Чтение онлайн

на главную

Жанры

Кораловий острів
Шрифт:

Коли ми простували піщаним берегом, що мерехтів у промінні призахідного сонця, аж очі сліпив нам, Пітерові раптом спало на думку, що нам нічого їсти, крім ягід, яких на острові було повно.

— Що нам робити, Джеку? — спитав він сумно. — Може, вони отруйні?

— Не бійся, — впевнено відповів Джек. — Я помітив, що деякі з них мало чим відрізняються від ягід, які ростуть у наших рідних горах. До того ж я щойно бачив: їх дзьобали якісь пташки, а що не шкодить птахам, те не зашкодить і нам. Та подивись-но сюди, Пітере, — провадив Джек, показуючи на крислату верхівку

кокосової пальми. — Ми маємо доволі горіхів, і зеленіших, і спіліших, яких завгодно.

— Ай справді! — вигукнув Пітер. Неспостережливий хлопець так захопився своїми міркуваннями, що й не помітив плодів, котрі звисали простісінько над його головою. Але хоч він, може, й мав деякі вади, йому не бракувало жвавості і вправності. Тільки-но йому показали на горіхи, Пітер одразу ж видряпався, мов та білка, на високу пальму, і не встигли ми й оком змигнути, як він уже зліз із трьома горіхами, кожний мов кулак завбільшки.

— Сховай їх тим часом, — мовив Джек. — Спочатку діло, а їжа потім.

— Хай буде так, капітане. Ходімо! — вигукнув Пітер, ховаючи горіхи в кишені штанів. — Правду казати, їсти мені зараз не хочеться, а от водиці я б напився залюбки. Ех, якби знайти джерело! Але ж я не бачу тут жодної його признаки. Слухай-но, Джеку, як це ти знаєш усе на світі? Ти вже назвав нам півдесятка тутешніх дерев і водночас запевняєш, що ніколи досі не бував у південних морях.

— Я, Пітере, не знаю всього на світі, як ти сам незабаром переконаєшся, — відповів, усміхаючись, Джек, — але за своє життя я перечитав силу-силенну пригодницьких книжок і довідався про багацько цікавих речей, за які ти, мабуть, і не чував.

— Е, Джеку, то все дурниці! — вигукнув зневажливо Пітер. — Я знаю чимало хлопців, що безнастанно нидіють над книжками, а коли доходить до діла, виявляється, що вони незугарніші за мавпу!

— Твоя правда, — зауважив Джек. — А я знаю багатьох людей, які зроду не зазирали в книжку і нічого не знали, крім того, що бачили на власні очі, та й того до пуття не тямили. Деякі з них навіть не відали, що кокосові горіхи ростуть на кокосових пальмах!

Я мимоволі засміявся, бо ці слова вцілили Пітерові, що хизувався своєю невченістю, мало не в самісіньке око.

— Гм! Може, ти й маєш слушність, — відмовив Пітер. — Але, на мою думку, той, хто не знає нічого, крім книжок, щербатого шеляга не вартий.

— Цілком з тобою згоден, — сказав Джек. — Та це не дає тобі підстави гордувати книжками або зневажати мене за те, що я їх читаю. Уявімо, Пітере, що ти хотів би збудувати корабель, а я докладно розповів би тобі, як його будувати. Чи мав би ти з того користь?

— Звичайно б, мав, — засміявся Пітер.

— А що, коли б я розповів тобі все не на словах, а на папері? Чи було б з того менше користі?

— Ну… мабуть, що ні.

— А якби я надрукував те й прислав тобі книжку? Хіба моя порада стала б гірша чи не така корисна?

— Бий тебе лиха година, Джеку! Ти, бачу, філософ, а то вже справжня біда! — вигукнув Пітер, удаючи нажаханого.

— Гаразд, Пітере, побачимо, чия правда, — відмовив Джек, зупиняючись під кокосовою пальмою. — Хвилину тому ти казав, що хочеш пити; тож вилізь на дерево і зірви горіха — не стиглого, а ще зеленого.

Пітер, очевидячки, здивувався, але, побачивши, що Джек не жартує, зробив так, як йому сказано.

— А тепер просвердли в ньому ножем дірку і притули горіха до рота, — загадав Джек.

Пітер послухався, і ми з Джеком вибухнули нестримним реготом, зауваживши, як змінилося його виразне обличчя. Скоро він притулив горіха до рота й відхилив голову, як його очі широко розплющилися з подиву й стали вдвічі більші ніж звичайно. Потім у них засвітилася усмішка, тільки рот був і далі щільно притулений до дірочки в горісі. Пітер хутенько ковтав питво, жваво підморгуючи правою бровою. Зрештою він одірвався від горіха і, передихнувши, вигукнув:

— Нектар! Справжній нектар! Знаєш, Джеку, кращого за тебе хлопця я ще не стрічав зроду. Покуштуй-но! — мовив він, повертаючись до мене і прикладаючи мені до рота горіха.

