Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
Шрифт:
Ерагонові довелося докласти певних зусиль, аби змусити себе говорити спокійним голосом. Невдовзі він розповів королеві про те, як звільнив Слоуна та яке покарання для нього вигадав.
Коли юнак завершив, Ісланзаді крутнулася на підборах і стала ходити туди-сюди по намету. Її рухи були гнучкі, ніби в кішки. За мить вона зупинилася.
— Отже, ти вирішив залишитися сам у центрі Імперії, щоб урятувати життя вбивці й зрадника. Ти йдеш пішки один із тим чоловіком без припасів і зброї. У тебе немає нічого, крім магії, а твої вороги наступають тобі на п'яти.
— Ваша величносте, якщо ви збираєтесь лаяти мене, то полайте трохи пізніше. Я хочу швиденько розв'язати цю проблему, аби трішки відпочити до світанку, адже завтра мені треба пробігти чимало миль.
Королева кивнула:
— Твоє життя — це єдине, що тепер має значення. І я буду розлючена, коли ми скінчимо цю розмову… Крім того, мені важко тобі щось порадити, бо в нашій історії такого ще ніколи не траплялось. Якби я була на твоєму місці, я б убила Слоуна, раз і назавжди позбавившись зайвих проблем.
— Я знаю, ви саме так би й зробили. Але якось я бачив, як Арія вбила пораненого кречета, сказавши при цьому, що той усе одно б помер і що вона врятувала його від кількох годин страждання. Можливо, те саме слід було зробити й зі Слоуном, але я не зміг. Мені здається, що потім я б шкодував про це все своє життя… а може, навчився б убивати геть легко, без жодних вагань.
Вислухавши Вершника, Ісланзаді зітхнула, й на її обличчі відбилася втома. Саме тоді юнак збагнув, що королеві теж було нелегко, адже сьогодні їй довелося добряче повоювати.
— Оромис міг бути вправним учителем, — сказала вона за якусь мить, — але ти став учнем Брома, а не Оромиса. Бром єдиний, хто зміг би вскочити в ту саму халепу, що й ти. І зараз ти намагаєшся знайти найглибший сипучий пісок, а тоді пірнути в нього з головою.
Ерагон насилу стримав посмішку. Він був задоволений, що його порівнюють із Бромом.
— А як же Слоун? — спитав він. — Адже тепер його доля залежить від вас.
Ісланзаді повільно опустилась на стілець, що стояв біля столу, поклала руки на коліна й глянула в один із куточків магічного дзеркала. На її обличчі з'явився загадковий вираз, така собі красива маска, за якою ховалися всі її думки й почуття. І як Ерагон не намагався, він так і не зміг бодай щось зрозуміти. Трохи помовчавши, королева сказала:
— Оскільки ти хочеш урятувати його життя, я не можу тобі це заборонити, та гадаю, що та жертва, на яку ти йдеш, є геть безглуздою. Тому, якщо Слоун виживе після випробування, яке ти йому приготував, Джильдериєн Мудрий дозволить йому жити з нами, й у нього буде своя кімната, ліжко та їжа. Більше я нічого не можу тобі пообіцяти, бо те, що станеться потому, залежатиме тільки від самого Слоуна. Але якщо йому все-таки вдасться пройти твої випробування, то що ж… ми позбавимо його тягаря вічної темряви.
— Дякую вам, ваша величносте. Ви надзвичайно щедрі.
— Ні, я не щедра. Ця війна не дозволяє мені бути щедрою, бо вимагає все прораховувати наперед. Іди й зроби те, що маєш зробити. І будь обережний, Ерагоне Убивце Тіні.
— Ваша
— Я подумаю над твоїм проханням.
Ерагон трохи почекав, але, не почувши від королеви більше нічого й зрозумівши, що вона не збирається ділитися з ним своїм рішенням, іще раз уклонився й знову подякував їй.
Зображення, що світилося на поверхні води, потьмяніло, а потім, коли Ерагон завершив закляття, узагалі розчинилося в темряві. Юнак випрямився, підняв голову до неба, помережаного безліччю зірок, і якусь мить споглядав їхнє слабке мерехтливе світло. Потім він повернувся й, оминаючи кущі, пішов до табору, де Слоун ще й досі сидів виструнчившись, ніби викутий із заліза.
Підходячи до м'ясника, Ерагон навмисне буцнув ногою камінець, і наполоханий Слоун швидко, наче той птах, став крутити навсібіч головою.
— Ти прийняв своє рішення? — спитав Слоун у порожнечу.
— Авжеж, — сказав Ерагон, а потім спинився перед м'ясником і сів навпочіпки, спершись однією рукою на землю. — А тепер слухай мене уважно, бо я не збираюсь повторювати двічі. Усе, що ти скоїв, ти скоїв через свою любов до Катріни. Якщо це не так, то ти просто прикриваєшся її світлим ім'ям. І мені байдуже, визнаєш ти це чи ні, проте мені здається, що тобою керували зовсім інші почуття… і ти не хотів віддати Катріну Роранові через свою злобу… ненависть… помсту… та біль.
Коли Ерагон замовк, губи Слоуна обернулись на тонку білу смужку.
— Ти помиляєшся, — відповів він.
— А я так не думаю. Та оскільки сумління не дозволяє мені тебе вбити, то твоє покарання, можливо, буде для тебе ще жахливіше за смерть. Я знаю, що те, що ти сказав мені раніше, — правда і що Катріна для тебе дорожча за все на світі. Тож твоє покарання буде таким: ти більше ніколи в житті не побачиш, не торкнешся своєї доньки й не скажеш їй жодного слова. Ти житимеш, знаючи, що вона з Рораном і що без тебе вони щасливі.
Слоун повільно втягнув повітря крізь стиснуті зуби.
— То ось яке твоє покарання? Ха! Але ти не можеш змусити мене, бо в тебе немає в'язниці, в яку б мене довелось посадити.
— Це ще не кінець. Я змушу тебе, бо ти вимовиш клятву мовою ельфів, мовою правди й магії, і цю клятву ти вже ніколи не зможеш порушити.
— Тобі не вдасться змусити мене присягнути, — вигукнув Слоун, — навіть якщо ти станеш мене катувати!
— Вдасться! І без жодних катувань. Більше того, я накладу на тебе закляття, яке поведе тебе на північ, аж доки ти не дістанешся ельфійського міста Елесмера, що стоїть у самому серці Ду Вельденвардена. Ти можеш спробувати опиратися, але моє закляття завжди тобі дошкулятиме, ніби сверблячка. І байдуже, скільки б ти з ним не боровся, ти все одно врешті-решт прийдеш до королівства ельфів.