадкував дар як від мене, так і від свого батька. Від двох, так би мовити, ліній.
— Зрозуміло. — Це було все, що сказала Еді.
— Втім, є більш важливі речі, про які варто потурбуватися. Даркен Рал ввів у гру шкатулки Одена. Він відкрив одну — на свою біду, але, можливо, і на нашу… У Сховищі є книги, де йдеться про це. Там сказано, що коли шкатулки в грі, то навіть якщо той, хто ввів їх в гру, допустить помилку і буде убитий, магія Одена може розірвати завісу. Еді, про Підземний світ тобі більше відомо, ніж мені. Ти присвятила вивченню цього все своє життя. Мені потрібна твоя допомога. Мені потрібно, щоб ти вирушила зі мною в Ейдіндріл і спробувала відшукати в книгах хоч якусь зачіпку. Я прочитав багато книг, але так і не зміг розібратися. Сподіваюся, тобі це вдасться. Навіть якщо ти всього лише вкажеш мені на те, що я пропустив, це вже важливо.
— Я бути старою, — гірко сказала Еді, втупившись у стіл. — Я бути відьмою, яка впустила Володаря в своє серце.
Зедд спробував зловити її погляд, але вона відводила очі. Він встав, відкинувши ногою стілець.
— Стара? Ні. Дурна? Можливо.
Еді не відповіла. Вона як і раніше дивилася в стіл.
Зедд перетнув кімнату і, заклавши руки за спину, почав роздивлятися висячі на стіні талісмани.
— Може, я теж вже старий? А? Просто вижилий з розуму старий. Мабуть, треба підшукати для цієї справи когось молодшого. — Він кинув погляд через плече. Еді дивилася на нього. — І чим молодшого, тим краще. Дитину. Років Десь десяти. Вже він-то напевно не допустить, щоб смерть поглинула наш світ. У нього вистачить розуму щось придумати. — Чарівник в серцях махнув рукою. — Послухати тебе, досвід не має ніякого значення. Тільки молодість.
— Зараз ти дійсно поводишся безглуздо, старий. Ти ж знаєш, що я мала на увазі.
Знизавши плечима, Зедд повернувся до столу.
— Тобі не приходило в голову, що сидіти у своїй будці означає саме те, чого ти боїшся: бути посередником Володаря? — Він уперся в стіл кісточками пальців і нахилився впритул до Еді. — Якщо не борешся з ним, значить, йому допомагаєш. Ось у чому полягав його план. Щоб не перетягнути тебе на свій бік, а просто нейтралізувати. Посіяти в твоєму серці страх перед боротьбою.
В очах Еді промайнув сумнів.
— Що ти хотіти сказати?
— Ти вже зробила все, що йому було потрібно, Еді. Ти боїшся сама себе.
Володар терплячий. У нього в запасі вічність. Йому не потрібно було, щоб ти виконувала доручення. Перетягнути на свою сторону людину з даром йому нелегко. Ти не вартуєш таких зусиль. Він хотів усього лише прибрати тебе з дороги. Більше йому нічого не було потрібно. І він свого домігся. У якомусь сенсі Володар так же сліпий в нашому світі, як і ми — в його. Просто у нього там побільше впливу. Але він змушений з обережністю ставити перед собою завдання. І він намагається не витрачати сил даремно.
Сумнів на обличчі Еді поступилося місцем розумінню.
— Можливо, ти не так вже й дурний, старий.
Зедд посміхнувся і підняв перекинутий стілець.
— Мені теж завжди так здавалося.
Поклавши руки на коліна, Еді дивилася на стіл так, немов сподівалася, що він дасть їй раду. Чути було, як потріскує вогонь у вогнищі.
— Усі ці роки істина бути в мене перед очима. — Вона підняла голову. Як тобі вдалося досягти такої мудрості?
Зедд знизав плечима:
— Це одна з переваг довгого життя. Ти бачиш в собі лише стару. А я бачу вражаючу жінку, яка багато пізнала і витягла мудрість з побаченого за довгі роки. — Він вийняв з її волосся жовту троянду і підніс до самого її лиця. — Твоя краса — не маска, що приховує внутрішнє каліцтво. Вона — відображення краси глибинної.
Еді взяла у нього квітку і поклала на стіл.
— Твій улесливий язик не може змінити того факту, що я загубила своє життя…
— Ні, — обірвав її Зедд. — Ти помиляєшся. Просто ти не хочеш поглянути на речі з іншого боку. У магії, як і у всьому, існує рівновага.
Треба лише вміти його розгледіти. Володарю вдалося відсторонити тебе від боротьби та посіяти в твоїй душі сумнів. Ти боялася, що в один прекрасний день зможеш віддатися злу. Але є речі, які врівноважують те, що він зробив. Ти оселилася тут, щоб дізнатися все можливе про світ смерті і передати послання своєму Пелу. Не розумієш, про що я? Тобою маніпулювали, щоб ти не втручалася в справи Володаря, але, з іншого боку, ти тим часом стала досвідченою в речах, здатних зупинити його.