Все - як насправдi (на украинском языке)
Шрифт:
Птурська лежала на канапi й розглядала стелю.
– - На, переписуй швидше, я поспiшаю!
– - тицьнув їй свого щоденника Кудлик, тiльки-но ввiйшов.
Поки Вiтка переписувала завдання, Сергiй роззирався навколо, погладжуючи симпатичного песика Птурських. Раптом вiн помiтив над письмовим столом якийсь старанно розлiнований аркуш. "Напевне, режим дня, -- вирiшив Сергiй.
– - Ану, цiкаво, як вона живе!.." I вiн пiдсунувся ближче.
Те, що вiн побачив, вразило його до глибини душi. На аркушi у двi колонки були записанi, немов у ресторанному меню, лiворуч -- слова, праворуч -- цiни.
ТАРИФ
Пiти по хлiб 15 коп.
Зробити уроки 50 коп.
Прогуляти собаку 20 коп.
Прочитати книгу (1 стор.) 5 коп.
П'ятiрка 1 крб. 50 коп.
Четвiрка 1 крб.
Трiйка 50 коп.
I ще багато iнших дивних речей було записано в цьому "Тарифi".
Сергiй настiльки здивувався, що навiть забув про свiй намiр не розмовляти з Вiткою, i звернувся до неї:
– - Що це в тебе за "Тариф"?
– - Бiзнес!
– - реготнула Вiтка.
– - Що-що?
– - не зрозумiв Сергiй.
– - Бiзнес, кажу!
– - презирливо зиркнула Вiтка на нього й поблажливо пояснила: -- Грошики заробляю!
– - Як же ти їх заробляєш?
– - От пришелепкуватий!
– - шпигонула його Вiтка.
– - Доходить, немов до жирафа! "Як, як"! У батькiв, звичайно. Ось просять вони Бурчика на прогулянку вивести -- платiть двадцять копiйок, поведу! Або п'ятiрочку отримаю -- женiть руб п'ятдесят! Правда, поки що не довелося з них злупити стiльки, але я на iнших речах доганяю. Отак, тютя, бiзнес робиться!
– - Ну й ну!
– - тiльки й вимовив Сергiй приголомшено, бо про такий "бiзнес" чув уперше в життi.
– - I твої батьки справдi платять тобi?
– - А то нi!
– - гигикнула Вiтка.
– - Спробували б не заплатити! Я їм таку навпакинiю влаштую -- тiльки держись: тиждень пiсля неї валiдол ковтатимуть!
– - Яку навпакинiю?
– - не зрозумiв Сергiй.
– - А ти, я бачу, й справдi трохи дурненький!
– - знову хихикнула Вiтка.
– - Навпакинiя -- це така лiнiя поведiнки: я починаю все навпаки робити. Скаже мама: "Не ходи по паркету в брудних черевиках", -- так я ще й на килим залiзу! Скаже тато: "Не вмикай телевiзор, менi працювати треба", -- я його так врубаю, аж посуд у сервантi дзеленчить! А батечко в мене дисертацiю пише. Ясна рiч, яка вже там дисертацiя пiсля цього! От i мчать вони за гаманцями та грошенята менi несуть, аби я свою навпакинiю припинила. Бува, не те що по п'ять, а й по десять копiйок за сторiнку платять, щоб я хоч годинку почитала й посидiла тихо!
На цей раз Сергiй Кудлик не спромiгся навiть i нукнути. Вiн пiдскочив до Вiтки, вихопив у неї свого щоденника -- i тiльки дверi за ним грюкнули та бiдолашний песик Бурчик злякано сховався пiд канапу.
Вiтка залементувала, вона кричала йому навздогiн щось про обов'язок допомагати хворому однокласниковi, та Сергiй нiчого не чув i нiсся вниз, перестрибуючи через три сходинки, наче тiкав вiд скаженої собацюри.
