Під куполом
Шрифт:
– Так ти не знаєш? – спитала Розі і, побачивши його нерозуміючий погляд, продовжила: – Авжеж. Дюк Перкінс помер, Барбі. Він помер прямо там, – махнула вона рукою десь в південному напрямку.
Барбі ошелешено дивився на неї. Енсон забув вимкнути телевізор, і позаду них Розин улюбленець Вульфі знову розповідав світу, що якась нез’ясована сила обгородила маленьке містечко в Західному Мейні, що той район ізольовано армійськими підрозділами, що Об’єднаний комітет начальників штабів засідає у Вашингтоні, що Президент звернеться до нації опівночі, а зараз він просить народ Америки приєднати свої молитви за людей у Честер Міллі до його власної.
– Тату? Тату?
Джуніор
Відповіді не було, і телевізор мовчав. А в такий час його батько завжди вже перебував удома після роботи, сидів перед телевізором. Увечері в суботу він утримувався від Сі-Ен-Ен і «Фокс-ньюз», натомість дозволяючи собі «Планету тварин» або «Історичний канал». А сьогодні чомусь ні. Джуніор приклав до вуха зап’ясток, щоб перевірити, чи цокотить його годинник. Той ішов та й час вочевидь він показував правильний, бо надворі вже було темно.
Жахлива думка стрельнула йому в голову. Великий Джим може бути зараз разом із шефом Перкінсом. У цю мить вони можуть удвох обговорювати, як заарештувати Джуніора з найменшим розголосом. А чому вони чекали так довго? Бо так зможуть вивезти його з міста під покривом темряви. Доправити його до окружної в’язниці в Касл Року. Потім суд. А далі?
Далі Шошенк [77] . Просидівши там кілька років, він, певне, почне називати тюрму просто Шенк, як і більшість тамтешніх убивць, грабіжників та содомітів.
77
Шошенк – уславлена Кінгом у повісті «Порятунок із Шошенка» та інших його творах в’язниця, прототипом якої була головна тюрма штату Мейн у місті Томастоні – одна з найстаріших у США, що існувала у 1824–2002 рр.
– Дурощі, – пробурмотів він. А чи ні? Він прокинувся з думкою, що вбивство Ейнджі йому просто наснилося, це мусив бути сон, бо він ніколи нікого не зміг би вбити. Добряче відлупцювати – запросто, але вбити? Це просто смішно. Він же такий, такий… ну… він така нормальна людина!
Потім він зазирнув під ліжко, побачив на одязі кров, і все повернулося знову.
Рушник падає в неї з голови. Клаптик волосся на її лобку чомусь бісить його. Химерно хрусткий звук, яким на удар його коліна відповідає щось усередині її обличчя. Злива магнітиків з холодильника і те, як вона сіпалася.
«Але ж то зробив не я. То…»
То головний біль.
Так. Правда. Але хто такому повірить? Йому легше повірили б, навіть якби він сказав, що це зробив буфетник [78] .
– Тату?
Мовчанка. Нема його вдома. І в поліцейській дільниці його нема також, не плете він там змову проти нього. Тільки не його батько. Він цього не робитиме. Його батько завжди казав, що родина понад усе.
78
«Убивця – буфетник/дворецький» – ідіома, жартівливе пояснення всякої таємничої смерті.
А чи дійсно родина для нього понад усе? Авжеж, він так говорить – він же християнин врешті-решт і співвласник РНГХ, – проте Джуніор мав підозру, що для його татуся «Уживані автомобілі Джима Ренні» можуть їхати попереду родини, а посада першого виборного міста випереджати Святий Олтар Не Треба Готівки.
Ну, а Джуніор, що цілком можливо, йде лише третім у цьому списку.
Він усвідомив (уперше
Він повернувся до своєї кімнати і ввімкнув верхнє світло. Спочатку вгорі яскраво спалахнуло, тоді трохи померхло і світло залишилося непевним. На якусь мить Джуніору здалося, що в нього щось негаразд з очима. Потім він усвідомив, що чує гудіння їхнього генератора. І не лише їхнього. Нема струму в міській електромережі. Хвиля полегшення затопила його. Припинення подачі електрики все пояснювало. Це означало, що його батько, скоріш за все, перебуває зараз у міськраді, обговорює цю проблему з іншими двома ідіотами – Сендерсом і Ґріннел. Либонь, встромляє шпильки у велику мапу міста, корчачи з себе Джорджа Паттона [79] . Кричить у телефон на когось з Електрокомпанії Західного Мейну, обзиваючи їх бандою лінивих нікчемах.
79
Джордж Сміт Паттон (1885–1945) – офіцер першого в американській армії танкового корпусу під час Першої світової війни в Європі; під час Другої світової – чотиризірковий генерал, командувач армій на африканському і європейському театрах, зіграв ключову роль у швидкому звільненні Франції (де йому потім поставили пам’ятник), загинув в автокатастрофі.
Джуніор витяг з-під ліжка свій одяг, витряс із джинсів усяке лайно – гаманець, дрібні монети, ключі, гребінець, залишки пігулок проти голови – і розпихав усе по кишенях чистих джинсів. Потім він поспіхом спустився вниз, засунув небезпечний одяг до пральної машини, виставив на ній «гарячий» режим, але тут же згадав, як колись мати казала йому, тоді не більш як десятирічному: для кривавих плям потрібна холодна вода. Перемикаючи машину на ХОЛОДНЕ ПРАННЯ/ХОЛОДНЕ ПОЛОСКАННЯ, Джуніор байдуже подумав, чи його татусь уже тоді викохав у собі звичку трахати секретарок, чи ще тримав свій нікчемашний пеніс на припоні.
Він увімкнув машину і замислився, що йому робити далі. Щойно головний біль минувся, він виявив, що може мислити.
Врешті вирішив повернутися до будинку Ейнджі. Не хотілося – Боже Всеправий, це було останнє, чого б йому хотілося робити, – але там він, можливо, зуміє оцінити ситуацію на місці. Пройтися повз садибу, подивитися, скільки там поліцейських машин. А також чи нема серед них фургона криміналістичної служби округу Касл. Криміналісти – ключ до всього. Це він знав з перегляду «Місця злочину» [80] . І сам великий синьо-білий фургон він теж бачив, коли відвідував якось із батьком окружний суд. Тож, якщо він стоїть біля будинку Маккейнів…
80
«Місце злочину» (оригінальна назва – CSI) – започаткований каналом Сі-Бі-Ес 2000 року телесеріал про роботу криміналістичної служби Лас-Вегаса.
«Я втечу».
Так. Якомога швидше і якомога далі. Але спершу треба буде повернутися сюди, зазирнути до сейфа в батьковому кабінеті. Батько не підозрював, що Джуніор знає контрольну комбінацію цифр, але Джуніор її знав. Як знав і пароль до татового комп’ютера, а таким чином і про його схильність до перегляду того, що Джуніор з Френком Делессепсом називали редис-сексом: дві чорні лярвочки і білий парубок. Там було повно грошей, у тому сейфі. Тисячі доларів.
«А якщо ти побачиш той фургон, повернешся сюди, а тут батько?»