Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби
Шрифт:
Я з того всього бедламу знову починаю горлати на всі заставки, намагаючись йодлувати, мов клятий тіролець:
«Wann ich kumm, Wann ich kummm, Wann ich wieda, wieda kumm. Und du, mel Schtz, Bleibst hier, Holario, hola!» («Як прийду, як прийду, гей, як назад прийду, а ти, мій скарбе, вже не са ма, голярійо, гойя!»)— Krucifix!!! Himmelleon nieder!!! (Брудна лайка, що не піддається перекладу), — здається, я її трохи роздратував.
Гіпертонік несподівано прокидається й здивовано витріщається на нас.
«Wo man singt, da leg' dich sicher nieder, b"ose Leute haben keine Lieder.» (Спи спокійно, там, де всі співають, Люди-бо лихі пісень не мають),— заспокоюю його, забувши, що він навряд чи знає німецьку, не кажучи вже про тірольський діалект.
— Der Teufel soll den Kerl buserieren! (Дідько його візьми, цього негідника!), — каже фрау Де, чи то мене маючи на увазі, чи гіпертоніка.
— Das ist wirklich schreckllich, meine liebe Frau, das Volk ist verdorben. (Це справді страшно, наша люба пані, ці люди цілком зіпсовані), — кажуть BEER із BEAR 'om в унісон і виструнчившись.
Я теж виструнчуюся в ліжку й рапортую:
— Ich melde gehorsam, meine liebe Frau, ich bin besoffen. (Насмілюся доповісти, люба пані, я п'яний). Schnaps hab'ich auch, gn"adige Frau. (Маю також горілку, моя ласкава пані).
— Einstellen! Auff! Habacht! Rechts schauf! (Припинити! Встати! Струнко! Праворуч рівняйся!), — верещить вона, не тямлячи себе з гніву.
Я тільки підтягую ковдру вище, аж до підборіддя, тулюся до теплої пляшки і, скорчивши винувату міну, бурмочу:
— Glauben Sie mir, ich habe bisher wenig meinem Leben gehabt. (Повірте мені, я дотепер так мало користався життям).
— Sie sind ein Simuliant! (Ви симулянт!), — дещо заспокоївшись і набираючи звичного незворушного вигляду, каже фрау Де. Потім додає ніби про себе: «Der Teufel soll den Kerl buserieren». (Дідько візьми цього негідника.) І вже без будь-яких емоцій до мене:
— Marsch hinaus. (Забирайтесь).
Це ж ніби те, чого я так прагнув, але якийсь біс спротиву і справді вселяється в мене, і я кажу похапливо:
— Ich kann bezahlen! (Я спроможний заплатити). Я не трушуся над крейцаром.
— Heilige Marie, Mutter Gottes! (Свята Маріє, Мати Божа!), — закочує вона очі й, виходячи, наказує вірним BEER 'ові з BEAR 'ом:
— Streng beh"uten, beobachten. (Суворо стерегти і стежити).
Як тільки двері за нею зачиняються, BEER , затуляючи мікрофон, каже до BEAR 'a:
— Das ist aber eine Hure, sie will nicht mit mir schlafen. (Ну й шльондра, не хоче зі мною спати.) На що той похмуро відповідає:
— Maul halten und weiter dienen. (Тримай рота на замку й служи). — і в той же момент перемикається на своє ді-джейське арґо, бравурно закликаючи, — ну і остання насьогодні реклама:
— Кашель зранку. Хрипи в легенях. Жовті зуби. Відкрий для себе країну MARLBOR O!
Я, здасться, трохи задрімав. Слухавки все ще на мені, а от пляшка могла б уже бути гарячішою. Я піднімаюсь і йду набрати свіжої води. Схоже на те, що тарганята-курортники так і не рушилися зі своїх звичних місць. От кому добре в цьому санаторії без клепсидри.
Повернувшись, я знову дбайливо обгортаюся зусібіч і вдягаю плеєр. Містер Сульфазин поки що ніяк не виказує себе. Що ж, терпіння мені вистачить. От тільки чи вистачить сили.
А з ефіру й далі ллються потоки PULP FICTION 'ських дотепів.
— Чувак, я вчора з INTERNET 'y такий абсолютно дурний анекдот витягнув, але закодований так, що хакера довелося кликати.
— ?…
— Ну, розумієш, щоб феміністки до суду не подали. Там за таке можна й до тюряги загриміти.
— І що за анекдот?
— Та тупий. Ну, тіпа, питання: «Що робити чоловікові, коли жінка виходить з кухні й починає на нього кричати?» І відповідь: «Скоротити ланц».
— Дійсно тупо. От дурні американці — до чого країну довели. Давай ліпше наші, місцеві. В Штатах теж би за таке судили, напевне. Тіпа, стоїть негр під деревом, п'яний в дупу. Стоїть, хитається. Ну, мєнт до нього підвалює і питає: «Що, погано тобі?». А негр: «Ой, погано…» А мєнтяра своє: «І додому напевно хочеться?». «Ой, хочеться…» «Ну давай підсаджу.»
— Га-га-га. Тебе б за це в KU-KLUX-KLAN навіть без моєї рекомендації прийняли. А знаєш, як ґазда надумав свиню зарізати?
— Ну?
— Ну, попросив двох хлопів здорових з полонини, півлітру пообіцяв, закусь, діла. Ті прийшли з тесаками здоровими, він їх у стайню — і двері закрив, щоб льоха не втекла, значить. Чує, а звідти шум, галас, крики — свиня пищить, хлопи матюкаються аж стайня дрижить. Минає півгодини, година, а там все гак само. Нарешті двері відчиняються, виходять ті два хлопи, мокрі, захекані, в крові. Ну ґазда й питає в них: Зарізали?» А ті: «Та зарізати не зарізали, але скопали так, що за тиждень сама здохне».