Міжконтинентальний вузол
Шрифт:
… До панелевоза під'їхав невеликий кран; в оптику було чітко видно, як білозубий кранівник щось кричав водієві; той, вийнявши із паперового пакета пляшку молока й рогалик, похитав головою, показав товстим пальцем на годинник і став, не кваплячись, їсти.
І саме тоді під'їхало таксі: в ті секунди, коли автомобіль загальмував, Шаабі й Зінеджо побачили на задньому сидінні бритоголового чоловіка, фотографію якого їм показали перед операцією; той спокійно, повагом розплачувався
Коли таксі від'їхало, бритоголового в машині вже не було.
— Він сів на ту саму лавочку, — прошепотів Шаабі. — Я побіжу на горище.
— Лежи, — сказав Зінеджо, — зараз кранівник зніме ці гидотні панелі й поїде, п'ять хвилин, не більше…
— А якщо ні? При цих водіях можна працювати?
— Звичайно. Що нам до них? Наше завдання — бритоголовий…
— А може, треба працювати, коли нікого довкола нема…
Італієць посміхнувся:
— Тоді треба було заздалегідь написати прохання на східне радіо: «Оголосіть, щоб прибрали з такої-то вулиці перехожих, ми повинні пристрелити бритоголового».
— Все-таки я піду на горище…
— Лежи, — повторив італієць. — Чого ти такий неспокійний? І тримай на прицілі лівий бік панелі, бритоголовий може вийти з твого боку. А и страхуватиму правий. Як тільки панель знімуть, як тільки ній відкриється, — зразу ж стріляй. Після тою, як упаде, зроби контрольні постріли в лежачого, розумієш?
— Ця куля вб'є, навіть тоді, коли тільки руку дряпне.
— Еге ж, — посміхнувся італієць, — так ми й повірили… В теорії все добре, за теорію вони й гребуть гроші, а от нехай спробують працювати, як ми, оті пришелепкуваті теоретики…
— Послухай, а якщо цей панелевоз прийшов сюди неспроста?
— Ну то що? Ми ж за стіною. Яке нам діло?
— Ти думаєш, поліцейські не контактують один з одним? Це вони на словах лаються, а коли доходить до стрілянини, відразу об'єднуються.
— Через хвилину після того як усе буде зроблено, ми з тобою поїдемо в аеропорт. Нехай собі об'єднуються. А нам що? Дивись, дивись, кранівник потяг панель, зараз побачимо бритоголового…
І справді, чоловік з бритою головою сидів на лавочці, затиснувши в руці газету; в позі відчувалась напруженість; немов кам'яний; завмер; чекає когось, звісно.
Першим став стріляти італієць, куля за кулею; другим вистрілив Шаабі; було видно, як з поголеного черепа бризнуло червоно-жовтим; чоловік упав; у перехресті об'єктива італієць побачив, як кранівник щось закричав, злякано озирнувся, панель гримнула на. панелевоз, з якого її піднімали, тіла на землі не було видно; знявши рукавички, італієць відкинув гвинтівку, встав з підвіконня й обернувся до Шаабі:
— Тікаймо, хлопче. Роботу зроблено, машина чекає…
5
Коли
Третя машина «фольксполіцай» притиснула «додж» до узбіччя.
— Ну от, — прошепотів Нік, — не обманув мене індикатор…
— Тільки спокійно, — процідив крізь зуби Уолтер-молодший; опустивши скло, спитав поліцейського: — В чому справа? На якій підставі ви затримуєте нашу машину?
— Ніхто вас не затримує, — відповів поліцейський. — Там попереду сталася неприємна подія, постійте п'ять хвилин і поїдете далі.
— А я можу розвернутися й поїхати? — спитав Уолтер-молодший.
Поліцейський оглянувся на трасу:
— Добре. Я про всяк випадок вийду на осьову, бо, не дай боже, хтось вріжеться у вас з-за повороту…
І, взявши в «Ладі» жезл, неквапом пішов на середину вулиці.
— Довше заводьте мотор, Ліліан, — тихо, якимось скрипучим, пронизливим голосом сказав «старший». — І не поспішайте розвертатись. Я хочу подивитися, навіщо вони витягли носилки із «швидкої допомоги»…
— Та замовкніть ви! — обличчя Ніка стало жорстоким, рубленим, і Уолтер-молодший зрозумів, що ніякий він не помічник, а справжній керівник операції; «старший» — ширма, навіть у цьому грали, мерзотники.
Коли Ліліан нарешті зрушила з місця машину, Нік виразно побачив, як у «швидку допомогу» занесли носилки: сумнівів не було: закривавлене простирадло, нерухоме тіло; «об'єкта» знищили червоні, вони, мабуть, зуміли за ним простежити, недаремно Дайджест двічі повторював на останньому інструктажі, вже після наради в ЗДРО, що у військових, у конторі Уолтера-молодшого, можливий витік інформації; мамин синочок, пройдисвіт, через нього втратили таку людину! Ну, роззяви, спекулюють і сплять з німкенями, замість того щоб віддаватися роботі!
До Чек Пойнт Чарлі їхали мовчки; Уолтер-молодший попередив, щоб не вступали в пояснення, якщо машину затримають прикордонники НДР; «Ви не знаєте тутешньої обстановки, говоритиму тільки я, а ви мовчіть».
Офіцер вийшов з будки, козирнув, попросив показати документи тих, які в цивільному.
— Вони теж офіцери, — аж надто афектовано посміхнувся прикордонникові Уолтер-молодший. — Стомлюєшся щодня носити форму…
— Я розумію, — відповів офіцер приязно. — У вихідні я теж переодягаюся в цивільне.