Я теж ковтнув, і — диво дивне! — до горла мені потекла пресмачна рідина. Вона була надзвичайно прохолодна й солодка з кисленьким присмаком — словом, справжнісінький тобі лимонад. Такого приємного напою мені ще не доводилося куштувати. Я передав горіха Джекові, він сьорбнув і мовив:

— Ото ж бо, невірний Пітере, я зроду не бачив кокосових горіхів, крім тих, що продаються в наших крамницях. Проте я колись читав, що зелені горіхи наповнені таким питвом, і, як бачиш, так воно і є!

— Скажи мені, коли твоя ласка, чим наповнений спілий горіх? — запитав Пітер.

— Спілий має в собі порожнисте зерня, налите схожою на молоко рідиною. Але рідина ця тамує голод краще, аніж спрагу. Мабуть, вона дуже поживна.

— На одному дереві і питво, і харч! — вигукнув Пітер. — І купіль у морі, і житло на суходолі — все задурно! Друзі мої любі, ми знайшли собі притулок на все життя. Це ж справжнісінький рай земний! Ура!

І, високо підкинувши свого бриля, Пітер помчав щодуху берегом, радісно горлаючи, мов той навіжений.

Згодом ми, однак, переконалися, що ті квітучі острови багато чим відрізнялись од раю. Та докладніше я розповім про це у свій час.

Ми саме підійшли до того місця, де корабель наш наскочив на рифи, й заходилися нишпорити серед скель, які виставали тут так далеко в море, що заледве не сягали рифу, котрий оточував острів. Проте хоч як пильно ми шукали, та нічого не знайшли. Ми вже хотіли вертатися, аж раптом угледіли чорну річ, що плавала в невеличкій затоці, яку ми зразу не помітили. Ми кинулися туди прожогом і витягли ту річ із води. То був грубий шкіряний чобіт із довгою халявою — такі чоботи носять у нас рибалки. За кілька кроків ми знайшли його пару. Ми відразу впізнали, що то чоботи нашого капітана: він узув їх одразу, коли почався шторм, аби хвилі й бризки, що раз по раз заливали палубу, не промочили йому ноги. Спочатку я подумав був, що наш любий капітан утопився, та Джек мене трохи заспокоїв: мовляв, якби капітан утопився, то його разом з чобітьми прибило б до берега, значить, він, безсумнівно, роззувся в морі, щоб чоботи не заважали йому пливти.

Поделиться:
Популярные книги

Пустоцвет

Зика Натаэль
Любовные романы:
современные любовные романы
7.73
рейтинг книги
Пустоцвет

Сумеречный Стрелок 2

Карелин Сергей Витальевич
2. Сумеречный стрелок
Фантастика:
городское фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Сумеречный Стрелок 2

Лорд Системы 8

Токсик Саша
8. Лорд Системы
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Лорд Системы 8

Безымянный раб [Другая редакция]

Зыков Виталий Валерьевич
1. Дорога домой
Фантастика:
боевая фантастика
9.41
рейтинг книги
Безымянный раб [Другая редакция]

Курсант: Назад в СССР 4

Дамиров Рафаэль
4. Курсант
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
7.76
рейтинг книги
Курсант: Назад в СССР 4

На границе империй. Том 6

INDIGO
6. Фортуна дама переменчивая
Фантастика:
боевая фантастика
космическая фантастика
попаданцы
5.31
рейтинг книги
На границе империй. Том 6

Стрелок

Астахов Евгений Евгеньевич
5. Сопряжение
Фантастика:
боевая фантастика
постапокалипсис
рпг
5.00
рейтинг книги
Стрелок

Заход. Солнцев. Книга XII

Скабер Артемий
12. Голос Бога
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Заход. Солнцев. Книга XII

Последняя Арена 2

Греков Сергей
2. Последняя Арена
Фантастика:
рпг
постапокалипсис
6.00
рейтинг книги
Последняя Арена 2

Мастер 2

Чащин Валерий
2. Мастер
Фантастика:
фэнтези
городское фэнтези
попаданцы
технофэнтези
4.50
рейтинг книги
Мастер 2

Проклятый Лекарь IV

Скабер Артемий
4. Каратель
Фантастика:
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Проклятый Лекарь IV

Сумеречный стрелок 7

Карелин Сергей Витальевич
7. Сумеречный стрелок
Фантастика:
городское фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Сумеречный стрелок 7

Предатель. Цена ошибки

Кучер Ая
Измена
Любовные романы:
современные любовные романы
5.75
рейтинг книги
Предатель. Цена ошибки

Идеальный мир для Лекаря 5

Сапфир Олег
5. Лекарь
Фантастика:
фэнтези
юмористическая фантастика
аниме
5.00
рейтинг книги
Идеальный мир для Лекаря 5