Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
Як тільки Річард прибрав руку, меч у піхвах тут же втратив свою пекучу лють і перестав відрізнятися від будь-якого іншого.
Річард застережливо підняв палець. Небезпечна магія все ще хлюпала в його погляді. Жовна на вилицях напружилися і виразно проступили під шкірою.
— Не діставай цей меч, — прохрипів він, — поки не дійде до порятунку твого життя. Ти знаєш, що це зброя творить з людиною. Не тільки з тим, хто відчує на собі силу його леза, але і з тим, хто носить піхви.
Келен, захоплена його пронизливим поглядом, змогла лише кивнути. Вона виразно пам'ятала, як Річард
Перше зіткнення з магією меча ледь не вбило самого Річарда. Йому довелося витримати страшну битву з собою, щоб навчитися управляти цим чарівним ураганом, іменованим Меч Істини.
Навіть без магії меча очі Річарда могли випромінювати невблаганну загрозу. Келен могла пригадати кілька випадків, коли його хижий погляд сам по собі змушував затихати цілий зал народу. Мало що могло налякати більше, ніж вираз цих очей. Зараз ці очі жадали сіяти смерть.
— Будь в люті, якщо доведеться скористатися цим мечем, — прогарчав він. — У сильній люті. У цьому — твоє єдине спасіння.
Келен сковтнула.
— Розумію, — кивнула вона. — Я запам'ятаю. Праведний гнів був єдиним захистом від пекучого болю, яку стягував меч у вигляді плати за послуги.
— Життя або смерть. Більше ніяких приводів. Я не знаю, що може статися, і бажано, щоб ти якомога довше перебувала в невіданні. Але краще так, ніж залишити тебе взагалі без захисту. Я дав йому скуштувати крові, а тому він з'явиться з піхов зголоднілим, він буде… в кривавій люті.
— Я розумію.
Його очі заспокоїлися.
— Мені дуже шкода, що я покладаю на тебе відповідальність за цю страшну зброю, але це єдиний захист, яку я можу тобі запропонувати.
— Мені не доведеться ним скористатися. — Келен ласкаво торкнулася його руки.
— Добрі духи, сподіваюся, що ні. — Річард озирнувся, востаннє обводячи поглядом кімнату, потім подивився на Кару. — Мені пора йти.
Морд-Сіт не звернула на його слова уваги.
— Дайте мені спочатку вашу руку.
Річард побачив, що вона тримає бинти і, не заперечуючи, простягнув закривавлену руку. Кара швидко промила рану вологою ганчіркою і забинтувала.
Коли вона закінчила, Річард подякував їй. Кара розірвала кінець і, обмотавши отримані хвостики навколо зап'ястя, зав'язала у вузол.
— Частина шляху ми пройдемо з вами.
— Ні. Ви залишаєтеся тут. — Річард опустив рукав. — Не хочу ризикувати.
— Але…
— Кара, я хочу, щоб ти захищала Келен. Довіряю її тобі. Знаю, ти мене не підведеш.
У величезних блискучих від сліз блакитних очах відбивався такий біль, яку — Келен була впевнена — Кара ніколи не дозволила б побачити нікому.
— Присягаюся захищати її так, як захищала б вас, Магістр Рал, якщо ви присягнули піти і повернутися. Річард блиснув усмішкою.
— Я Магістр Рал. Немає потреби нагадувати тобі, що я вибирався і з гірших ситуацій. — Він поцілував її в щоку. — Кара, клянуся, що ніколи не залишу спроб звільнитися. Даю тобі слово.
Келен розуміла, що насправді він зовсім не пообіцяв Карі того, чого та хотіла. Він ні за що не буде давати обіцянки, яку не в змозі стримати.
Нахилившись, він присунув мішок.
— Пора йти. — Він затягнув зав'язки. — Мені не можна спізнюватися.
Пальці Келен стиснулися на його руці, Кара поклала руку йому на плече. Обернувшись, Річард схопив Келен за плечі.
— А тепер послухай мене. Я хочу, щоб ви залишалися тут, в цьому будиночку, в цих горах, де вам ніщо не загрожує, але сильно сумніваюся, що вас тут утримає що-небудь, крім мого передсмертного бажання. Принаймні пробудьте тут ще днів п'ять-шість, на випадок, якщо я до чого-небудь додумаюся і втечу від Ніккі. Може, вона і сестра Тьми, але і я вже не новачок в магії. Я і перш тікав від вельми могутніх людей. Я відправив в підземний світ Даркена Рала. Побував у Храмі Вітрів по той бік завіси, щоб зупинити чуму. Я вилазив і з найгірших колотнеч, Хто знає, може, це куди простіше, ніж здається на перший погляд. Якщо мені вдасться від неї втекти, я повернуся сюди. Почекайте хоча б трохи. Якщо ж мені поки не вдасться звільнитися від Ніккі, постарайтеся знайти Зедда. У нього можуть бути якісь міркування з цього приводу. Коли ми його бачили в останній раз, з ним була Енн. Вона — аббатиса сестер Світла і знала Ніккі багато років. Можливо, вона згадає щось, що в поєднанні з винахідливістю Зедда зможе допомогти.
— Річард, не турбуйся за мене. Просто подбай себе. Я буду чекати тебе, коли б ти не повернувся, а ти доклади всіх зусиль, щоб звільнитися від Ніккі. Ми почекаємо тебе тут кілька днів. Обіцяю.
— Я догляну за нею, Магістр Рал. Не переймайтеся за Мати-сповідницю.
Річард кивнув і знову обернувся до Келен. Насупившись, він міцніше стиснув її плечі.
— Я знаю тебе, знаю, що ти відчуваєш, але ти повинна вислухати мене. Час ще не прийшов. Можливо, він взагалі ніколи не прийде. Ти можеш вважати, що я помиляюся, але якщо закриєш очі на реальність того, що відбувається, якщо будеш вважати, що реальність така, якою тобі хотілося б її бачити, тоді нам немає сенсу сподіватися на зустріч, тому що ми не зустрінемося ніколи. Ми всі помремо, і справа боротьби за свободу помре теж. — Він нахилився ближче:
— У першу чергу запам'ятай ось що: наші війська ні за яких обставин не повинні атакувати основні сили Ордена. Якщо вони… Якщо ти кинешся на головні сили імперців, думаючи, що переможеш, це погубить наші армії. І тоді — кінець всьому. Всякі надії на свободу, всякі надії розтрощити Орден будуть втрачені для прийдешніх поколінь. Так само і з Ніккі ми повинні насамперед думати, користуватися розумом, а не вплутуватися в бійку, інакше помремо обоє. Ти обіцяла мені, що не спробуєш покінчити з собою. Не зраджуй клятві!
Все це здавалося зараз абсолютно не важливим. Єдине, що було важливо, — вона втрачає його. Кален охоче віддала б весь світ на розтерзання вовкам, тільки б зберегти Річарда.
— Добре, Річард.
— Обіцяй мені. — Його пальці побіліли. Він струснув її. — Я не жартую. Ти пустиш все псу під хвіст, якщо не прислухаєшся до моїх слів. Ти знищиш надію всього людства на найближчі п'ятдесят поколінь. Ти можеш виявитися тією, хто знищить свободу і обрушить на весь світ темні часи. Обіцяй мені, що не зробиш цього.