Лариса Денисенко - Забавки з плоті та крові
Шрифт:
вона казала таке: «Це дуже естетично. Чоловік — режисер, дружина — архітектор. Справжня інтелігентна
родина. Навмисне таке не придумаєш. Ти бачиш, любий, який збіг життєвих обставин?» Вона брала бика за
роги. Рудий ніяковів, тому що одружуватися не входило в його найближчі плани, але кивав головою: він не
любив сперечатися з Лесею.
Леся почувалася в нашій хаті господинею, вела протокольне листування з нашою мамою, яка вважала її
«знахідкою для Рудого», і навіть записала
займаються коханням; якщо вам щось потрібно від когось із нашого подружжя, то залиште своє
повідомлення після довгого сигналу». Пам'ятаю, що Рудий за цей запис влаштував їй перший грандіозний
скандал.
Ще в неї були підозри, багато підозр. Чи не є Рудий наркоманом, тому що всі творчі люди так чи так нарко-
манять? Чи не спимо ми з Рудим, тому що є в нас «якийсь підозрілий зв'язок, незрозуміле на чому
замішаний»? Чи, взагалі, були в мене чоловіки? Це її дуже хвилювало. Ще вона непокоїлася тим, що я можу
виявитися фригідною. «Я не переживу, якщо ти виявишся фригідною», — саме так казала Леся. І починала
нервово ходити по кімнаті. Вона вважала, що її прямий обов'язок — пробудити в мені пристрасну жінку.
Вона тягала до нашої хати якихось хлопців, показувала мене і шепотіла: «Ну зроби це заради мене, Дмитре-
Василю-Олеже, вона ж симпатична, чи не так? Розворуши її, га? Щоб вона відчепилася від свого брата. Це ж
неприродно — спати з братом. Хоча я жінка з прогресивними поглядами, але мене це бентежить». Про ці
підозри я не розповідала Рудому, та якось вона сама йому зізналася, що її хвилюють наші стосунки. «Те, що
ти спиш із Мірою, — це збочення. Це збочення, з яким я не можу миритися». Він не розмовляв з нею більше
місяця, а потім вона знов «з дощами і туманами» повернулася в наш дім.
Приводом для їхнього остаточного розриву прислужилися гіпсові обличчя військових на фасаді Будинку
офіцерів, хоч як це смішно. Ми гуляли на Печерську, неспішно, в принципі, у всіх був чудовий настрій. Аж
поки ми не дійшли до Будинку офіцерів. І Леся показала на обличчя солдатів у будьонівках. «Дивися, який у
них натхненний вираз обличчя», — промовила Леся. «У кого? У цих одрубаних голів?» — спитав Рудий. І
вони розпочали лайку.
«Ти нічого не тямиш в архітектурі, у тебе застиглий мозок, ти не бачиш виявів мистецтва, ти заздриш цьому
скульпторові, бо в тебе так нізащо не вийшло б», — розпочала сварку Леся. «Яке тут мистецтво? —
гарячкував Рудий. — Теж мені мистецтво: зробити одну маску і наліпити це зображення кілька разів, калькування, а не мистецтво». «Це різні обличчя, — не здавалася Леся. — Придивися, але ж у тебе немає
очей, навіть ця сліпа курка
колишніми потенційними коханцями Дмитром-Василем-Олегом. Подейкують, що за когось із цих паничів
вона нарешті вийшла заміж.
Коли Рудий розійшовся з Лесею, наша мати чомусь подумала, що його не тягне до жінок, натомість його
дуже тягне до чоловіків, тобто мама була переконана в тому, що Рудий має так звану нетрадиційну
орієнтацію. Втім, може, Леся взяла фінальний акорд і написала мамі фатального листа, в якому звинуватила
Рудого в цьому гріху. Материні дзвінки були тривожними, а потім у нашому домі з'явилася Христина
Стеців. Емігрантка з Канади. Канадійка українського походження. З привітом від матусі, вітанням від батька
і повідомленням: «Я у вас трохи поживу, поки знайду придатне житло». У неї було гладке обличчя й лагідна
посмішка. «Придатне житло» знайти було важко. Незабаром у Христини та Рудого зав'язались стосунки.
Христина була старша за Рудого, я достеменно не знаю, яка в них була вікова різниця. Втім, це було не так
важливо, все одно, хоч би скільки було Рудому років, він завжди залишався хлопчиком, а Христина мала
яскраво виражені материнські риси. Треба визнати, що вона обожнювала Рудого. Вона називала його генієм, вона присвячувала йому все своє життя, сплачувала всі його рахунки. Вона переймалася усіма його
справами, проблемами, займалася його одягом, занотовувала його геніальні думки. Завжди заглядала йому в
рота, я так думаю, що їй вдалося побачити його славетні гланди, через які Рудий у дитинстві постійно хворів
різноманітними ангінами. Вона називала Рудого коханням її життя. Мені здається, що це жахливо — бути
коханням усього життя іншої людини. Це неабияка відповідальність.
На її погляд, я стояла на заваді їхнього всепоглинаючого почуття. Я втручалася у ланцюг, що мав би, на
думку Христини, складатися лише з двох ланок: вона й він. Ще одна ланка, його сестра, не збігалася з її
планами. Ні, вона ставилася до мене добре. Можливо, занадто добре. Аякже, вона мала про всіх піклуватися, тому піклувалася і про мене. Піклувалася, чи сподобалася мені їжа, чи не заважає мені її музика, одне слово, Христина опікувалася мною. Незважаючи на це, вона мені не подобалася. Більше того, вона мене лякала.
Взяти хоча б цю її турботливу звичку — щовечора пропонувати мені «випити трохи молока». «Молоко
містить у собі багато кальцію, а кальцій конче необхідний твоєму зору. Зроби хоч ковток, Міро, треба