А вдома, коли трохи вiдiйшов, Сергiй сiв за стiл i почав малювати на Вiтку карикатуру. Спершу вiн намалював товстого дядька в окулярах, батька Птурської, потiм -- руду й кирпату Вiтку, а коло неї купу цегли. "Вiкторiє, не їж камiння", -- казав батько до Вiтки, а вона, -так намалював її Сергiй, -- накидалася на купу цегли й жадiбно ковтала цеглину за цеглиною.
Сергiй трохи посидiв, розглядаючи свiй витвiр, а тодi ще пiдписав пiд малюнком вiршик:
Птурська Вiтка -- навпакитка:
попрохайте щось у Вiтки -
зразу зробить залюбки,
але тiльки -- навпаки!
Карикатуру вiн узяв до школи, на великiй перервi приколов до дошки й вiдiйшов, даючи дорогу третьокласникам, якi з'юрмилися в нього за спиною.
Третьокласники голосно реготали, хапаючись за животи, й насмiшкувато зиркали на Вiтку, яка незворушно сидiла за партою, їла яблуко й удавала, наче їй зовсiм байдуже, чого вони там веселяться. Та ось її все-таки здолала цiкавiсть: що ж там такого смiшного утнув цей пришелепкуватий Кудлик? I вона гордою ходою пiдiйшла до дошки.
Очi її забiгали по малюнку, i коли вона дочитала напис до кiнця, -- вся спалахнула, заверещала, наче кiшка, якiй наступили на хвiст, i кинулась на Сергiя! I, мабуть, таки добряче пошкрябала б його, та однокласники заступили їй дорогу.
– - Ну, вiршомазе!
– - гукнула вона до Сергiя через їхнi голови.
– Тепер тремти! Вiйна не на життя, а на смерть!
Саме пiсля цього випадку й почала вона робити отi дошкульнi капостi Сергiю, про якi ви вже знаєте.
Отакi складнi стосунки були в Сергiя Кудлика з Вiкторiєю Птурською, однокласницею та сусiдкою.
6
Поки Дiма дрiмав, Сергiй устиг зганяти в магазин, купити величезного "Київського" торта i тепер вертався додому.
Вiн уже був узявся за ручку дверей пiд'їзду, аж раптом за спиною в нього щось просвистiло, гупнуло щосили в спину i ляпнуло на асфальт. Сергiй озирнувся й побачив на тротуарi розiрваний пакет вiд кефiру, що тим часом величезною бiлою плямою поволi розтiкався по Сергiєвiй спинi i всотувався в його нову вельветову куртку.
Сергiй хутко зиркнув угору i встиг помiтити, як зачинилися балконнi дверi Вiтчиної квартири.
Першою думкою Сергiя було вхопити каменюку й пожбурити Вiтцi у вiкно. Вiн навiть рвучко нахилився до землi, але уявив собi, скiльки здiйметься галасу, i, спересердя плюнувши, побрiв додому.
"Чорт iз нею, -- вирiшив Сергiй, -- не псуватиму собi день народження. Але помщусь обов'язково -- iншим разом".
Дверi йому вiдчинила бабуся: вона вже повернулася з базару й готувала обiд. Тiльки-но Сергiй зiбрався повiдати їй про Вiтчину пiдступнiсть, як бабуся замахала на нього руками й приклала до рота палець.
– - Тсс!
– - прошепотiла вона.
– - Тихенько, Дiма ще спить.
Сергiй навшпиньки пройшов за бабусею на кухню i вже там розказав про Вiтку.
– - Не звертай уваги, -- заспокоїла його бабуся.
– - Знiмай швиденько куртку, я зараз вiдмию!
– - I вона з курточкою в руках поспiшила до ванної.
Тут хтось подзвонив у дверi, i Сергiй кинувся вiдчиняти.
На порозi стояв Олег.
– - Тсс!
– - просичав до нього Сергiй так само, як i бабуся.
– Проходь на кухню, тiльки тихо.